Презентація на тему:
"AC/DC"

Підготувала Хмельовська Адріана

Історія заснування гурту

Гурт був заснований в Сіднеї (Австралія) у грудні 1973 року братами Янґ. Троє братів: Анґус Янґ (народився 31 березня 1955 року), Малколм Янґ (народився 6 січня 1953 року) і Джордж Янґ (народився 6 листопада 1946 року)  в Глазго (Шотландія) і ще дітьми разом з родиною виїхали в Сідней. Джордж почав грати на гітарі першим і став членом найуспішнішого австралійського гурту 1960-х, The Easybeats. Це був перший місцевий рок-гурт, який випустив хіт міжнародного масштабу — «Friday On My Mind» в 1966 році. Малколм і Анґус незабаром пішли по слідах брата. Вони навіть із ініціативи Джорджа взяли участь у записі альбому його наступного гурту

Малколм Янґ Анґус Янґ 

В історії гурту було два вокалісти, тому її прийнято ділити на «Еру Бона Скотта» (1974–1980) і «Еру Браяна Джонсона» (з 1980 по сьогодні). Малькольм вирішує створити свій власний гурт в складі гітариста і клавішника. Пізніше Малькольм змінює свою точку зору, подумавши, що йому потрібен ще один гітарист для того, щоб «розширити» звук. Він звернувся за допомогою до Ангуса. Для початку Малькольм запрошує ударника Коліна Бургесса, у якого вже був досвід з декількома командами, бас-гітариста Ларрі Ван Кнедта і вокаліста Дейва Еванса.

Назва гурту “AC/DC” Їхня назва «AC / DC» було взято з таблички із зворотного боку швейної машинки: " AC/DC ", це зробить що-небудь з електрикою». Взагалі, абревіатура «AC / DC» розшифровується і перекладається в електриці як «Постійний струм / Змінний струм». Остаточно імідж гурту сформувався після того, як сестра Ангуса Маргарет порадила своєму братові надіти шкільну форму для виступу на сцені. Так сформувався сценічний образ групи, згодом перетворився на візуальний фірмовий знак, «торгову марку» «AC / DC».

Перший виступ групи відбувся в переддень Нового Року, 31 грудня 1973 року, в маленькому сіднейському барі «Chequers» (де свого часу виступав Френк Сінатра). На першому своєму концерті «AC/DC» відіграли кавер-версії відомих хітів «Beatles», «Rolling Stones» і Чака Беррі. У наступні шість місяців, поданою за першим виступом «AC/DC», склад групи значно змінився. Ударника Коліна Бургесс благополучно і послідовно замінили Рон Карпентер, Рассел Коулман і, нарешті, Пітер Клак. Роб Бейлі замінив бас-гітариста Ларрі Ван Кнедта.

Всесвітня популярність Група підписала міжнародний контракт із Atlantic Records і стала активно гастролювати по Великобританії і Європі, домагаючись популярності й набираючись досвіду, виступаючи на розігріві таких відомих рок-гуртів того часу, як Alice Cooper, Black Sabbath, Kiss, Cheap Trick, Nazareth, Foreigner, Thin Lizzy і The Who. В 1976 році був виданий третій австралійський альбом AC/DC Dirty Deeds Done Dirt Cheap. Навалу й хвилю популярності панк-року 1976–1978 рр. група благополучно пережила завдяки своїм грубуватим і провокаційним текстам пісень й, частково, через те, що в британській музичній пресі того часу її відносили до панк груп. Вони домоглися успіху на британській рок-сцені завдяки своїм потужним і скандальним концертним шоу, а Анґус Янґ швидко став знаменитим через своє зухвале поводження на сцені, що, у тому числі, призвело до заборони виступати на декількох британських концертних майданчиках.

Хоча AC/DC є одними з родоначальників хард-року й, як багато хто вважає, серйозно вплинули на формування хеві-металу, музиканти завжди відносили себе до рок-н-рольних гуртів. В основі їхньої музики лежить ритм-енд-блюз із сильно перекрученим звучанням ритмічної й соло гітар. «Highway to Hell» Спродюсований Маттом Ланґом (Mutt Lange) альбом 1979 року «Highway to Hell» підніс групу на вершини світових хіт-парадів рок-музики всіх часів. Багато пісень цього альбому дотепер часто можна почути на радіо.

Смерть Бона Скотта 19 лютого 1980 р. помер Бон Скотт. Він пішов із чергової вечірки й залишився на ніч у автомобілі свого знайомого Алістера Кінніара (Allistair Kinnear), котрий і виявив Бона наступного дня мертвим. Причиною смерті офіційно було названо переохолодження, хоча найпоширенішою версією й донині є те, що Бон Скотт помер від отруєння алкоголем. Ці чутки підкріплюються безліччю протиріч у офіційній історії його смерті, що також породжує безліч теорій про змову, вбивство музиканта й про передозування героїном. Члени групи спочатку планували припинити музичну діяльність гурту AC/DC, та згодом вирішили, що Бон Скотт хотів би, щоб група продовжувала існувати. Музиканти перепробували деяких кандидатів на місце вокаліста, у підсумку залишилося два претенденти: Террі Слессер (Terry Slesser) і Брайан Джонсон (Brian Johnson). Джонсон у цей період намагався відновити свою групу Geordie, але виконання на публіці двох пісень AC/DC й Тіни Тернер (Tina Turner) («Whole Lotta Rosie» (Let There Be Rock) і «Nutbush City Limits», відповідно) справило таке враження на учасників AC/DC, що за кілька днів вони повідомили Джонсону про те, що він — новий вокаліст гурту.

Ера Браяна Джонсона (1980–дотепер) Перед початком нових гастрольних турів, «AC/DC» необхідно було закінчити роботу над новим альбомом. Необхідно було працювати швидко і наполегливо, щоб надолужити згаяний час. Тому, репетиції в «E'Zee Hire Studios» в Північному Лондоні проходили у важких умовах і за дуже суворим розкладом. Група працювала по сім годин щодня без вихідних до середини квітня. Коли матеріал був готовий, почався запис альбому, який проходив на студії «Compass Point Studios» (на Багамах) під чуйним керівництвом Роберта Джона «Метта» Ленджа. Альбом записувався протягом квітня-травня на протязі шість тижнів і був готовий до кінця травня. 1 липня Брайан Джонсон вперше з'явився на сцені з «AC/DC» у Бельгії.

Альбом Back In Black був виданий 31 липня 1980 року. Протягом декількох тижнів він був на самій вершині чартів і залишався там під № 1 протягом двох тижнів. У листопаді він досяг № 4 в американському чарті і затримався в десятці на більш ніж 131 тиждень.

Останні роки й визнання заслуг У березні 2003 року група AC/DC була прийнята в Зал слави рок-н-ролу в Нью-Йорку й виконала свої хіти «Highway To Hell» й «You Shook Me All Night Long» спільно зі Стівом Тайлером з Aerosmith. У травні 2003 року Малколму Янґу була присуджена нагорода Теда Альберта (Ted Albert Award) за «видатний внесок в австралійську музику». 1-го жовтня 2004 року вулиця Корпорейшн Лейн (Corporation Lane) в Мельбурні була офіційно перейменована в ACDC Лейн (ACDC Lane) на честь групи

Склад гурту Браян Джонсон(з 1980 по теперішній час): вокал Анґус Янґ (з 1973 по теперішній час): гітара Малколм Янґ (з 1973 по теперішній час): гітара Вільямс Кліфф (з 1977 по теперішній час): бас-гітара Філ Радд (1975-1983, з 1994 по теперішній час): барабан і перкусія

Дякую за увагу!!!