Презентація на тему:
Конкурс

Де кінчається алейка, Стала хатка під дашком. І живе у ній сімейка, Що годує нас медком!

іля гаю хату маю, ень у день я вилітаю: де на мене праця влітку – глядаю кожну квітку, егко лину над лужком, частую всіх медком. В. Довжик

олись, у давнину, спеціально бджіл ніхто не розводив. Вони були зовсім дикі і водилися в дрімучих лісових нетрях. Дупла дерев, нори, розколини в скелях були їм за домівку. Коли люди їхали по мед, то брали із собою відра, бочки. Усього запасу вистачало на цілий рік. Мед постійно використовували в їжу: готували медвяні напої, каші, напарені медом, медові коржики з маком.

бціловує бджола кожну квіточку в саду. Не втомилася мала у солодкому меду! В.Верховень же зацвів садочок біло, ось і бджілка прилетіла – золота, промениста, у пушку, набере вона із квіточок медку. Н.Онищак

ед утворюється з нектару – солодкої речовини, що знаходиться в квітках. Його бджоли збирають довгим хоботком, приносять у вулик, заповнюють ним чарунки у стільниках, а потім знову повертаються до квітів. Для того,щоб зібрати 1 кг меду, бджола повинна налітати близько 300 тисяч кілометрів і відвідати 12 мільйонів квіток!!!

ед має чудові цілющі властивості. Хворі – швидше одужують, а діти, котрі їдять мед, - краще ростуть. садку малий Микита захотів зірвати квітку, а вона його вкусила. Що ж за квітка то була? Це не квітка, а … (бджола)

Синку, то не хатки, - Каже мені татко, - То по всій долині вулики бджолині. Стільники з медами в них стоять рядами. Бачиш, ти, Івасику, Коло лісу пасіки? Г. Биченюк Вулик – давньоукраїнське слово. Означає “ дупло, щілина ”. Спочатку вуликом називали лише дупло дерева, де мешкали бджоли.

Вік бджоли залежить від того, коли вона народилася. Червневі бджоли живуть 48 днів, липневі – всього 20. Найдовговічніші з'являються на світ восени і доживають до травня наступного року. Деякі з них сягають граничного віку – 10 місяців.

вій робочий тиждень бджілка Почала із понеділка. Над отавами літала, Мед кульбабовий збирала, Зазирнула ще у гай, А в гаю – медовий рай, Там очікують медунки На бджолині поцілунки. О. Плавенчук

Поки бджілка збирає з квітки нектар, її тіло покривається пилком. Перелітаючи з однієї рослини на іншу, вона переносить його. Так відбувається запилення. Це величезна послуга для людей, бо коли зав'язь на овочах і фруктах не запилити, то годі й сподіватись найменшого урожаю.

Летіла Бджола і побачила гарбузову квітку. А гарбузова квітка велика-велика. Залізла Бджола у квітку та й набирає солодкого соку. Набрала, вже й пора летіти. Та захотілося Бджолі роздивитися квітку. Довго вона мандрувала між пелюстками. Насипалося жовтого пилку на її крильця – й стала Бджола золота-золота. Летить Бджола до вулика, а сторож її не пускає. – Ти чужа, - каже сторож, - он яка ти жовта. – А глянь, скільки я меду несу, - каже Бджола. – Тепер я впізнав тебе, - зрадів сторож, - ти наша. Ти золота. В. Сухомлинський

Бджоли-розвідниці відшукують медоносні рослини і негайно повідомляють про них бджолину сім'ю. Своєрідними рухами-танцями, розвідниці показують в якому напрямку треба летіти, чи далеко, скільки там є нектару. Їх чудово розуміють усі бджоли.

- Скажи мені, Бджоло, чого ти така дурна? Чи знаєш ти, що плоди твоєї праці не стільки тобі самій, як людям корисні, а тобі часто й шкодять, приносячи замість нагороди смерть, одначе не перестаєш через дурість свою збирати мед. Багато у вас голів, але всі безмозкі. Видно, що ви без пуття закохані в мед. Ти поважний дурень, пане раднику, - відповіла Бджола. – Мед любить їсти й ведмідь, а Шершень теж не проти того. І ми могли б по-злодійському добувати, як часом ваша братія і робить, коли б ми лише їсти любили. Але незрівнянно більша радість збирати мед, аніж його споживати. До сього ми народжені і будемо такі, доки не помремо. А без сього жити, навіть купаючись у меду, для нас найлютіша мука… Г. Сковорода

Бджоли раді цвіту, люди – літу. Одна бджола багато меду не наносить. Бджола мала, а й та працює. Коли червень сухий – купуй бджілку, а мокрий – корівку. Якщо в червні рідкий дощ буває, то у вулику мед прибуває.