Презентація на тему:
"Імпресіонізм"

Імпресіонізм Підготувала учениця 9-В Воробйова Єлизавета

Імпресіоні зм (від фр. Impression враження) — художній напрям, що заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань. Мистецька течія, у живописі, а також в літературі та музиці — котра виникла в 1860-х роках та остаточно сформувалася у другій половині 19 століття у Франції. Засновники імпресіонізму — як і символізму та експресіонізму — діяли на противагу реалізму (особливо неокласицизму, а також і натуралізму). Імпресіоністи намагаються у своїх творах відтворити шляхетні, витончені особисті враження та спостереження мінливих миттєвих відчуттів та переживань, природу, схопити мінливі ефекти світла — проте на відміну від неокласицизму не зобов'язувалися об'єктивно відображати реальність, а натомість поділитися власними почуттями з спостерігачем твору, вплинути на нього. Термін уперше використовувався в негативному значенні при критичній оцінці твору Моне «Враження, схід сонця» (1872) Клод Моне: «Враження, схід сонця»

Витоки В епоху Відродження живописці венеціанської школи намагалися передати живу реальність, використовуючи яскраві фарби і проміжні тони. Їх дослідами скористалися іспанці, найбільш виразно це виражено у таких художників як Ель Греко, Веласкес і Гойя, чия творчість згодом зробила серйозний вплив на Мане і Ренуара. В цей же час Рубенс робить тіні на своїх полотнах кольоровими, використовуючи прозорі проміжні відтінки. За спостереженням Делакруа, Рубенс відображав світло за допомогою тонких, вишуканих тонів, а тіні - більш теплими і насиченими квітами, передаючи ефект світлотіні. Рубенс не використав чорний колір, що пізніше стане одним з основних принципів живопису імпресіоністів. Огюст Ренуар: «Лягушатник»

Ренуар: «Танок під час перебування в селі» Застави за часів Людовика XIV, Королівська академія живопису и скульптури, з самого качани робила акцент на вішколі майстерності згідно з чітко окресленості академічною доктриною. Одним з чінніків, Що підготувалі революційні Зміни у відношенні імпресіоністів до живопису БУВ розвиток науки и техніки. У XIX столітті з'явилися Нові види пензлів: тверді, пласкі, зміцнені Сталево оправою (раніше застосовуваліся Тільки круглі пензлі з м'якого волосу), Що дозволяли застосовуваті міцніші кроки. У продаж з'явилися кож однозначно дешевші Синтетичні барви - стали Більше застосовуваті блакитного кольори, Який до тієї пори був дуже дорогим (виготовляємої з лазуриту). Почав вживатися пленерні мольберт та переносні коробки для фарб и пензлів - ції полеглих вихід на природу. Поступ у Науковій Теорії та Практиці прініс Більше знань Стосовно структури Білого світла. Відкриття структури світла Завдяк застосуванню призму зроби Ньютон. Наступні Важливі кроки в Цій Галузі булі зроблені Буффоном.

Переваги Недоліки До перваг імпресіонізму як течії відноситься і демократизм. За інерцією, мистецтво і в 19 столітті вважалося монополією аристократів, вищих верств населення. Саме вони виступали головними замовниками на стінописи, монументи, саме вони — головні покупці картин і скульптур. Сюжети з важкою працею селян, трагічні сторінки сучасності, ганебні сторони воєн, бідності, суспільних негараздів засуджувались,не схвалювались, не купувались. Критика блюзнірської моралі суспільства в картинах Теодора Жеріко, Франсуа Мілле знаходила відгук лише у прихильників художників і небагатьох знавців. Імпресіоністи в цьому питанні займали досить компромісні, проміжні позиції.Були відкинуті біблійні, літературні сюжети. Французький імпресіонізм не підіймав філософських проблем і навіть не намагався проникати під кольорову поверхню буденності. Натомість імпресіонізм зосереджується на поверхневості, плинності миті, настрою, освітленні чи куту зору. Як і мистецтво, імпресіонізм будується на особливостях і навичках сприйняття перспективи. Разом з тим ренесансне бачення підривається доведеною суб'єктивністю і відносністю людського сприйняття, що робить колір і форму автономними складовими образу. Для імпресіонізму не так важливо, що зображено на малюнку, але важливо як зображено. Їх картини представляли лише позитивні сторони життя, не порушували суспільних проблем, оминали й такі проблеми як голод, хвороби, смерть.

Головні представники у музиці, живописі та літературі Едуар Мане; Каміль Піссарро; Клод Моне; П'єр-Оґюст Ренуар; Альфред Сіслей; Дега Едгар; Поль Сезанн; Берта Морізо; Арман Гійомен; Франсіс Пікабіа; Гюстав Кайботт; Клода Дебюссі ; Моріс Равель; Ерік Саті; Ернест Фанеллі; Ернест Шоссон; Флоран Шмітт; Жан-Жюль Роже; Дюкас; Андре Краплі; Эйтор Вилла-Лобос; Бела Барток; Фредерик Делиус; Сирил Скотт; Ральф Воан-Уильямс; Арнолд Бакс; Густав Холст; Кароль Шимановский; Игорь Стравинский; Микалоюс; Константинас; Чюрлёнис; Николай Черепнин; Брати Гонкур; Еміля Золя; Поль Верлен; Костянтин Бальмонт; Інокентій Анненський; Артур Шніцлер.

Гюстав Кайботт: «На мосту Європи»

Руан: «Вулиця Епісері» Моне: «Жінки в саду»

Вадим Суляков:«Passage Tuileris»

Тюха Іван: «На Україні»