Голландський живопис
Завантажити презентаціюПрезентація по слайдам:
ГОЛЛАНДСЬКИЙ ЖИВОПИС 17 СТОЛІТТЯ Заперечуються художні цінності католицизму (церковні розписи, релігійні сюжети). З'являється новий замовник (бюргер) і відповідно нові сюжети для нього. Перестає бути обов'язковим історичний (античний) сюжет жанрового живопису і виникає жанр «громадянської картини, що описує сучасні події. Розвивається жанрова живопис: груповий портрет, ліричний портрет, психологічний портрет, а також пейзаж і натюрморт.
Основоположник голландського реалістичного портрета. Замість величної пози і парадного костюма, типових для станового портрета, показував людину з властивими їй почуттями, емоціями, характером, інтелектом. У портретах Хальса представлені всі верстви Франс Хальс (1580 – 1666)
Франс Халс (Гальс) народився в Антверпені Навчався в майстерні живописця К. ван Мандера. В 1610 р. отримав звання майстра. В 1611 р. У Франса народився син Хармен, а рік потому молодий батько вступив на службу рядовим у стрілецьку роту Св. Георгія. По закінченні терміну служби влаштовувався традиційний банкет, закарбувати який запрошувалися знамениті художники. У 1616 р. таке замовлення вперше отримав Халс, від своїх товаришів по службі. Виконана ним картина «Бенкет офіцерів стрілецької роти Св. Георгія» принесла йому широку популярність.
Крім багатофігурних композицій, Халс створює жанрові сцени («Подружня пара в парку», «Співаючі хлопчики») і релігійні композиції («Євангеліст Лука», «Євангеліст Матвій»). У 1616 р. Халс поховав свою першу дружину Аннеке, а через рік одружився на служниці Лісбет Рейнирс, з якою прожив п'ятдесят років. Від обох шлюбів у нього було дванадцять дітей.
До кінця 1620-х рр. складається зрілу майстерність художника. Працюючи тепер виключно в області портрета, Халс створює цілу галерею типів голландського суспільства - від офіцерства і багатих бюргерів («Портрет В. ван Хейтхейсена») до декласованих елементів («Циганка», «Мулат»).
Психологические характеристики углубляются в портретах 1640-х гг. («Яспер Схаде ван Веструм»).
В цей же період Халс радикально реформував груповий портрет, порвавши з умовними системами композиції, вводячи в твори елементи життєвих ситуацій («Бенкет офіцерів стрілецької роти Св. Адріана», «Регенти госпіталю Св. Єлизавети»
В 1664 р. Халс отримав останнє велике замовлення на два групових портрети («Регенти приюту для престарілих»). Переставши отримувати замовлення,художник впав в велику скруту і був відісланий в харлемськублагодійню, де і помер 26 серпня1666 р.
Ян Вермер Дельфтський (1632—1675) Переважна більшість картин Вермера, які дійшли до нас, являють собою жанрові замальовки. Сюжети їх типові: невелика частина кімнати, жінки, занурені у ті чи інші заняття: читання і написання любовних листів, розглядання коштовностей, музикування, і т.п. Хоча Вермер не написав жодного натюрморту як закінченої картини, він зарахований до кращих майстрів цього жанру. Яскраве індивідуальне мистецтво Вермера не було оцінене сучасниками і надовго забулося. Інтерес до неї відродився лише в XIX ст.
Ян Вермер (Вермеер) Делфтский народився в 1632 році в голландському місті Делфті в сім'ї заможного комерсанта. Ймовірно, живопису навчався у відомого художника К. Фабриціуса. У 1653 році молодий художник був прийнятий в гільдію Св. Луки, з 1662 по 1671 рр. обіймав посаду старшини цеху. Двічі ставав президентом гільдії. Ранні твори Вермера («Христос у Марфи і Марії», 1655, Національна галерея Шотландії, Единбург) належать ще європейського репертуару того часу і нехарактерні для творчості митця в цілому Вид «Дельфта»
З другої половини 1650-х рр. Вермер пише невеликі картини з однією або декількома фігурами в залитому серебристим світлом міському інтерєрі «Служниця з глеком молока», привертаючи увагу не так дійству, як стану героїв изагальному настрою сцени.
В кінці 1650-х рр. Вермер створює два пейзажі («Вид Дельфта» и «Уличка»), понісші за ним славу неперевершеного майстра пейзажного жанру.
В 1660-і рр. творчість Вермера становиться більш довершеним. Художник часто зображує затишні, багаті кімнати, де нарядні дами читають і пишуть любовні листи («Дама, що пише листа»),
Також зображував музиканток, («Лютнистка», «Концерт», «Гитаристка»), дам, які любуюються дорогоцінностями («Дама, приміряюча кольє»), а також ведуть розмови з кавалерами («Бокал вина»).
Хоча Вермер не написав ні одного натюрморту як закінченої картини, він входить до кращих мастерів цього жанру. Створюючи своївитвори, художник органічно вписував в них натюрморти: блюдо с фруктами, глечик і салфетка («Спляча дівчина»);
«Дівчина з листом» (кінець 1650-х) Образ спокійної молодої жінки, погруженної в читання листа, нерозривно повязаний зі станом тиші і спокою в картині.
Першою значною роботою майстра були вівтарні образи для знаменитого Антверпенського собору: «Воздвиження хреста» та «Зняття з хреста» (1610 — 1614). Тіло Ісуса, яке знімають з хреста, освітлене широким потоком світла, що ніби розтинає присмерки, оточене групою персонажів, що виділені різними кольоровими плямами теплих та холодних тонів. Сила кольорових протиставлень тісно пов'язана з інтенсивністю освітленості й створює нову і легку для сприймання художню мову.
Автопортрет Рубенса с першою дружиною, Ізабеллою Брандт, 1609-1610. Альт Пінакотека, Мюнхен
Однак головне місце в останній період творчості художника посідає образ дружини. У цей час він пише переважно ліричні портрети, в яких із ніжністю зображує свою молоду дружину та дітей. Це гімн радості життя, сімейного щастя, чуттєвості та жіночості («Автопортрет з дружиною в саду в Антверпені», «Єлена Фоурмен з дітьми», «Шубка»). У картині «Шубка» (1638) він зображує Єлену Фоурмен, яка стоїть на червоному килимі з накинутою на плечі шубкою. Портрет побудовано на тонких колористичних переходах, нюансах, на контрасті брунатного (коричневого) хутра шубки з оксамитовостю жіночого тіла, легкістю білявого волосся, вологістю блискучих очей. Тіло жінки написано з неперевершеною реалістичною силою, здається, відчуваєш, як у жилах пульсує кров. Це надзвичайно ліричне, досить інтимне зображення, в якому бринить узагальнююча думка: Рубенс прославляє жінку як символ життя.
Досить часто Рубенс звертався до відтворення в живописних образах античних міфів. Він вибирав такі сюжети, в яких можна було б втілити динамічні композиції: Юпітер викрадає своїх коханок, амазонки б'ються, сатири нападають на німф, мисливці полюють на левів, вакханалії — все це давало змогу відтворити радість буття, «проспівати» гімн життю. Під пензлем Рубенса поетизується почуттєва стихія, образи класичної старовини набувають земних форм. Прикладом може бути знаменита робота «Персей та Андромеда», де Андромеда — білява пишна фламандка, Персей — могутній воїн, що визволив дівчину з полону дракона, його крилатий кінь Пегас, амури, що прославляють героя, — все переповнене поезією та почуттям тріумфу. Зупиняє око тонкий мінливий колорит картини: тіло Андромеди написано легкими, тремтливими мазками, ніжними рожево-перлистими тонами, воно ніби світиться зсередини. Тонкі переходи світла й тіні непомітні, чіткі контури відсутні, всі предмети ніби виникають із світла та повітря.
Дедалі частіше він звертається до відтворення міфологічних сюжетів, де нерідко моделлю виступає Єлена Фоурмен («Андромеда», «Три грації», «Суд Паріса», «Смерть Дідони»).
Повернення Діани з полювання, 1615. Полотно, масло, 136х184. Дрезденська Картинна Галерея, Німеччина
Схожі презентації
Категорії