Презентація на тему:
Театральне мистецтво. Музика княжої доби. Мистецтво скоморохів

Театральне мистецтво. Музика княжої доби. Мистецтво скоморохів Виконала: Учениця 6-Б класу Гімназії №2 М. Івано-Франківська Вовк Лілія

Княжий театр У добу Київської Русі театральне мистецтво найповніше втілювалося в народному і так званому княжому, дружинному театрі. Основою княжого театру були скоморохи та шпільмани.

Княжий театр спирався на лицарську пісню, маючи за основу два елементи: речитатив та величання. Репертуар - драматичних поем, що, маючи речитативний характер, подавалися на музичному тлі. Тематично театр користувався мотивами оборони батьківщини, служби князеві, помсти за покривджених, лицарської честі.

З занепадом давньої держави княжий театр передає народному театрові своїх персонажів: "князь“; "княгиня“; "бояри“; "дружба" (дружина — військо).

Музичне мистецтво в добу держави Київська Русь розподілялося на три групи: музика народна; княжих салонів; церковна.

Народна музика Русі Складалася з вокальних та інструментальних мелодій, що споконвіку творилися в усній традиції народу. Стилістично народна пісенність ділиться на дві основні групи: 1) вільний речитативний стиль; 2) стиль із чітким ритмом та формою.

Музика князівських салонів Можемо судити тільки на підставі згадок у тогочасній літературі, описів інструментів та тогочасних фресок, головним чином Софійського собору.

Церковна музика Спершу була запозичена візантійська церковна музика. Починаючи з XI ст. запроваджується та поширюється українська церковна музика, що з першого вогнища церковного співу — Києво-Печерської лаври — швидко поширилася на церкви й монастирі всієї Русі.

Мистецтво скоморохів Скоморохи, професійнi мандрівні співці й актори (лицедії), учасники свят, обрядів, ігор.

Репертуар скоморохів: жартівливі пісні; п'єси; соціальні сатири («глуми»). Репертуар виконувався в масках і «платті скомороха» під акомпанемент гудка, гусель, балалайки, домри, волинки, бубна. За кожним персонажем був закріплений певний характер і маска, які не змінювалися роками.

Скоморохи прославляли земні радощі, протиставляючи їх православній аскезі, чим викликали вороже ставлення до себе церковної і світської влади. Деякі традиції Скоморохів перебрали придворні блазні, штукарі на дворах вельмож. У кінці 16 століття мистецтво Скоморохів проникло у вистави церковно-шкільного театру, а далі розвивалося в балаганах, лялькових та інших театрах.

Джерелом мистецтва скоморохів була народна творчість. Вони виступали не тільки виконавцями, а й творцями усної поезії, музичного і танцювального фольклору.