Презентація на тему:
Класицизм

Жовтоводська гуманітарна гімназія імені Лесі Українки Класицизм Виконав: Троценко Анастасія Перевірив: Вінніченко А.С. 2014 рік

Зміст Мета роботи Про класицизм Представники Відомості про автора Висновки

Мета роботи Дослідити особливості твору Ж.Б.Мольєра «Міщанин-шляхтич» та показати новаторство автора в ньому. Титульна сторінка видання 1688

Про класицизм Класицизм — напрям європейської культури кінця 17 — початку 19 століття. Назва походить від латинського слова classicus, що в перекладі означає «зразковий». Відмінною рисою класицизму вважається строго розроблена система художніх норм, які повинні були обов’язково дотримуватися, прояв творчої фантазії вважалося неприпустимим. Ідеї класицизму присутні у всіх сферах культурного життя. Класицизм у мистецтві, літературі, живопису, архітектурі, музиці повинен був виражати вселенську гармонію. Основні принципи класицизму були сформульовані в трактаті Ніколя Буало (Франція 1674 р.). У ньому він переконливо обгрунтував ряд вимог мистецького характеру, які пред’являлися до літературної творчості. Драматичні твори повинні були бути витримані в строгому правилі трьох єдностей. Єдність місця увазі фіксоване простір, де відбуваються події, єдність часу — певний, обмежений часовий проміжок, єдність дії — одна центральна сюжетна лінія.

Також згідно Ф. Фенелон і М. В. Ломоносову, представники класицизму в літературі зобов’язані дотримувати строгу ієрархію жанрів і стилів. «Високий штиль» — піднесена лексика, жанри: оди, героїчні поеми. «Середній штиль» — елегії, сатиричні твори, драми. «Низький штиль» — приватна й повсякденне життя, жанри: байки, комедії, листи. Змішувати стилі було заборонено. До початку 19 століття класицизм став витіснятися з п’єдесталу такими стилями як сентименталізм і романтизм. Погоня за строгістю і чіткістю призупинилася. У Росії класицизм з’явився тільки на початку 18 століття. Поштовхом до його розвитку стали перетворення Петра I і теорія «Трьох штилів» Ломоносова, реформа Тредиаковского. Найвідоміші представники класицизму в Росії: Денис Іванович Фонвізін (комедія), Антіох Дмитрович Кантемир (сатира), Гаврило Романович Державін і Михайло Васильович Ломоносов (ода), Іван Іванович Хемніцер і Олександр Петрович Сумароков (байка). Центральною проблемою суспільства того часу була проблема влади, тому російський класицизм має своєрідні боку на відміну від класицизму західного. Так як після Петра Першого жоден імператор не прийшов до влади законно, то актуальною була проблема інтриг, палацових переворотів, невідповідність монарха очікуванням придворних і народу. Саме ці проблеми відображені в російській класицизмі.

Визначальні риси класицизму: - раціоналізм (прагнення будувати художні твори на засадах розуму, ігнорування особистих почуттів); - наслідування зразків античного мистецтва; - нормативність, встановлення вічних та непорушних правил і законів (для драматургії — це закон «трьох єдностей» (дії, часу й місця); - обов'язкове дотримання канонічних правил написання творів (зображення героя тільки при виконанні державного обов'язку, різкий поділ дійових осіб на позитивних та негативних, суворе дотримання пропорційності всіх частин твору, стрункість композиції тощо); - у галузі мови класицизм ставив вимоги ясності та чистоти, ідеалом була мова афористична, понятійна, яка відповідала б засадам теорії трьох стилів; - аристократизм, орієнтування на вимоги, смаки вищої-суспільної верстви; - встановлення ієрархії жанрів, серед яких найважливішими вважалися античні; поділ жанрів на «серйозні», «високі» (трагедія, епопея, роман, елегія, ідилія) та «низькі», «розважальні» (травестійна поема, комедія, байка, епіграма).

Представники: П'єр Корнель Жан Расін Ж.Б.Мольєр Жан де Лафонтен

Відомості про автора Мольєр (справжнє ім'я - Жан Батист Поклен ) - видатний французький комедіограф , театральний діяч , актор , реформатор сценічного мистецтва , творець класичної комедії - народився в Парижі. Відомо , що хрестили його 15 січня 1622 Батько його був королівським шпалерником і камердинером , сім'я жила досить забезпечено . З 1636 Жан Батист здобував освіту в престижному навчальному закладі - єзуїтському Клермонському коледжі , в 1639 р. по його закінченні став ліценціатом прав , однак праці ремісника або юриста перевагу театру . Творчість Мольєра мала чималий вплив на подальший розвиток світової драматургії. Мольєр зробив величезний вплив на весь подальший розвиток буржуазної комедії як у Франції, так і за її межами. Під знаком Мольєра розвивалася вся французька комедія XVIII ст., відобразила всю складність переплетіння класової боротьби, весь суперечливий процес становлення буржуазії, як «класу для себе», який входить у політичну боротьбу з дворянсько-монархічним устроєм. Вплив «високої» комедій Мольєра зазнала і світська побутова комедія Пірона і Гресса і морально-сентиментальна комедія Детуша і Нівель де Лашоссе, що відображає зростання класової свідомості середньої буржуазії.

Риси класицизму у творі: Мольєр вивчав і використовував досвід класицистичного театру. Він підніс комедію до рівня поетичного жанру класицизму й водночас вивів її за межі класицистичної системи. У комедії втілені такі правила класицизму: — єдність місця (дія відбувається в будинку пана Журдена); — єдність часу (дія обмежується однією добою); — негативні персонажі протиставляються позитивним; — викриваються соціальні та людські вади: паразитизм аристократії (образ Доранта) та марнославство буржуазії (образ Журдена). Але Мольєр не тільки дотримується правил класицизму, а й порушує їх: — драматург протиставив комедію трагедії, яка вважалася провідним жанром класицизму. Тим самим, порушивши суворі жанрові межі, він довів, що комедія за силою актуальності може стати в один ряд із високим жанром — трагедією; — у комедії «Міщанин-шляхтич» Мольєр порушує єдність дії: крім сюжетної лінії закоханого пана Журдена, в комедії розгортаються ще три лінії — Люсіль та Клеонта, маркізи та графа, слуг Ніколь та Ков’єля; — негативний герой (пан Журден) наділений позитивними рисами.

Висновок «Мистецтво класицизму запам’яталося як потужне зусилля перед обличчям стрімких змін зберегти культурну пам’ять,втримати гармонійний баланс вічного і сучасного,загального й індивідуального,обов’язку і пристрасті», - зазначає сучасний російський літературознавець Ігор Шайтанов.