Презентація на тему:
Психологiя у XIX-XX

РОЗВИТОК ПСИХОЛОГІЇ НА МЕЖІ xix-xx СТоліть

Загальна характеристика психології на рубежі століть Перший розподіл раніше єдиної психології на ряд шкіл, зумовлений, скоріше, різними аспектами вивчення психіки, що ототожнювалася головним чином зі свідомістю При цьому в центрі уваги психологів залишалися переважно пізнавальні процеси, хоча різні школи відрізнялися одна від одної розумінням місця даних процесів в загальній картині психічного життя Головні ж розбіжності були пов’язані з визначенням змісту свідомості та меж її експериментального вивчення

Розвиток Психологічних шкіл

характеристика психологічних шкіл

Структуралізм і функціоналізм

характеристика психологічних шкіл Опис психічного, а не пояснення причинних зв’язків ОПИСОВА ПСИХОЛОГІЯ Метод осягнення, розуміння

характеристика психологічних шкіл Перше експериментальне вивчення мислення ВЮРЦБУРЗЬКА ШКОЛА

Вюрцбурзька школа

характеристика психологічних шкіл ФРАНЦУЗЬКА ШКОЛА Дослідження ролі середовища в процесі становлення психіки Вивчення співвідношення свідомого і несвідомого в психіці

методи дослідження у Французькій психологічній школі Соціологічний напрям Кросс-культурний (дослідження психіки різних народів), Порівняльний аналіз Вивчення психіки Клінічний метод (використання матеріалів патологічного розвитку)

ЗасновниК: Едвард Бредфорд Тітченер (1867-1927) ПРЕДМЕТ ПСИХОЛОГІЇ – ЗМІСТ СВІДОМОСТІ, причому свідомість і психіка ототожнювалися структуралізм

функціоналізм ЄВРОПА Франц Брентано (австр.) Карл Штумпф (нім.) Христіан фон Еренфельс (австр.) Теодор Ліппс (нім.) та ін. Уільям Джемс Джон Дьюї Джеймс Енджелл Роберт Вудвортс та ін.

функціоналізм ЄВРОПЕЙСЬКИЙ Аналіз, в першу чергу, актів (функцій) свідомості АМЕРИКАНСЬКИЙ Функція розглядається як діяльність, що охоплює і свідомість, і поведінку Спільним був підхід до предмета психологічного дослідження: початком психічної діяльності був суб’єкт, операціями і актами якого визначається характер світу, де він функціонує

функціоналізм ФРАНЦ БРЕНТАНО (1838-1917) майже одночасно з Вундтом висловив ідею про те, що кожний психічний акт має певну спрямованість (інтенцію) на об’єкти зовнішнього світу. Розрізняв акт і зміст, закликав не змішувати їх, тоді стане зрозуміло, що психологія є наукою про акти свідомості Був «проти» експерименту в психології. Душевні акти слід вивчати інтроспективно.

функціоналізм Справжній розквіт функціоналізму в Америці пов’язаний з роботами УІЛЬЯМА ДЖЕМСА (1842-1919) Одним з основних напрямів його досліджень було вивчення свідомості, яку він називав «назвою неіснуючої речі» Єдине реальне буття – наш досвід Досвід являє собою безперервний потік життя, так само, як і свідомість – безперервний рух, потік думок.

функціоналізм Ознаки свідомості (за У. Джемсом): безперервність, селективність, динамізм (мінливість) Джемс одночасно з датським психологом Ланге розробив теорію емоцій, яка вказує на зв’язок між емоціями і фізіологічними змінами. Одним з перших виділив самооцінку та її вплив на вчинки людини. Вивів формулу: самоповага = успіх/рівень домагань

функціоналізм ДЖОН ДЬЮЇ (1859-1952) - засновник Чиказької школи функціоналізму Психічна діяльність являє собою потік, але не лише свідомості, а й активності, що включає в нероздільній цілісності організм і середовище Свідомість – це один з часткових моментів постійного процесу «дослідження» і адаптації до середовища

функціоналізм РОБЕРТ ВУДВОРТС (1869-1962) очолив Колумбійську школу психології Аналізував зв’язки стимул-реакція, підкреслюючи значення активного втручання організму в систему їх взаємодії, що змінювало формулу: стимул-організм-реакція Для розуміння поведінки важливе значення має вивчення проміжної перемінної – організм Свою концепцію назвав «динамічна психологія» або «мотивологія», мета якої – дослідження мотивації поведінки.

ВЮРЦБУРЗЬКА ШКОЛА Засновник: німецький вчений ОСВАЛЬД КЮЛЬПЕ (1862-1915) Вперше було розпочато експериментальне вивчення мислення У дослідженнях даної школи на перший план виступала активність свідомості, її процесуальність. Експерименти проводили К. Бюллер, О. Зельц. Учнями О. Кюльпе були М. Вертгеймер, Дж. Енджелл та ін.

Французька психологічна школа

Французька психологічна школа Психологія, на його думку, має бути точною і позитивною, такою, що базується на беззаперечних експериментальних доказах. Засновником даної школи вважається ТЕОДЮЛЬ АРМАН РІБО (1839-1916) Розробив метод «природного експерименту» («експерименту, поставленого природою»). Доводив, що психологія об’єктом свого вивчення має обрати тріаду – душевнохворий – дикун – дитина.

Французька психологічна школа ЕМІЛЬ ДЮРКГЕЙМ (1858-1917) засновник соціологічного підходу в психології Був переконаний, що індивід потребує суспільства Колективна свідомість є відмінною від свідомості індивідуальної, оскільки розвивається за своїми законами, а не є результатом вираження індивідуальних свідомостей.

Французька психологічна школа ЛЮСЬЄН ЛЕВІ-БРЮЛЬ (1857-1939) Вважав, що різним соціально-історичним структурам відповідають певні типи мислення. Сформулював теорію про два типи мислення – первісне і логічне. Первісне мислення – містичне за змістом, паралогічне (дологічне) за способом організації: нечутливе до протриріч. «Пралогічне» і «логічне» мислення являють собою не змінювані стадії, але співіснуючі типи мислення.

Французька психологічна школа ЖАН ГАБРІЕЛЬ ТАРД (1843-1904) вважав, що основою соціальних зв’язків є три фактори: наслідування, винахід і опозиція (протидія інноваціям). Домінуючим є наслідування. Групову поведінку трактував як гіпнотизацію багатьох людей, засновану на імітації, а саму цю поведінку – як одну з форм сомнамбулізму Суспільне наслідування має так саме значення, що і спадковість у біології.

Описова психологія ВІЛЬГЕЛЬМ ДІЛЬТЕЙ (1833-1911) Відстоював важливість зв’язку психології з філософією, заперечуючи пріоритет експерименту над спостереженням. Дільтей був автором напряму, що отримав назву «філософія життя». У психології неприпустимим є поняття причинного зв’язку, методом дослідження має стати осягнення, розуміння «Природу ми пояснюємо, а душевне життя осягаємо».

Описова психологія ЕДУАРД ШПРАНГЕР (1882-1963) Вивчав спрямованість особистості (форму життя), в основі якої лежить переважаюча орієнтація на ті чи інші цінності (теоретичні, економічні, естетичні, соціальні, політичні, релігійні) У кожної людини можуть бути представлені орієнтації на всі типи цінностей, але у різній пропорції. Домінування якихось цінностей і визначає переважаючу форму життя даної людини.