Презентація на тему:
Еволюція цілей України у сфері європейської інтеграції

Еволюція цілей України у сфері європейської інтеграції Українська школа політичних студій, 3-я сесія, 2006

План 1. Членство в Європейських Співтовариствах - перспективна мета української зовнішньої політики” (1993-98 р.р.). 2. Європейська інтеграція - тимчасова національна ідея України (1998-2001рр.). 3. Вплив розширення ЄС на євроінтеграційні перспективи України (2001-2004 рр.). 4. Помаранчева революція – нові євроінтеграційні перспективи 5. План дій – інструмент переведення відносин Україна - ЄС на якісно новий рівень. 6. Європейська угода про асоціацію – інструмент виходу поза рамки Європейської політики сусідства. 7. Висновки.

1. Членство в Європейських Співтовариствах - перспективна мета української зовнішньої політики” (1993-98 р.р.). 1993 р. - Верховна Рада України схвалила “Основні напрями зовнішньої політики України”. В них вжита формула – “членство в Європейських Співтовариствах” є не пріоритетною, а “перспективною метою української зовнішньої політики”. Окрім того, “географічно близькі держави разом з деякими прикордонними державами” визначалися “своєрідним мостом між Україною і заходом Європи”. Після розпаду радянсько-соціалістичної системи більшість країн Центрально-Східної Європи, Естонія, Латвія та Естонія заявила про свої наміри набути повноправного членства в ЄС та НАТО. У відповідь Європейські Співтовариства (тодішній попередник Європейського Союзу) уклали з ними Європейські угоди про асоціацію. Україна під час розпаду СРСР de jure виступила однією із засновниць Співдружності Незалежних Держав (хоча й ліберальне, але все ж таки євразійське об’єднання, яке потенційно могло стати правонаступником СРСР у політичному сенсі.

Європейці вперше застосували формулу системності та диференціації по відношенню до своїх зовнішніх партнерів. Її суть: ті, хто хоче і потенційно може бути членом європейської сім’ї народів, мають бути заохочені до цього через механізм підготовки до членства; ті, хто не визначився, мають бути втиснуті у вузькі рамки співробітництва, які не передбачають жодних зобов’язань з боку європейців щодо їхніх потенційних інтеграційних перспектив. Державам СНД запропоновано укласти угоди про партнерство та співробітництво (УПС), які встановлювали рамки взаємовідносин з Європою на найближчі 10 років з можливістю подальшого пролонгування.

2. Європейська інтеграція - тимчасова національна ідея України (1998-2001рр.). УПС за п’ять років показала свою обмеженість. Процес підготовки до членства таких країн як Польща, Угорщина, Словаччина виходить на фінішну пряму. Україна - наскільки багатовекторня, що не потрапляє під вплив Європейського Союзу. В Україні з’явилася нова еліта, яка обґрунтувалав доцільність переорієнтації зовнішньополітичного курсу в напрямку ЄС. Європейська інтеграція відіграє роль тимчасової національної ідеї, прийнятної для всього українського суспільства. 11 червня 1998 р. - Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу. 14 вересня 2000 р. - Програма інтеграції України до ЄС.

3. Вплив розширення ЄС на євроінтеграційні перспективи України (2001-2004 рр.) 3.1.Послання Президента до ВРУ “Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки” - визначення коротко- та середньострокових цілей у сфері європейської інтеграції. 3.2.Червень 2002 року – ВРУ ухвалила звернення до Європейського парламенту та парламентів держав-членів ЄС, в якому закликала їх підтримати євроінтеграційний курс України. 3.3.Ялтинський та Копенгагенський саміти Україна – ЄС - активізація співробітництва у окремих сферах (енергетичній, юстиції та внутрішніх справ, європейської політики безпеки та оборони, науки та технологій).

3.4. 11 березня 2003 року – оприлюднення Комунікації ЄК до Європейської Ради та Європейського Парламенту „Ширша Європа – сусідство: нові рамки відносин з нашими східними та південними сусідами”. Головний негатив: правовою основою відносин розширеного ЄС із країнами-сусідами мають стати “сусідські угоди”. Головний позитив: обіцянка надати всім державам-сусідам ЄС перспективу залучення до внутрішнього ринку Європейського Союзу в тому числі шляхом реалізації принципів чотирьох свобод (свобода руху товарів, капіталу, осіб та послуг).

3.5. Проблема впливу розширення ЄС на Україну. Позиція ЄС: розширення матиме виключно позитивний вплив на Україну та її відносини з ЄС. Позиція України: розширення ЄС несе значні збитки в результаті зміни режиму торгівлі з країнами Балтії (денонсація угод про вільну торгівлю), закриття кордонів та переходу на стандарти ЄС нових держав-членів. Розрахунки втрат - від 150 до 350 млн.дол.США. Результат: Під час Ялтинського саміту Україна – ЄС (7 листопада 2003 року) ЄС визнав наявність проблемних питань у зв’язку з розширенням. У підсумку декількох раундів консультацій щодо мінімізації негативних для України наслідків розширення ЄС вироблена формула “спільні виклики – скоординовані заходи у відповідь”.

3.6. 2004 рік - вироблення тексту Плану дій Україна – ЄС. Позиція ЄС: а) має бути документ, спрямований на проведення демократичних реформ в Україні; б) Виконання Плану дій – добровільне зобов’язання України. Від результатів виконання залежатиме подальший розвиток відносин. Позиція України: План дій має бути спільним короткостроковим документом, спрямованим на підготовку обох сторін до відносин в умовах асоціації. Результат: а) отримано документ, спрямований на поступову економічну інтеграцію України до ЄС та поглиблення політичного діалогу Україна – ЄС. б) План дій можна розглядати як такий, що спрямований на підготовку сторін до відносин в умовах інтеграції та асоціації.

4. Помаранчева революція – нові євроінтеграційні перспективи Європейський Союз перед складною дилемою, на яку він не готовий дати однозначну відповідь. Позитиви для України: позитивні демократичні зрушення щодо свободи ЗМІ, зміцнення громадянського суспільства, існування незалежної судової гілки влади, політично структурованого Парламенту, що суттєво наближає Україну до виконання політичної складової Копенгагенських критеріїв членства в ЄС, підвищення міжнародного авторитету тощо Негативи для України: внутрішні негаразди в ЄС, пов’язані з розширенням ЄС, пробуксовуванням схвалення Конституції, проблем із затвердженням бюджету ЄС на 2007-13 роки, сумніви у незворотності демократичних перетворень в Україні, низка зовнішньополітичних факторів.

13 січня 2005 року - ухвалення депутатами Європейського Парламенту резолюції ЄП щодо результатів виборів в Україні: Головні позитиви: заклик Європарламенту до держав-членів та інституцій ЄС надати Україні чітку євроінтеграційну перспективу, посилити змістовне наповнення Плану дій, надати статус країни з ринковою економікою, спростити візовий режим, сприяти вступу України до СОТ тощо. Найважливіший message: заклик європарламентарів до Єврокомісії та Ради ЄС запропонувати інші форми інтеграції з Україною поза рамками Європейської політики сусідства, Значна (понад 60%) підтримка європейцями перспективи набуття Україною в майбутньому членства в ЄС (Опитування веб-сайту EU-reporter, www.eureporter.co.uk).

5. План дій – інструмент переведення відносин Україна – ЄС на якісно новий рівень головне завдання України – забезпечити перехід від партнерства та співробітництва до формату інтеграції та асоціації. політична лінія ЄС: розбудова відносин з Україною виключно в рамках Європейської політики сусідства. 21 лютого 2005 р. - спільне схвалення Плану дій Україна – ЄС. Головний результат: План дій передбачає можливість перегляду договірно-правових рамок відносин між Україною та ЄС в залежності від результатів виконання положень цього документу; Саміт Україна – ЄС (1 грудня, м.Київ) - перша «політична» оцінку результатів виконання Плану дій. До кінця 2006 року має бути здійснена спільна фахова (експертна) оцінка прогресу у виконанні Плану дій. Визнання міжнародною спільнотою демократичності парламентських виборів 2006 року – виконання важливого політичного пріоритету Плану дій.

Протягом 2005 р. в рамках виконання Плану дій: а) підписано дев’ять угод з ЄС: - про безквотовий режим торгівлі текстильною продукцією; - про торгівлю сталеливарними виробами на 2005-2006 рр. (квота - понад 1 млн. тонн); - про використання ядерної енергії в мирних цілях; - про визначення загальної схеми участі України в операціях ЄС з урегулювання криз; - про процедури безпеки при обміні інформацією з обмеженим доступом; - з Європейським інвестиційним банком (кредитні ресурси обсягом 250 млн. євро для співфінансування інвестиційних проектів); - про створення цивільної глобальної навігаційної супутникової системи ГАЛІЛЕО; - про деякі аспекти авіаційних перевезень; - про співробітництво в енергетичній сфері. в) започатковано дослідження економічних передумов створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, переговори про спрощення візового режиму.

6. Європейська угода про асоціацію – інструмент виходу поза рамки Європейської політики сусідства. Позиції сторін щодо типу нового договору, взамін Угоди про партнерство та співробітництво: План дій Україна – ЄС: “Буде розглянута можливість укладення нової посиленої угоди, рамки якої буде визначено за результатами досягнення цілей цього Плану дій та загального розвитку відносин Україна – ЄС”. Спільна заява дев’ятого саміту Україна-ЄС (м. Київ, 01.12. 05): - „лідери ЄС підтвердили свою готовність невідкладно розпочати консультації щодо укладення нової посиленої угоди ..., яка має замінити Угоду про партнерство і співробітництво, як тільки будуть виконані політичні пріоритети Плану дій”. Б.Ф.-Вальднер, Б.І.Тарасюк «Спільна відповідальність за спільне майбутнє», газета «Дзеркало тижня», № 19, 20-26.05.06: «Від того, як ми разом виконаємо План дій, також великою мірою залежатиме прогрес, якого ми зможемо досягти у підготовці нової угоди».

Цілі Європейської угоди про асоціацію: Завершення етапу співробітництва України з ЄС в рамках Європейської політики сусідства та перехід до передвступного рівня відносин з ЄС (pre-accession stage). Створення належних рамок для розвитку посиленого політичного діалогу та повноцінне залучення України до реалізації цілей Спільної зовнішньої та безпекової політики. Сприяння розвитку широкомасштабної співпраці в галузі торгівлі, розбудові гармонічних економічних відносин між Україною та ЄС, забезпечуючи таким чином умови для динамічного соціально-економічного розвитку України та успішного втілення відповідних реформ; Забезпечення належної бази для фінансової та технічної допомоги Україні з боку ЄС; Лібералізація руху послуг, осіб, капіталу та платежів; Створення сприятливих передумов для поступової інтеграції України до ЄС за умови виконання відповідних критеріїв; Сприяння розвитку двосторонньої культурної співпраці тощо.

Основоположні засади Європейської угоди про асоціацію: Має базуватися на спільних цінностях, принципах ринкової економіки, слугувати основою для поступової конвергенції України з ЄС в економічній, політичній, соціальній, культурній та інших сферах. Має охоплювати торговельні питання, політичний діалог, у т.ч. співпрацю в галузі СЗБП/ЄПБО, ЮВС, адаптацію законодавства, а також взаємодію в таких сферах, як транспорт, енергетика, митні справи, навколишнє середовище тощо. Одне із завдань – створення зони вільної торгівлі між ЄС та Україною на основі взаємності асиметричного характеру. Має передбачати поступове впровадження свободи пересування послуг, товарів, платежів та капіталу, що пов’язані з торгівлею та інвестиціями, а також пересування робочої сили. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС, запровадження процедури скринінгу законодавства.

Висновки. 1. Політика інтеграції України до Європейського Союзу на 15-му році незалежності пройшла стадію свого становлення. 2. Політика інтеграції України до ЄС – є тимчасовим замінником національної ідеї України як мета, яку підтримує більшість населення України та європейська громадськість. 3. Цілі України у відносинах з ЄС трансформувалися від партнерства і співробітництва до забезпечення повноцінного функціонування моделі інтеграції та асоціації.