Презентація на тему:
Військова політика Центральної Ради.

Досвід державницького і військового будівництва в Україні в 1917-1921 роках. Національно-визвольні змагання українського народу. Заняття 1: Військова політика Центральної Ради.

Навчальні питання лекції: Активізація українського військового руху після падіння самодержавства. Його основні течії. Збройні формування Центральної Ради в боротьбі за українську державність.

Література: Бойко О.Д. Історія України. – К., 1999. Верстюк В.Ф. Українська Центральна Рада. – К., 1997. Винниченко В. Відродження нації, - ч. 1, 2. – К., 1993. Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття. – К., 1993. Історія України. Під ред. В.А.Смолія. – К., 1997. Конституційні акти України 1917-1920. К., 1992. Реєнт О. Українська революція. – К., 1996. Солдатенков В.Ф. Українська революція. Історичний нарис. – К., 1999. Українська революція і державність (1917-1920 рр.). – К., 1998. Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. – т.1.- К., 1996. Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності. Курс лекцій. – К., 1996. В. Голубко. Армія УНР 1917-1918 рр. – Львів, 1997.

1. Активізація українського військового руху після падіння самодержавства. Його основні течії. 7 (20) березня утворення Центральної Ради – центру революційно-демократичних сил України. В Центральній Раді 80% її складу були соціал-демократи та есери. Лідерами Центральної Ради стали – М.Г.Грушевський (голова Ради), В.Винниченко, С.Єфремов, С.Петлюра, М. Порш. та ін. Протягом 1917 року Центральна Рада відстоювала ідею автономії України у складі Російської імперії.

Перша Українська військова рада. ЇЇ мета – формування українських військових частин. ЇЇ підтримували офіцери і матроси української національності Морської школи в Петрограді.

Перше українське підготовче віче Київського гарнізону. 6 березня Міхновський скликав Перше українське підготовче віче Київського гарнізону – ухвалено створення регулярної національної армії. 16 березня – заснована у Києві українську національну організацію – Український Військовий клуб імені гетьмана П.Полуботка.

Отже можна зробити висновок: - український військовий рух стає не лише складовою частиною загальнонаціонально-го визвольного руху, а й його генератором. - саме у військових колах лунали вимоги щодо найскорішого визначення статуту України, і не лише автономно-федера-лістського, а й національно-державниць-кого.

Основні течії військового будівництва. Соціалістична ( або автономістично – федералістична); Самостійницька ( національно – державницька). Погляди автомістів і самостійників ґрунтувались на протилежних засадах, а саме самостійницький табір дотримувався однієї стратегічної лінії: військовий рух необхідно використати для створення національної армії, яке стане головною підвалиною для відродження суверенітету України.

- Центральна Рада єдиний компетентний орган, який вирішує всі справи, що стосуються цілої України; - було запропоновано, щоб Тимчасовий уряд та Петроградська Рада оголосили принцип національно-територіальної автономії України і призначити міністра у справах України; - було вирішено добиватися миру без анексій і контрибуцій, але до настання такого миру проголошувалося обороняти здобутки революції від ворога за лінією фронту; - відбулися вибори генерального військового комітету, який за погодженням із російським ГШ мав проводити українізацію армії. Очолив УВГК Симон Петлюра. Перший український військовий з'їзд. (5 травня 1917 р.)

Другий військовий Український з'їзд. ( 5 червня 1917 р.) Запропонував Центральній Раді приступити за згодою з національними меншинами до запровадження в життя автономного ладу. Вимагав від Тимчасового уряду виконати декларацію Центральної Ради щодо автономії. Підтвердив постанову про українізацію армії, затвердив статут найвищої військової установи – Генерального комітету на чолі з С. Петлюрою. Обрав Раду військових депутатів й ухвалив, щоб вона увійшла складовою частиною до ЦР.

2. Збройні формування Центральної Ради в боротьбі за українську державність. 1. 7 (20) листопада 1917 року – виданий ІІІ Універсал, що проголошував утворення УНР у складі федеративної Росії. 2. Кінець 1917 року – видання Маніфесту РНК з ультимативними вимогами до УЦР: - відмовитись від дезорганізації фронту; - не пропускати через Україну козачі частини на Дон; - пропустити більшовицькі війська на Південний фронт; - припинити роззброєння більшовиць-ких військ.

Події в боротьбі за українську державність. 4 рудня почався Всеукраїнський з'їзд Рад, на якому більшовики намагались сформувати свою більшість, переобрати склад Центральної Ради і зміни її політичний курс. 11-12 грудня 1917 року – проголошення у Харкові Української Радянської Республіки з новоутвореним більшовицьким урядом. Більшовицький уряд скасував усі закони й розпорядження Центральної Ради, звинувативши її в антинародній, дрібнобуржуазній політиці.

4. 10 грудня 1917 року за наказом главковерха М. Криленка був оголошений наступ на Україну. Захоплення більшовицькими військами Києва прискорило переговорний процес у Бресті. 22 січня 1918 року було підписано мирний договір між Україною і Німеччиною з її союзниками. Це змусило РНК Росії припинити війну з Україною і визнати її незалежність. ’

Конституція Української Народної Республіки. Закріплювався державний статус України як суверенної демократичної парламентської республіки, громадянам якої гарантували широкі права і свободи, а національним меншинам – можливості для вільного розвитку. Верховну владу мали здійснювати однопалатні збори як орган законодавчий і Рада народних комісарів як орган виконавчий. Голова народних зборів здійснює всі чинності, пов'язані з представництвом Республіки.

Причини падіння Центральної Ради: 1. Це, насамперед, брак двох головних опор державності – боєздатної армії та адміністративного апарату. Лідери Ради нехтували створення регулярної армії, відкидали можливість використання старого досвідченого чиновництва. 2. Поразку Центральної Ради зумовили нерозвиненість українського національного руху та відсутність достатньої кількості власних досвідчених кадрів, які переймалися б ідеями незалежної, соборної України і були б готові служити новій державі. 3. Підриву авторитету Центральної Ради сприяло її невміння розв'язувати й аграрне питання, яке хвилювало більшість населення України.