Презентація на тему:
Ежажа

Українське питання в міжнародній політиці напередодні та на початку Другої світової війни. Урок 1

МЕТА: Ознайомити учнів з основними подіями відповідного періоду історії. Охарактеризувати міжнародні договори 1939-1940 рр. та їх роль у розв’язанні ІІ світової війни; Розкрити суперечливий процес приєднання до УРСР західноукраїнських земель та їх радянізації; Розвивати уміння аналізувати й узагальнювати історичний матеріал; Виховати у учнів почуття патріотизму, національної гідності, поваги до власної історії, толерантне ставлення до чужих поглядів і думок. Знаю: Політичне та соціально-економічне становище України напередодні німецько-радянської війни; Розумію: «українське питання» в міжнародній політиці напередодні ІІ світової війни; Терміни: «визвольний похід», агресор, пакт, радянізація; Умію: За допомогою карти характеризувати територіальні зміни на території України напередодні німецько-радянської війни; Аналізувати договори та робити висновки. Рекомендований перелік історичних осіб, про діяльність яких учні можуть самостійно формувати судження на основі навчальних матеріалів і адаптованих джерел: Андрій Мельник, Степан Бандера.

План: Вступ. Українське питання в міжнародних відносинах на передодні та на початку Другої світової війни. Пакт Молотова-Ріббентропа і українські землі. Возз’єднання західноукраїнських земель з Українською РСР. Висновки.

1 2 3 4

Вступ. Напередодні Другої світової війни роз'єднаність українських земель, їхнє перебування у складі чотирьох держав, що мали різний соціально-політичний устрій, були важливим дестабілізуючим чинником політичного життя Європи. Це робило українське питання клубком серйозних суперечностей, а «українську карту» - серйозним козирем у дипломатичній грі. Українське питання – неврегульованість міжнародним співтовариством права українців на самовизначення «Українська карта» – комплекс проблем міжнародних відносин, пов’язаних із нерозв’язаністю українського питання в міжвоєнній Європі

Країни, зацікавлені у вирішенні українського питання Перша група - СРСР, По льща, Румунія, Чехословаччина - країни, до складу яких входили українські землі, їхня основна мета - втримати вже підвладні землі й приєднати нові. Друга група - Англія, Франція і частково США (тобто країни - творці Версальсько-Вашингтонської системи), які своїм втручанням у вирішення українського питання або, навпаки, дипломатичним нейтралітетом задовольняли свої геополітичні інтереси. Третя група - Німеччина, яка, борючись за «життєвий простір», претендувала на українські землі, і Угорщина, яка, будучи невдоволеною умовами Тріанонського мирного договору 1920р., домагалася повернення Закарпатської України, Драматизм полягав у тому, що багатомільйонний український народ самостійно не міг вирішити українського питання. Все залежало від балансу інтересів різних, насамперед великих держав і від співвідношення сил, які могли ці інтереси захистити.

«Наступна європейська війна розпочнеться в Україні». Ілюстрація з американського журналу «Look» (випуск 14 березня 1939 р.).

Чехословаччина Польща Карпатська Україна Угорщина

Пакт Молотова-Ріббентропа і українські землі. Підписання Пакту про ненапад між Німеччиною і СРСР Окремою частиною радянсько-німецького договору став таємний протокол, що передбачав розмежування сфер інтересів обох держав у Європі. Низка його положень безпосередньо стосувалася українських земель: межа сфер та інтересів нацистської Німеччини та СРСР мала проходити по лінії рік Нарва, Вісла, Сян. Таким чином, більшість території Західної України повинна була відійти до Радянського Союзу. Лемківщина та Холмщина потрапляли до німецької зони впливу.

Чим мотивував Й. Сталін необхідність зближення з Німеччиною і підписання пакту? Яку мету мав Й. Сталін?

Початок Другої світової війни. Німецькі солдати нищать прикордонний шлагбаум на кордоні з Польщею. 1 вересня 1939 р. 1 вересня 1939 р. Німеччина напала на Польщу, що поклало початок Другій світовій війні. Швидко просуваючись вглиб польської території, гітлерівці 10 вересня підійшли до Бреста й Львова. 17 вересня Червона армія вступила в Західну Україну та Західну Білорусію. 18 вересня уряд і головне командування Польщі виїхали за межі країни, наказавши своїм військам не чинити опору Червоній Армії. 22 вересня радянські частини увійшли до Львова. 27 вересня капітулювала Варшава, а наступного дня Ріббентроп підписав у Москві договір про дружбу і протокол, що визначив новий кордон між Німеччиною та СРСР. Зокрема, Волинь і Галичина приєднались до УРСР, яка перебувала у складі СРСР. Тут було створено 6 областей: Львівська, Станіславська, Волинська, Тернопільська, Рівненська, Дрогобицька. Деякі українські землі - Холмщина, Підляшшя, Лемківщина - були включені німцями до так званого Польського генерал-губернаторства (центр м. Краків), яке вважалося частиною «третього рейху».

Зверніть увагу! Після початку бойових дій більшість українського населення залишилося лояльним до Польщі. Ті українці, що служили у польській армії (200 тис.) чесно виконували свій обов’язок. Гітлер намагався втягнути в агресивні дії й СРСР з метою зробити його співучасником і своїм союзником. Кілька разів Гітлер звертався до Сталіна з вимогою розпочати бойові дії проти Польщі, але радянське керівництво відмовлялося. Однак 14 вересня 1939 р. радянське кервництво повідомило, що ЧА готова розпочати бойові дії проти Польщі.

Возз’єднання західноукраїнських земель з Українською РСР У червні 1940 р. уряд СРСР примусив румунські власті повернути загарбані ними 1918 р. Бессарабію та Північну Буковину. Основна частина Бессарабії об'єднувалася з Молдавською АРСР, яка була перетворена на союзну республіку, і виведена зі складу УРСР. При цьому до Молдавської РСР потрапили деякі історичні українські землі. На українських землях Подністров'я у Північній Буковині та Південній Бессарабії були утворені відповідно Чернівецька та Ізмаїльська області УРСР Так більшість західних і південних українських земель возз'єднались воєдино 1939 р. Трудящі земель, які повернулись до України, в основному приязно зустріли частини Червоної Армії, сподівалися на здійснення своїх споконвічних прагнень до возз'єднання народу в єдиній українській державі, до вільного розвитку.

Возз’єднання західноукраїнських земель з Українською РСР. Розподіл поміщицької землі серед селян Західної України 26 жовтня Народні Збори розпочали свою роботу. Вони прийняли Декларацію про встановлення радянської влади на території Західної України і висловили прохання прийняти край до складу УРСР. Це рішення було затверджене Верховними Радами СРСР (1 листопада 1939 р.) та УРСР (15 листопада 1939 р.).

«Радянізація західних областей»

Радянізація західних областей» Проте водночас радянська влада принесла з собою сталінський тоталітарний режим. Розпочався демонтаж українських суспільно-економічних і культурних інфраструктур. Було заборонено політичні партії, крім КП(б)У, репресовано їхніх лідерів. Припинили свою діяльність громадські, культурні, наукові об'єднання та установи, зокрема «Просвіта», розпущено українську кооперацію. Навесні 1940 р. режим розпочав насильницьку колективізацію, розгорнув великомасштабні репресії. Хапали всіх - як українців, так і поляків. Тисячі людей без попередження, суду чи бодай формального звинувачення заарештовували, заганяли у вагони й вивозили до Сибіру чи Казахстану. Чимало депортованих гинули цілими сім'ями. За даними науковців радянська влада депортувала близько 1200 тис. чоловік.

Україна на початку Другої світової війни (1 вересня 1939 – 22 червня 1941 р.)

Отже, через низку обставин «українське питання» напередодні Другої світової війни посідало одне з центральних місць у міжнародній політиці. У його вирішенні були зацікавлені три групи країн: ті, які володіли українськими землями, які бажали володіти і які задовольняли свої геополітичні інтереси, використовуючи гру на «українській карті». На жаль, український народ не міг самостійно розв'язати свої проблеми. У цей час все залежало від балансу інтересів різних, насамперед великих, держав і співвідношення сил, які могли ці інтереси захистити. На початку війни проти СРСР у німецьких планах щодо України відбулося не просто зміщення акцентів з політичних на економічні, а фактично трансформувалася сама модель майбутнього розвитку українських земель. Якщо в довоєнний період планувалося утворення бодай маріонеткової держави «Великої України», то вже на початку агресії проти Радянського Союзу українські землі розглядалися як бездержавний сировинний придаток, джерело продовольства і робочої сили, з перспективою (після знищення значної частини населення) онімечення та колонізації. Ця трансформація не випадкова, вона пояснюється гранично утилітарним, прагматичним підходом німецьких політиків до долі українських земель. Саме тому в планах фашистів у довоєнний період ці землі — козир у дипломатичній грі; у воєнний — матеріальна база і зручний плацдарм для ведення бойових дій; у повоєнний — одне з кращих місць для розгортання німецької колонізації. Висновки

Висновки Наприкінці 30-х — на початку 40-х років було здійснено етнічне возз'єднання. Західноукраїнські землі формально увійшли до складу УРСР, на практиці відбулася інкорпорація цих територій, тобто їх «входження» до складу СРСР. Об'єднання вперше за багато століть у межах однієї держави більшості українських етнічних територій, незважаючи на неоднозначність і суперечливість політики сталінського режиму в західноукраїнських землях, було визначною подією, важливим кроком у розв'язанні українського питання.

Вивчити конспект, заповніть таблицю: Договір про ненапад Таємний протокол Дата: 23 серпня 1939 р. Сторони: Німеччина-СРСР Термін: 10 років. Зміст: Зобов’язання сторін утримуватися від агресивних дій стосовно одна одної або будь-яких інших дій спільно з третіми державами, які б загрожували інтересам однієї зі сторін, що домовлялися. Польща поділялася на сфери впливу: Радянська територія окупації східних територій Польщі передбачалася уздовж лінії річок Нарев, Вісла, Сян. СРСР+ Бессарабія Німеччина+Лемківщина, Надсяння, Підляшшя, Холмщина