Горбачов Михайло Сергійович
Завантажити презентаціюПрезентація по слайдам:
Горбачов Михайло Сергійович Радянський політичний діяч та єдиний в історії Президент СРСР, при владі в 1985-1991 роках
Михайло Горбачов народився 2 березня 1931 року в селі Привольне на Кубані в родині колгоспного механізатора. Його дід був головою щойно створеного колгоспу. У шкільні роки майбутній генсек відзначався безсумнівним акторським талантом. Сергій Параджанов якось зауважив в інтерв'ю для французької преси: мовляв, коли Михайло Горбачов втратить свою посаду в Кремлі, він охоче запросить його в театр на роль Гамлета. Із 13 років періодично поєднував навчання в школі із роботою в МТС і в колгоспі. Із 15 років працював помічником комбайнера машинно-тракторної станції. У 1948 році, сімнадцятирічним, був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, як знатний комбайнер. У тому ж році призваний у Радянську армію, служив начальником продскладу.
1950 році вступив до МГУ імені М. В. Ломоносова. У студентські роки Горбачову вдалося зробити стрімку комсомольську кар'єру.
Влітку 1955 року увінчаний шлюбними узами випускник МГУ повернувся до Ставрополя. 1955 - 1962 р. - перший секретар Ставропольського горкома ВЛКСМ, заступник завідувача відділом пропаганди й агітації, другий, перший секретар Ставропольського райкому ВЛКСМ 1962 - 1966 р. - парторг Ставропольського територіально -виробничого колгоспно-радгоспного керування 1966 - 1968 р. - перший секретар Ставропольського горкома КПРС У 1967 році - закінчив економічний факультет Ставропольського сільськогосподарського інституту 1968 - 1970 р. - другий секретар крайкому КПРС 1970 - 1978 р. - перший секретар Ставропольського крайкому КПРС. Як перший секретар, Горбачов автоматично був обраний до ЦК і став депутатом Верховного Совєта СРСР з 1971р.
Ставропольська цілина й "мінеральний" піар Однак, навіть Ставропілля - не найбідніша адміністративна одиниця Союзу - не здатно було втримати спраглого кар'єри функціонера. Кожен прагнув зайняти крісло в Москві. Для цього потребувалося дві обов'язкові умови: наявність твердої протекції в центрі та наочні господарські досягнення на місцях. Із першим у Горбачова проблем не мусило бути. Його шеф Федір Кулаков, від якого Горбачов успадкував крісло першого секретаря, був готовий лобіювати просування свого наступника в Політбюро. Для задоволення другої умови довелося вдатися до звичайного в радянські часи трюку: фронтальний збір урожаю одразу кількома "ударними бригадами". Для випробування чарівного методу був обраний Іпатовський район Ставропілля - ідеальна мов стіл рівнина, засіяна озимою пшеницею, яка дозрівала одночасно. Не дивина, що експеримент призвів до запаморочливого успіху. Ім'я Горбачова не сходило з передовиць радянської преси. "Урожайний новатор" був удостоєний Ордена Жовтневої революції. Лише 1983 року стане відомо, що Іпатовський метод - черговий трюк, дорогий і не ефективний на більшості посівних площ країни. Однак усе обірвала смерть Федора Кулакова - головного покровителя Горбачова. Отже, Горбачову довелося далі пробиватися власними силами. Треба віддати належне, він чудово скористався не лише із сільськогосподарських, а й природних ресурсів Ставропілля. Гірське повітря та мінеральні води вабили туди обтяжених старечими недугами членів політбюро: Суслова, Косигіна, Черненка, Андропова, Кириленка та інших. Їх усіх почесно зустрічав і проводжав господар "мінеральної гори" Горбачов, розмовляв у неформальній обстановці, схиляв до довіри. Результат не змусив на себе чекати. Уже за кілька місяців пленум затвердив Горбачова секретарем ЦК на місце покійного Кулакова. Ставропольський період кар'єри, що тривав майже чверть століття, благополучно завершився столичною пропискою.
1978 - 1985 р. - секретар ЦК КПРС 1979 р. - кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС ІЗ 1980 р. - член Політбюро ЦК КПРС
"Москва не сразу строилась, но сразу перестроилась" "Мінеральний" піар забезпечив Горбачову твердий ґрунт у столиці, похитнути який не міг навіть катастрофічний неврожай 1982 року в Ставропіллі. Будь-який інший апаратник у подібній ситуації миттєво опинився би козлом відпущення партійної критики. А в Горбачова навпаки - виросли крила. Адже в листопаді 1982 місце генсека зайняв багаторічний шеф КДБ Юрій Андропов, який доручив Горбачову найважливішу й найелітнішу сферу управління - ідеологію. Це ідеальна школа для вождя. Будучи секретарем з ідеології, Горбачов познайомився з реальним становищем у країні, на власні очі побачив конкретні прояви системної кризи, у який утопав СРСР. Схоже, саме це й спонукало майбутнього генсека взятися, закатавши рукави, до тотальної чистки кадрів та всерйоз задуматися про реформи. У 1984-му помер Андропов. Тепер Горбачов був чи не першим номером на черзі до генеральних секретарів. Уже за рік у кремлівській стіні замурували прах ще одного генерального секретаря. Так прийшов час Горбачова.
1985 рік. Горбачов - генеральний секретар Комуністичної партії Радянського Союзу. Стандартний офіціозний портрет
Березень 1985 - Горбачов стає генсеком Компартії СРСР. "Новий шеф Москви: молодший, приємніший і, можливо, грізний"
Відносини із Заходом Прийшовши до влади, Горбачов спробував поліпшити відносини з США і Західною Європою. Однією з причин цього було бажання знизити непомірні військові витрати (25% держбюджету СРСР). За роки свого правління Горбачов висунув безліч мирних ініціатив.
Листопад 1985 року - ця обкладинка з Горбачовим і Рейганом на тлі іграшкових ядерних ракет була в аналогічній підбірці до 100-річчя Рейгана Грудень 1985: Горбачов пропонує Рейгану обмежити гонку озброєнь, знищивши частину ракет
1988: "Я ніколи не думав, що тут побуваю". Інтерв'ю з Рейганом про його візит у Москву і фото з Горбачовим на Червоній площі
1989: "Після Холодної війни. Дилема Буша - як мати справу з Горбачовим" Той же 1990 рік: "Чому у Горбачова не виходить"
1986 р. -- оприлюднив радянську програму побудови без'ядерного миру до 2000 року. 1988 р. - голова Президії Верховної Ради СРСР. 1989 р. - голова Верховної Ради СРСР. 1990 р. - обраний Президентом на ІІІ з'їзді народних депутатів СРСР. 1990 р. - одержав Нобелівську премію миру за закінчення холодної війни 1991 р. - відставка з посади Генерального секретаря ЦК КПРС, відставка з посади президента СРСР 1993 р. - президент міжнародної екологічної організації Зелений хрест. 1993 р. - зіграв самого себе в художньому фільмі Віма Вендерса Так далеко, так близько!. 1996 р. - обраний лідером суспільно-політичного руху Цивільний форум. Балотується в президенти Росії. Із січня 1992 р. по теперішній час - Президент Міжнародного Фонду соціально-економічних і політологічних досліджень ( Горбачов-Фонд). 2001 - 2004 р. - лідер партії СДПР. 2004 р. - одержав Гремі за озвучення разом із Софі Лорен і Біллом Клінтоном музичної казки Сергія Прокоф'єва Петя й вовк.
Сім'я, особисте життя Дружина — Раїса Максимівна Горбачова (уроджена Титаренко), померла в 1999 від лейкозу. Понад 30 років жила і працювала в Москві. Дочка — Ірина Михайлівна, працює в Москві. Онуки — Ксенія і Анастасія. Правнучка — Олександра.
Раїса Горбачова(Титаренко) - жінки, яка була весь час поруч із чоловіком, яку він дуже любив і яку до її смерті у 1999 році недолюблювала решта радянського жіноцтва. Заголовок: "Місіс СРСР. Раїса Горбачова елегантна і чарівна, але чи є вона інструментом радянської пропаганди?"
Звання, нагороди Нагороджений трьома орденами Леніна (перший одержав ще будучи комбайнером), орденами Жовтневої Революції (1978 р.), Трудового Червоного Прапора, "Знак Пошани" і медалями. Лауреат Нобелівської премії світу (1990 р.), відзначений багатьма іноземними нагородами і преміями, має звання полковника запасу.
2007. Горбачов рекламує "Луї Віттон". На обкладинці журналу "Итоги", який лежить у сумці, заголовок "Убийство Литвиненко. Подозреваемого хотели сдать за $7000"
Схожі презентації
Категорії