Презентація на тему:
рапаквае

Бебяк Ольга Анатоліївна вчитель історії Князівської ЗОШ І – ІІІ ст.

На Аскольдовій могилі – Поховали їх – Тридцять мучнів-україців, Славних, молодих… На Аскольдовій могилі Український цвіт – По кривавій, по дорозі Нам іти у світ. П.Тичина, 1918 р.

Герої, які загинули під Крутами: Євген Божко-Божинський Микола Ганкевич Андрій Дикий Василь Дмитренко Павло Кальченко Микола Корпап Микола Лизогуб Володимир Наумович Олександр Попович Андрій Соколовський Євген Тарнавський Микола Чижів Володимир Шульгін….

На початку січня 1918 року розгорнувся наступ більшовицьких військ на Київ.

“Московський загін особливого призначення» під командуванням Знамєнського зайняв Глухів і Крилець, а частини Берзіна – Бахмач і Конотоп. Залізничний шлях зв’язував ці міста з Києвом. Саме вздовж цього шляху і продовжили наступ російські війська.

Загін під командуванням сотника Омельченка, який складався з 500 студентів, гімназистів-старшокласників і військових курсантів, спробував перепинити шлях більшовицьким військам. Більшість із них загинуло.

Ті, кому вдалося вцілити, розібрали колію і зуміли на декілька днів затримати наступ. Сталося це 16 (29) січня 1918 р.. Потім вони прорвалися до Києва і влилися до складу Гайдамацького Коша під командуванням С.В.Петлюри.

Жителі села Літки Броварського району на Київщині поховали молодих героїв і на місці їх вічного спокою насипали курган.

17 березня 1918 р., коли більшовики залишили Київ, а в столиці знову панувала Центральна Рада, тіла 27 юнаків, які загинули в бою під Крутами, були перевезені до Києва і перепоховані на Аскольдовій могилі.

На станції Крути однолітки загиблих героїв, студенти військового ліцею ім. героїв Крут зі Львова звели великий хрест на пагорбі, написавши прості слова: «Тут береже Україна вічний сон молодих своїх синів, які загинули геройською смертю в борні за її волю під Крутами 29 січня 1918 року».

У радянські часи про цю подію замовчувалося і в офіційній історичній науці, бо цей факт не лише показував значу-щість УНР для українців, а й будив національну самосвідомість молодих українців бачити свою Україну незалежною державою.

26 січня 1918 року більшовики захопили Київ, де починається червоний терор. Центральна рада переїжджає до Житомира. Починаються розстріли, арешти. Число жертв червоного терору на початку 1918 року в Києві становило близько 5 тисяч.

«Українська молодь, яка 28 січня 1918 р. з піснею «Ще не вмерла…» виїхала зі столиці України під станцію Крути, щоб там умерти, була першою молоддю світу, що одверто, беззастережно і рішуче стала до боротьби з північною навалою…. Її ідеал був – своя державність, своє суверенне життя, своя духовність.» У.Самчук, 1992 р..

“Страшно вмерти, але ще страшніше загинути марно. Минуть роки, десятки років, століття – пам’ять про юнаків-героїв незгине вовік. Вона світитиме не тільки українцям, всім, обраним Богом людям, що покладають життя своє во ім'я брата свого.” Л.Старицька-Черняхівська