Презентація на тему:
Калина-символ українського народу

Калина символ українського народу

Калина – рослина нашого українського роду, яке поширене майже по всій країні. Росте біля жител людей, на луках, на берегах річок та ставків, у підлісках. Це невелике дерево або кущ висотою 4 - 5 м із сірою корою та запашними квітами. Не можна собі уявити сільського двору на Україні, де б не ріс кущ калини. Калина - дерево

Її назва походить від слова «калити», тобто «загартовувати». А в цьому процесі воєдино зливаються дві могутні стихії - вогонь та вода, і сходяться вони в найміцнішій речовині — металі. Саме завдяки цьому стоїть калина завжди червоною - і в сирі тумани, і в холодні зливи, і в нещадні суховії, і в люті морози. Походження назви

Калина - символ Колись, у сиву давнину, калина уособлювала народження Всесвіту, була символом вогняної трійці: Сонця, Місяця й Зорі. Тому і назву свою одержала від давньої назви Сонця – Коло. Символ кола – це вічність.

Здавна на Україні калина вважалась символом любові, щастя, краси, поваги. Цілу довгу холодну зиму палахкотять рубіновим намистом на калині яскраво-червоні плоди. А коли уважно глянути на зернину, вийняту з ягоди, то можна побачити, що вона нагадує маленьке серце. Калина - символ

Значна поширеність калини на теренах України, пов'язана із календарними та родинно-побутовими обрядами. Найбільше цей давній фольклорний образ виступає словом - символом в асоціативному зв'язку: калина - мати; калина - дівчина,; калина - Україна; калина - кров; калина – пісня. Калина - символ

Калина символізує материнство: кущ - сама мати; цвіт, ягідки - діти. Це також уособлення дому, батьків, усього рідного. Калина біля материнської хати – не тільки краса, а й наша берегиня. Є прислів'я: „Мамина калина росте біля хати – сюди прилітають зозулі кувати". З калини робили колиски для немовлят. Калина - мати

У національній українській символіці калина уособлює дівочу красу і вроду, жіночість, сімейне благополуччя й достаток. Може, саме звідси і народні епітети та порівняння: "Дівчина, як у лузі калина"; "гарна, як калина"; "дівча виростає, як калина розквітає"; "стоїть, як калина при дорозі"; "калина в цвіту – дівчина у вінку“… Калина - дівчина

Калина вважалась «весільним деревом» і була обов'язковою учасницею весільного обряду. Нею оздоблювали весільні короваї, весільні рушники, вбрання нареченої, щоб підкреслити її чистоту та дівочу невинність, а також одяг молодого та весільні вінки. Калина на весіллі

Гілками калини прикрашали святкові столи. Кімнатні рушники також рясніють пишними гронами калини. На хрестини калину затикали у калачі. Калину клали в першу купіль дитини. Калина в побуті

Плоди калини стали символом мужності людей, що віддали своє життя боротьбі за Україну. Тому калина символізує мужність і незламність духу в боротьбі за незалежність рідного краю, благородний порив виборювати свободу й гідність людську. Для українців, що відстоювали загальнонаціональні інтереси, вели непримиренну боротьбу з поневолювачами, девізом стало: -А ми тую червону калину підіймемо, -А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо… Калина - Україна

Оскільки ягідки калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущого роду. Завдяки червоним ягодам, які нагадують краплі крові, калина в українців стала символом пролитої козацької крові. Значущість слів калина - кров за традицією зберігається у піснях воєнної тематики: У діброві при долині вітер повіває, Там над стрільчиком калина слізоньки ковтає. Ой червоні тії сльози з стрілецької рани, Впав бідненький при долині, більше вже не стане. Калина - кров

Дівчата садили цей кущ і на могилах коханих. Перед розлукою або, освідчуючись у коханні, дарували кетяг калини. «Калина на могилі» має стійке символічне значення: тужлива пам'ять за померлим чи загиблим на чужині молодим козаком чи хлопцем, сином, братом: - А на тій могилі червона калина, - За стрільцем ридає молода дівчина. Калина - вічність

Без образу калини не можна уявити собі пісенної народної творчості. Не злічити пісень про цю рослину. Одні назви які барвисті, милозвучні: "Ой у лузі червона калина.", "Ой у лузі при долині зацвіла калина", "Червоная калина, похиле деревце", "Ти, червона калино, чого листя опускаєш?", "А в лузі калина весь луг прикрасила", "Ой зацвіла калинонька, а з неї листок спав ", "Три поради" (Не ламай калини біля хати)… Калина - пісня

Українці відтворюють ці символи у вишивці на сорочках, рушниках, у розписі посуду, в кованих виробах, у різьбленні, в барельєфному прикрашанні житла, у розписах печей в хатах, гончарних виробах, у гравюрі, а також, в окремому виді української творчості - в писанках. Калина в творчості

Живе образ калини не тільки в піснях, казках, легендах, а й у прислів'ях та приказках. Ми знаємо їх чимало: "Весною калина білим цвітом квітує, а восени червоні ягідки дарує". "Запишалася калина, наче красная дівчина". "Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина". "Пам'ятай, дитино, що сказала мати: “Посади калину в себе біля хати". "Нема цвіту білішого, як цвіт на калині, нема в світі ріднішого, як мати дитині". Калина в приказках

Ще порівняно недавно на наших лугах і узліссях можна було побачити суцільні калинові гаї. Мабуть, саме цим і пояснюється безліч населених пунктів в Україні з поетичною назвою: Калинівка, Калинове, Калиновий гай. Є прізвища Калинюк, Калинчук, ім'я Калина. Сьогодні, навіть, машину марки Жигулі називають «Калина». Калина в назвах

Шість віків ходить по світу легенда, що краплини дівочої крові, які бризкали з-під ворожого ятагана, були підхоплені вітром, рознесені по лісах і долах, по берегах рік озер... І де вони падали, там виростали кущі червоної калини. А на місці порубаних дівочих тіл виростали кущі калини – “гордовини” з червоними, мов запечені краплини дівочої крові, ягодами. З тих пір і ростуть кущі калини то над водою, то попід лісом, то десь над яром, навіваючи журбу, смуток, спогади. Калина з легенд

Є легенда, що калина така цілюща тому, що виросла з великої дівочої любові. А було це так... Один парубок кохав вродливу дівчину Калину. Але батько не дозволив її брати, а посватав синові багачку Ганну. На весілля прийшла й Калина. Запросила коханого до танцю і непомітно завела у сад, а тоді – до річки. Тут їх і застала Ганна. Калина вигукнула: „Нехай же не буде і тобі життя з моїм коханим!” – і потягнула Ганну у воду... потонули обидві. Ганну поховали на цвинтарі, а Калину, як душогубку, – на кручі. І виріс там кущ з гіркими червоними плодами. Назвали його люди калиною. І стала вона уособленням дівочої краси і нещасливого кохання. Калина з легенд

У калини китиці червоні, Білі-білі квіти у калини. Я тримаю китицю червону, А здається – усміх України. Посадіть калину в чистім полі! Хай вона освятить час! Вона любить дуже волю, Хай же воля любить нас! Калина для життя

Золоте колосся пшениці переплетене з кетягами калини – є поетичним образом, ознакою щедрості та багатства української землі і символізує добробут. Українці здавна пекли хліб та пироги з калиною. З минулих часів дійшли відомості про запікання або тушкування м’яса з калиновим соком або на калинових гілках. Зміцнювали здоров’я наші предки також калиною, тому сьогодні ми маємо ці безцінні рецепти. Калина - багатство

Але ж кущ калини побіля материнської чи бабусиної домівки – це не тільки окраса. У ньому глибинний зміст. Це наш духовний світ, наша спадщина, яка опредметнює духовний потяг до рідної землі, свого берега, своїх традицій. Тож бережіть калину, любуйтеся її цвітом і плодом. І пам'ятайте, що у злих, недобрих людей калина не росте. Калина - спадщина

Бережіть калину!