Презентація на тему:
Китайська художня культура

Виконала учениця 11-А класу Андріана Низова

Китайський живопис , або Гохуа , термін для позначання традиційного китайського живопису з традиційним же використанням основи, матеріалів та інструментів. носієм кольору виступає особливий різновид туші - так звана китайська туш. Розтерта на порох і розведена водою, туш дає багато відтінків чорного – від найслабшого сірого до вугільно-чорного. Вже уява глядача допомагає здогадатися, що чорне листя – зелене, сірі квіти - рожеві і червоні тощо.

У китайській картині кожен предмет глибоко символічний, кожне дерево, квітка, тварина чи птах є знаком поетичного образу: сосна — це символ довголіття, бамбук — стійкості і цього щастя, лелека — самотності й святості тощо. Форма китайських пейзажів — витягнутий сувій — допомагала відчути неосяжність простору, показати не певну частину природи, а цілісність всього світобудови.

Ще однією умовнистю Гохуа виступає активне використання художньої порожнечі і фрагментарності. Для натяку на зображення весняних квітів дикої червоної сливи було не обов'язковим зображення усього дерева. Було досить дати лише одну гілку з поодинакими квітами і бутонами.

Однією з найвищих досягнень давньокитайського мистецтва є живопис, особливо живопис на свитці. Китайська картина-свиток – це зовсім нового вигляду мистецтва, створений спеціально для споглядання, звільнений відподчиненно декоративних функцій. Основними жанрами живопису на свитці були історичний і побутової портрет, портрет, пов'язані з заупокійним культом, пейзаж, жанр «птахи, і квіти». Китайський портрет ханьської епохи поєднав у собі реалістичну достовірність (так, постаті воїнів з гробниці ЦиньШи-хуанди явно передають індивідуальні риси їх прототипів) і символічність, іноді що із карикатурністю.

Донині точно невідомо, коли вперше виникли китайські ієрогліфи. Є відомості, що це сталося за часів династії Інь (1401—1122 рр. до н.е.), але є переказ про те, що китайські ієрогліфи винайшов історіограф небесного імператора Хуанді на ім'я Цан Цзе чотири тисячі років тому.   «Цан Цзе винайшов ієрогліфи, і з цієї нагоди Небо обсипало землю просом, а злі духи ридали ночами», —  так мовиться в легенді.  Напис із стародавніх китайських ієрогліфів на панцирі черепахи.

Основні графічні елементи китайського ієрогліфа Базовими графічними елементами китайського ієрогліфа є:  • горизонтальна риска  • вертикальна риска  • крапка  • похила ліворуч  • гак  • похила праворуч  • висхідна вліво  • ламана 

Каліграфія –  традиційне мистецтво написання ієрогліфів у Китаї, що зроду образотворчому мистецтву.Майстер-каліграф використовує ті самі інструменти, що й у живописець, тому в Китаї ці дві техніки не розмежовувалися. З історії відомо, що багато каліграфів-професіоналів були не тільки художниками, але й поетами та музикантами, тобто людьми всебічно обдарованими та естетично вихованими. Вміння гарно та правильно написати ієрогліф та змусити слово ожити здавна цінувалося на Сході. 

У Китаї й досі вважається, що каліграфія відображає якості і характер людини. У стародавні часи люди, які хотіли найнятися на роботу, давали не резюме, як зараз, а свою каліграфію, за якою роботодавець і судив, наймати цю людину чи ні.   Важливо також знати правила написання елементів китайського ієрогліфа. Наприклад, інструмент для письма повинен рухатися зліва направо, якщо ми пишемо горизонтальну риску, і зверху вниз, якщо вертикальну чи похилу. У першу чергу ми пишемо вертикаль, потім ― горизонталь. Спочатку пишеться похила ліворуч, після ― похила праворуч. Перш за все ― зовнішній бік ієрогліфа, потім ― середина. Останньою ставиться крапка праворуч. Китайська ідіома: «Лисиця користується могутністю тигра»

Значення кольору в теорії про п’ять першоелементів Приблизно п’ять тисяч років тому в період правління імператора Хуан Ді (Жовтого імператора) в народі шанували лише золотистий колір. П’ять першоелементів — це вода, вогонь, дерево, метал і земля. Їм відповідають кольори: чорний, червоний, синьо-зелений, білий і жовтий. Стародавні китайці вважали, що п’ять першоелементів створили все суще в природі. «У-сін». Метал, Дерево, Вода, Вогонь, Земля — у своєму взаємозв’язку. І

Оскільки п’ять першоелементів — основа всіх речей, колір також міститься всередині цих п’яти першоелементів. Ґрунтуючись на понятті, що «колір саме в них, а чорний і білий — первокольори.Люди стали вибирати колір одягу, їжі, спосіб пересування і житло в залежності від пори року, що також відповідає теорії про п’ять першоелементів. Китайська традиція вважає п’ять кольорів: чорний, червоний, синьо-зелений (бірюзовий), білий і жовтий, — зразковими. У Книзі Змін чорний колір вважається кольором Небес. Вираз «Небеса і Земля таємничого чорного кольору» йде корінням у стародавні вірування, для яких колір неба був загадковим чорним кольором. Давні китайці вірили, що Тянь Ді (Небесний імператор) перебуває на Північній зірці, тому для них чорний колір був царем усіх кольорів. У Стародавньому Китаї зображення Тай-цзи чорного і білого кольору означало єдність Інь і Ян.

Символізм кольору пронизує китайську традицію У китайській традиції культура використання кольору також дуже багата. Жовтий колір мали право використовувати тільки імператори. Імператорські палаци, вівтарі, храми часто були пофарбовані в жовтий колір. Жовтий колір також уособлював свободу від людських турбот і тривог. Цей колір також шанувався у буддизмі. Одяг ченців і храми пофарбовані в жовті кольори. Пурпурний колір вказує на добрі ознаки і відповідає урочистостям. Колір жалоби — білий. Оплакуючи померлих, стародавні китайці одягали білий одяг. Ця традиція збереглася й у наші дні.

Китайська народна опера — архаїчне синтетичне мистецтво, в якому володіння тілом і голосом доведено до досконалості. До шкіл традиційної китайської опери дітей віддають із раннього віку: там їх навчають не лише співати, а й стрибати, бігати, падати, володіти бойовими мистецтвами, крутити колесо, передавати сюжети, характери та психологію персонажів усіма існуючими засобами виразності. До початку минулого століття на жіночі ролі готували хлопчиків, яких навчали малювати, вишивати, змушували займатися традиційно жіночими видами мистецтва, щоб їх рухи стали особливо ніжними, жіночними. У китайській народній опері відсутні декорації, а будь-які предмети є умовно позначуваними, що вимагає майстерності перевтілення Не лише в певного героя, а й в явища природи, речі та предмети (китайське театральне прислів’я каже: «Співаєш про воду — стань водою»), адже увагу глядачів зосереджено виключно на акторах.

Усе це зумовлює особливу техніку гри очима, руками, самобутню пластику рухів, кроків, жестів, постави. Яскраві сценічні костюми виготовлені з найякіснішого шовку й атласу; їх кольори — червоний, бузковий, смарагдовий, бірюзовий, синій — насичені й специфічно поєднані. В кожному окремому випадку це поєднання має смислове навантаження, так само, як і рисунки вишивок, зроблені різноколірними нитками (на кожному вбранні — численні смужки, кожну з яких вишито окремо, вручну: раніше з цією метою використовували ще й золоте напилення, але такі майстри перевелися). Костюм кожного з головних персонажів важить не менше 12 цзинів (міра ваги, 1 цзинь дорівнює 500 г). Громіздкими є й головні убори, однак це не заважає акторам швидко рухатися. Скажімо, головний убір героїні виготовлено з нитяного плетива та оздоблено штучним камінням і хутром, а фазанячі пера завдовжки в півтора метра надають особливої величності костюмові.

Дякую за увагу!