Презентація на тему:
Чорнобильська АЕС

Чорно бильська АЕС (ЧАЕС) — атомна електростанція, збудована в 1971 році. Розташована на території України (Київська область) на відстані 2 км. від міста Прип'ять, 18 км. на північний захід від міста Чорнобиль, 16 км. від кордону з Білорусі і біля 110 км. на північ від Києва.

До складу Чорнобильської АЕС входять: енергоблок № 1, зупинений у 1996 році у зв'язку з постановою уряду України; енергоблок № 2, зупинений в жовтні 1991 року в зв'язку з пожежею в машиному залі, яка була викликана несправністю в роботі турбогенератора № 4. Внаслідок пожежі згоріло 180 тон мастила, 2,5 тисячі кв. метрів даху машинної зали внаслідок пожежі обвалились; енергоблок № 3, перебував в режимі експлуатації до 2000 року; енергоблок № 4, на якому в 1986 році сталася аварія масштабу екологічної катастрофи з повним зруйнуванням активної зони, на якому виконані першочергові заходи для зменшення наслідків аварії та продовжуються роботи по забезпеченню контролю його стану, ядерної та радіаційної безпеки; енергоблоки № 5 та № 6 з незавершеним будівництвом, припиненим після аварії 1986 року; сховище рідких та твердих радіоактивних відходів і відпрацьованого ядерного палива та інші споруди.

Опис станції Перша частина ЧАЕС (перший і другий енергоблок і з реакторами РБМК-1000) була побудована в 1970 - 1977 роках, друга частина (третій і четвертий енергоблоки з аналогічними реакторами) була побудована на тому ж майданчику до кінця 1983 року. У 1981 за 1,5 км на південний схід від майданчика першої-другої частин було розпочато будівництво третьої частини — п'ятого і шостого енергоблоків з такими ж реакторами, що було зупинене після аварії на четвертому енергоблоці при високому ступені готовності об'єктів. Безпосередньо в долині річки Прип'ять на південний схід від майданчика АЕС для забезпечення охолодження конденсаторів турбін та інших теплообмінників перших чотирьох енергоблоків побудований наливний ставок-охолоджувач площею 22 км² і рівнем води на 3,5 м нижче відмітки планування майданчика АЕС. Для забезпечення охолодження теплообмінників третьої частини планувалося використовувати градирні майбутніх п'ятого і шостого енергоблоків.

Проектна генеруюча потужність ЧАЕС становила 6000 МВт, станом на квітень 1986 року в експлуатації були задіяні чотири енергоблоки з реакторами РБМК-1000 сумарною генеруючої потужністю 4000 МВт. На момент аварії Чорнобильська АЕС, поряд з Ленінградською і Курською, була найпотужнішою в СРСР (За даними МАГАТЕ запуск четвертого енергоблока Курської АЕС відбувся в лютому 1986 року, і він ще тільки виходив на проектну потужність). За непідтвердженими даними всього на ЧАЕС планувалося ввести до 12 реакторів, але це не більше, ніж міська легенда. Після 23 років і одного дня експлуатації 15 грудня 2000 року станція припинила генерацію електроенергії. В даний час ведуться роботи щодо виведення з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого в результаті аварії четвертого енергоблока на екологічно безпечну систему.

Історія Відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР від 29 червня 1966 року, який затверджував план введення атомних станцій в 1966—1977 роках, було заплановано задіяти енергетичні потужності в розмірі 11 900 МВт, у тому числі з реакторами РБМК — 8 000 МВт. Одна з атомних електростанцій повинна була компенсувати дефіцит електроенергії в Центральному енергетичному районі — найбільшому в Об `єднаній енергосистемі (ОЕС) Півдня. Введення в експлуатацію першого енергоблока першої атомної електростанції в Україні планувалося в 1974 році, другого — в 1975 році.

Етапи будівництва і введення в експлуатацію Науковим керівником проекту РБМК-1000 був призначений Інститут атомної енергії ім. Курчатова (ІАЕ), а головним конструктором — Науково-дослідний і конструкторський інститут енерготехніки (НДІКІЕТ) Мінсередмашу СРСР. Головний конструктор — академік Микола Доллєжаль. Науковий керівник — академік Анатолій Александров. Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28 травня 1969 року був затверджений кошторисно-фінансовий розрахунок на будівництво першочергових об'єктів Чорнобильської ГРЕС. Будівництво електростанції було доручено колективу Кременчукгесбуду. Очолили Управління будівництва станції та міста-супутника АЕС начальник управління Кизима В. Т. і головний інженер Луків І. П. Наказом Міністра енергетики і електрифікації СРСР від 17 грудня 1969 року з 1 січня 1970 року організовується дирекція Чорнобильської ГРЕС.

У квітні 1970 року директором Чорнобильської АЕС імені В. І. Леніна призначений Брюханов В. П., який очолював будівництво та експлуатацію станції до квітня 1986 року. 4 лютого 1970 року розпочаті роботи з будівництва майбутнього міста енергетиків — Прип'яті. У травні 1970 року починається розмітка котловану під 1-й енергоблок ЧАЕС, в липні наступного, 1971 року, завершується будівництво ЛЕП 110 кВ підстанції Чорнобильська, а 7 грудня того ж року створюється постійно діюча комісія по прийомці об'єктів Чорнобильської АЕС. У День будівельника — 15 серпня 1972 року в 11 годин дня було урочисто покладений перший кубометр бетону у фундамент деаераторної етажерки головного корпусу першої черги станції, проведена закладка нержавіючої капсули з листом до майбутніх поколінь. Встановлені терміни пуску 1-го енергоблоку в 1975 році вже з початку будівництва опинилися під загрозою зриву в зв'язку з низькими темпами проектних, будівельних робіт і недотриманням термінів поставок обладнання суміжними організаціями

14 квітня 1972 року вийшла Постанова ЦК КП України і Ради Міністрів УРСР № 179 «Про хід будівництва Чорнобильської атомної електростанції». У постанові зазначено, що управління будівництва «Кременчукгесбуд» Міністерства енергетики і електрифікації СРСР повільно розгортає будівництво Чорнобильської атомної електростанції. План робіт не виконується. Будівельно-монтажні роботи виконуються на низькому інженерному рівні, допускаються великі втрати робочого часу будівельників, недостатньо використовується будівельна техніка. Дирекція атомної електростанції несвоєчасно і некомплектно видає на будівництво необхідну проектно-кошторисну документацію. Тривалий час не вирішується питання про резервне джерело електропостачання будівництва. 30 січня 1973 року оформлено рішення Міненерго СРСР «Про введення в дію 1 енергоблоку ЧАЕС в 1975 році». Виконання вказаного рішення було зірвано, і 30 квітня 1975 року перший секретар ЦК КПУ В. В. Щербицький подав доповідну записку про проблеми забезпечення споруджуваної АЕС обладнанням Голові Ради Міністрів СРСР А. Н. Косигіну. Після цього вже в жовтні на ЧАЕС почали надходити перші паливні збірки.

Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 15 серпня 1972 № 648—200 заплановано будівництво другої черги ЧАЕС у 1976—1981 роках. Рішенням Міненерго СРСР від 30 березня 1972 затверджено техніко-економічне обгрунтування збільшення генеруючої потужності ЧАЕС до 4000 МВт, а 4 січня 1974 прийнято спільне рішення Міненерго і Мінсередмашу СРСР про проектування і будівництво другої черги. Технічний проект другої черги затверджений постановою Ради Міністрів від 1 грудня 1975 № 2638Р. У 1977 році на проммайданчику станції для обслуговування експлуатаційників і численних бригад будівельників функціонували чотири їдальні — «Фіалка», «Ромашка», «Еврика», «Електроніка» . Перші роки експлуатаційний персонал і будівельники проживали в гуртожитках, а також на знімних квартирах в селах навколо споруджуваної станції. Для забезпечення зайнятості членів сімей працівників станції було передбачено будівництво низки підприємств у місті Прип'ять. Так, в 1985 році побудований завод «Юпітер».

Запуск першого енергоблоку 16 травня 1975 року за наказом директора ЧАЕС створена комісія по підготовці і проведенню запуску 1-го енергоблока. З початку жовтня 1975 року на склад свіжого палива стали надходити перші паливні збірки. У зв'язку з відставанням від планових термінів по критичних позиціях графіку запуску блоку була організована цілодобова робота, 23 листопада видано наказ директора про організацію безперервних робіт з графітової кладки 1-го енергоблока. 15 травня 1976 року відповідно до вимог технічного проекту і СЕС встановлено регулярний дозиметричний контроль в районах зони прилягання до АЕС. У жовтні 1976 року приступили до заповнення ставка-охолоджувача. У цьому ж році для виконання наладки, а також забезпечення ремонту енергетичного обладнання машинного залу на ЧАЕС була організована виробнича ділянка підприємства «Львівенергоремонт». На початку травня 1977 року колектив монтажників, будівельників, експлуатаційний персонал ЧАЕС приступили до запуско-налагоджувальних робіт на 1-му енергоблоці. З 8 червня 1977 року в зв'язку з початком робіт по збірці палива була організована зона суворого режиму (ЗСР). 1 серпня о 20:10 здійснене завантаження першої ТВЗ, а 14 серпня об 11:55 повномасштабне завантаження палива було завершене. 18 вересня 1977 о 16:17 почався підйом потужності реактора і 26 вересня о 20:19 включений в мережу турбогенератор № 2 першого блока. Турбогенератор № 1 включений у мережу 2 листопада. 14 грудня 1977 підписаний Акт прийняття першого енергоблоку ЧАЕС в експлуатацію, 24 травня 1978 року перший енергоблок було виведено на потужність 1 000 МВт.

Запуск другого енергоблоку 16 листопада 1978 року почався фізичний пуск другого енергоблоку 19 грудня приступили до підйому потужності реактора другого енергоблоку і 21 грудня вироблено включення в мережу турбогенератора № 3. 10 січня 1979 року дав промисловий струм турбогенератор № 4, підписаний Акт приймання другого енергоблоку. 22 квітня 1979 Чорнобильська АЕС виробила перші десять мільярдів кВт·год. 28 травня 1979 енергоблок № 2 виведений на проектну потужність 1 000 МВт, яка була освоєна за 5 місяців. 5 жовтня 1979 перша черга Чорнобильської АЕС у складі двох енергоблоків виведена на номінальну потужність 2 000 МВт. На освоєння першого енергоблоку ЧАЕС пішло 8 місяців, на освоєння другого — 5 місяців. 21 жовтня 1980 року поставлена під напругу ЛЕП 750 кВ.

Запуск третього енергоблоку 3 грудня 1981 року здійснено енергетичний пуск третього енергоблоку. 8 березня 1982 року на ЧАЕС вироблено перші 50 мільярдів кВт·год електроенергії. 9 червня 1982 року на третьому енергоблоці освоєна проектна потужність 1 000 МВт.

Запуск четвертого енергоблоку 25 листопада 1983 року на реакторі 4-го енергоблоку завантажено першу ТВЗ, а 21 грудня турбогенератор № 7 був включений в мережу. 30 грудня включений в мережу турбогенератор № 8. 28 березня 1984 року 4-й енергоблок виведений на проектну потужність 1 000 МВт. 21 серпня 1984 року на Чорнобильській АЕС вироблено перші 100 мільярдів кВт·год електроенергії.

Аварія Приблизно о 1:23:50 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався вибух, який повністю зруйнував реактор. Будівля енергоблока частково обвалилася, при цьому, як вважається, загинула 1 людина — Валерій Ходимчук. У різних приміщеннях і на даху почалася пожежа. Згодом залишки активної зони розплавилися. Суміш з розплавленого металу, піску, бетону і частинок палива розтікалася підреакторними приміщеннями. В результаті аварії стався викид радіоактивних речовин, у тому числі ізотопів урану, плутонію, йоду-131 (період напіврозпаду 8 днів), цезію-134 (період напіврозпаду 2 роки), цезію-137 (період напіврозпаду 30 років), стронцію-90 (період напіврозпаду 29 років). Ситуація погіршувалася в зв'язку з тим, що в зруйнованому реакторі продовжувалися неконтрольовані ядерні і хімічні (від горіння запасів графіту) реакції з виділенням тепла, з виверженням з розлому протягом багатьох днів продуктів горіння радіоактивних елементів і зараження ними великих територій. Зупинити активне виверження радіоактивних речовин із зруйнованого реактора вдалося лише до кінця травня 1986 року мобілізацією ресурсів усього СРСР і ціною масового опромінення тисяч ліквідаторів.

Робота станції після зупинки 15 грудня 2000 для колективу ЧАЕС розпочався принципово новий етап — період зняття зупинених енергоблоків з експлуатації, що є важливою ланкою усього життєвого циклу будь-якої АЕС. Для виконання цього завдання рішенням уряду Чорнобильська АЕС була виведена зі складу компанії «Енергоатом» і перетворена в державне спеціалізоване підприємство. На основі ремонтної служби ЧАЕС у складі «Енергоатому» створено підприємство «Атомремонтсервіс», де сьогодні працюють 730 робітників, більше трьохсот з яких — колишні працівники Чорнобильської АЕС. Створений на базі управління протиаварійними діями Чорнобильської АЕС навчально-аварійний центр компанії «Енергоатом» також укомплектований, в основному, колишніми працівниками ЧАЕС.