Презентація на тему:
Просвітництво

Просвітництво 8 клас Підготувала Хитрій Олена Миколаївна, вчитель світової літератури Монастирищенського навчально – виховного комплексу “ Ліцей – загальноосвітня школа I-III ступенів “Ерудит”, Черкаської області

Гаврило Романович Державін Російський поет Гаврило Романович Державін народився 3 (14) липня 1743 року в небагатій дворянській родині, в Казанській губернії. Батько Гавриїла, помер рано, і мати вибивалася з сил, для того щоб Гаврило і його брат отримали гідне звання дворянина освіту.

З 1759 по 1762 роки Державін навчався в міській гімназії Казані. З 1762 року служив в Санкт-Петербурзі, в Преображенському полку, спочатку солдатом, а з 1772 року в офіцерській посаді. Полк бере участь в палацовому перевороті, внаслідок якого на троні виявилася імператриця Катерина II.

Величезною зміною в життя поета стала любов. Він закохується і вінчається в 1778 році з Катериною Бастідон, якій в ту пору було лише 16 років. Шлюб із Катериною - найщасливіший час у житті Державіна, молода красуня на багато років стане нескінченним джерелом натхнення і буде оспівана у віршах Державіна, прихована ім'ям «Пленіра». Дружина поета Катерина Бастідон

Після відставки він служив в Сенаті і прийшов до переконання, що це не його терен. Літературна і громадська популярність приходить до Державіна в 1782 році, після написання оди "Феліція", яка вихваляє імператрицю Катерину II. Державіна призначають губернатором Олонецкой губернії, а з 1785 - Тамбовської. В обох випадках спроби Державіна навести порядок, боротьба з корупцією призводять до конфліктів з місцевою елітою.

1789 році він повертається в столицю, де займає різні високі адміністративні посади. Кабінет-секретар Катерини II (1791-1793рр.), сенатор(1793р.), президент Комерц-колегії (1794р.), Міністр юстиції (1802-1803рр.).

Весь цей час Державін не залишає літературне поприще, створює оди "Бог" (1784), "Грім перемоги, раздавайся!" (1791, неофіційний Російський гімн), "Вельможа" (1794), "Водоспад" (1798) та багато інших. Н.Тончі. «Державін»

У 1803 році Державін йде у відставку, поселяється в Санкт-Петербурзі у своєму маєтку «Званка» в Новгородської губернії. В останні роки свого життя зосереджується на літературній діяльності. Державін помер в 8 (20) липня в 1816р. в своєму будинку в маєтку "Званка".

Державин «ВЛАСТИТЕЛЯМ И СУДИЯМ» Восстал всевышний Бог, да судит Земных богов во сонме их; «Доколе,—рек,—доколь вам будет Щадить неправедных и злых? Ваш долг есть: сохранять законы, На лица сильных не взирать, Без помощи, без обороны Сирот и вдов не оставлять. Ваш долг: спасать от бед невинных, Несчастливым подать покров; От сильных защищать бессильных, Исторгнуть бедных из оков». Не внемлют!—видят и не знают! Покрыты мздою очеса: Злодействы землю потрясают, Неправда зыблет небеса. Цари! Я мнил, вы боги властны, Никто над вами не судья, Но вы, как я подобно, страстны И также смертны, как и я. И вы подобно так падете, Как с древ увядший лист падет! И вы подобно так умрете, Как ваш последний раб умрет! Воскресни, Боже! Боже правых! И их молению внемли: Приди, суди, карай лукавых И будь един царем земли!

Державин «ПАМЯТНИК» Я памятник себе воздвиг чудесный, вечный, Металлов тверже он и выше пирамид: Ни вихрь его, ни гром не сломит быстротечный, И времени полет его не сокрушит. Так!—весь я не умру; но часть меня большая, От тлена убежав, по смерти станет жить, И слава возрастет моя, не увядая, Доколь славянов род вселенна будет чтить. Слух пройдет обо мне от Белых вод до Черных, Где Волга, Дон, Нева, с Рифея льет Урал; Всяк будет помнить то в народах неисчетных, Как из безвестности я тем известен стал, Что первым я дерзнул в забавном русском слоге О добродетелях Фелицы возгласить, В сердечной простоте беседовать о Боге И истину царям с улыбкой говорить. О Муза! возгордись заслугой справедливой, И презрит кто тебя, сама тех презирай; Непринужденною рукой, неторопливой, Чело твое зарей бессмертия венчай.

Інтернет – ресурси: http://ru.wikipedia.org/wiki/ https://www.google.com.ua http://www.rulex.ru http://www.people.su http://rvb.ru/18vek/derzhavin/