Презентація на тему:
Гоголь і Україна

"...В цьому краю Гоголь відчувається як реальна, земна людина... адже він починався саме звідси, від цього повітря, від цих широких шляхів, полів та долин..." Олесь Гончар.

Шанобливо ступаємо ми на землю, по якій ходив славетний син українського народу, великий російський письменник Микола Васильович Гоголь. Життя і творчість М.В.Гоголя яскравий приклад, нащадкам, любові до історії і культури українського народу.

Багато місць на Україні пов’язано з перебуванням російського письменника. Усе життя Гоголя можна назвати дорогою. Як свідчать спогади сучасників лише в дорозі він захоплювався, відчував натхнення і приплив нових сил. Дороги вели Гоголя до Москви і Петербурга, Рима і Парижа, Гамбурга та Єрусалима. Однак усі шляхи починалися з його рідного дому, з України, сюди завжди повертався думкою і душею. Навіть прихід у світ майбутнього письменника пов’язаний із дорогою. Є легенда, за якою Микола Гоголь народився прямо у степу на повозі, яка застряла в березневих коліях. Мабуть, у цьому є сенс, бо, майже не все життя письменник провів у дорозі. У нього ніколи не було своєї сім’ї, тому Гоголь був дуже відданий своїм батькам і сестрам.

Особливою любов’ю були оспівані письменником Великі Сорочинці, Диканька, Миргород, Василівка-Яновщина... Згадуючи про них, ми мимоволі звертаємося до творчості М.В.Гоголя. Великі Сорочинці. Такий вигляд мав будинок у якому народився М.В.Гоголь Портрет матері письменника Марії Іванівни Гоголь та батька Василя Опанасовича Гоголя-Яновського

Полтавське село Великі Сорочинці подарувало світові великого Гоголя. У скромному будиночку місцевого лікаря Д.П.Трохимовського народився і провів перші тижні свого життя майбутній письменник. 1929 року тут було відкрито літературно-меморіальний музей. Під час Великої Вітчизняної війни, відступаючи під натиском Червоної Армії, фашистські нелюди пограбували та знищили цю святиню. Після війни на тому ж місці було споруджено новий будинок музею, у створенні експозиції якого взяли участь кращі музеї, бібліотеки, інститути країни. Великі Сорочинці. Будинок музею письменника М.В.Гоголя

Народився Микола Васильович Гоголь 1 квітня (20 березня за старим стилем) 1809 року в селі Великі Сорочинці (тепер Миргородського району) на Полтавщині. Батько його був праправнуком полковника козацького війська часів Богдана Хмельницького Остапа Гоголя. Пізніше знаменитий нащадок звеличить його до легендарної постаті й оспіває в образі Тараса Бульби. Дитинство майбутнього письменника минуло в селі Василівці (тепер Гоголеве) в маєтку батьків. Великі Сорочинці. У залах музею М.В.Гоголя

Великі Сорочинці оспівані їх знаменитим уродженцем у "Сорочинському ярмарку". І понині земляки Гоголя щорічно наприкінці серпня влаштовують мальовничий, небувалий за розмахом Сорочинський ярмарок, що приваблює тисячі відвідувачів. У розпалі торгів тут з’являються Солопій Черевик та Хівря, Параска і Грицько, чорт та рудий Панько і, звичайно ж, сам Микола Васильович, і довго триває ця театралізована вистава, і линуть звуки музики, і не змовкають голоси. Сорочинський ярмарок

Багато місць у Миргороді пов’язано з ім’ям великого земляка

..У небагатий маєток батька – село Василівку-Яновщину (нині Гоголеве), де минуло дитинство майбутнього письменника, привезли маленького Миколу з Великих Сорочинців через кілька тижнів після народження. Потім він приїздив сюди на канікули, відвідував рідні місця, коли був уже визначним письменником. З Василівкою пов’язані перші світосприймання Гоголя, – тут він вперше почув казки, перекази, чудові українські пісні, усе те, що хвилювало і назавжди припало йому до серця. Василівка. Будинок батьків М.В.Гоголя

Тут, у Василівці, ріс, набирався перших вражень великий письменник. У рідному селі він спілкувався з своїми майбутніми героями, і в цьому спілкуванні, у єднанні з природою, у читанні книжок формувалися основи його світогляду. Звідси, з Василівки, батьки возили його до своїх родичів і друзів, де він дивився постановки батькових п’єс і потім довго переживав чарівність цих спектаклів. Василівка. На місці колишньої садиби Гоголю споруджено пам’ятний знак, тут шумить кронами молодий сад..

З життям та творчістю М.В.Гоголя тісно пов’язане село Диканька. Диканька – районний центр, прославлений в творах М.В.Гоголя Диканька. Миколаївська церква – свідок гоголівських часів

Це тут, серед українських селян, він черпав оригінальні сюжети, яскраві романтичні і гумористичні образи для своїх повістей та оповідань. Арка поблизу Диканьки

Це їхню тонку, образну, іскрометну народну мову він підслухав і вклав у вуста своїх героїв. Не випадково свою першу книгу видатний письменник назвав "Вечори на хуторі біля Диканьки". Т.Шевченко був палким шанувальником "Вечорів на хуторі поблизу Диканьки". Саме він відзначав, що фантастичні, майже казкові повісті розкривають глибокий, самобутній розум автора і його ніжну любов до людей. Шевченко, глибоко вивчивши і проаналізувавши творчість Гоголя, його силу побачив у сатирі.

Серед гоголівських місць на Полтавщині – село Кибинці Село Кибинці, з яким пов’язані дитячі враження М.В.Гоголя

Батько майбутнього письменника неодноразово привозив сюди, тобто в Полтаву сина, а у 1818 році віддав його до Полтавського повітового училища. До вступу в ліцей хлопчика готував полтавський вчитель Гаврило Сорочинський. м. Полтава м. Полтава. Краєзнавчий музей

Полтава, з якою пов’язано багато сторінок біографії великого письменника Полтавський краєзнавчий музей, репрезентує експозиції, присвячені життю та творчості М.В.Гоголя

Велику роль у формуванні майбутнього письменника відіграв Ніжин. Будинок у Ніжині, де письменник читав свій перший твір Ніжин. Грецька церква, згадувана М.В.Гоголем

1821 року дванадцятирічний Гоголь вступає до Ніжинської гімназії вищих наук, а у 1828 році закінчує її. Освіту тут давали добру, і багато випускників стали згодом відомими письменниками, вченими, художниками, композиторами. Навчання захоплювало і юного Гоголя. Він охоче брав участь у шкільних спектаклях, виявляв великий інтерес до історії, збирав народні українські пісні. У передмісті Ніжина, Магерках, Гоголь часто відвідував знайомих селян, розмовляв з ними, слухав їх розповіді. 1826 року він почав вести "Книгу всякої всячини, або підручну енциклопедія", куди записував українські народні пісні, оповідання, вирази, виписував цитати з "Енеїди" Котляревського та інших книг. Цього часу стосуються і його перші літературні спроби: вірші, балади, віршована трагедія "Розбійники", "Брати Твердиславичі – слов’янська повість", сатира "Дещо про Ніжин, або Дурням закон не писаний". У ліцеї Гоголь пише ідилію "Ганц Кюжельгартен", видану в Петербурзі 1829 року.

Нині у старовинному корпусі ліцею розмістився Ніжинський педагогічний інститут імені М.В.Гоголя. Над входом – меморіальна дошка, напис на якій повідомляє, що у цих стінах вчився Гоголь. Тут шанобливо бережуть пам’ять про великого письменника. Кілька залів відведено під літературно-меморіальний музей М.В.Гоголя. Поруч з музеєм – картинна галерея інституту. У її залах зібрані картини давніх майстрів і сучасних художників. Пам’ятник М.В.Гоголю перед будинком Ніжинського педагогічного інституту та меморіальна дошка над входом до вузу

Недалеко від міста через річку Остер, на площі перед інститутом стоїть пам’ятник М.В.Гоголю. Збережено і старе скромне погруддя на протилежному боці площі. Майбутній письменник любив гуляти у парку, що починався біля будинку гімназії. Ніжинський парк. Улюблене місце прогулянок юного Гоголя Ніжин. Пам’ятник М.В.Гоголю в міському парку

Нижче Канева, на високій дніпровій круті, розкинулося мальовниче село Прохорівка. Поблизу села, на Михайловій горі – хутір, який також називають Михайловою Горою. Тут довгі роки жив професор М.О.Максимович, видатний діяч науки і культури середини 19 століття. Друг М.В.Гоголя М.О.Максимович, відомий вчений

М.В.Гоголь палко любив і Київ, часто приїжджав сюди, мріяв оселитися назавжди, працювати тут. Київ – місто, де бував і мріяв працювати письменник. Вулиця імені М.Гоголя Особливо гостро це бажання виявилося у нього, коли в Києві було відкрито університет, а ректором його став М.О.Максимович. Гоголь з піднесенням і захопленням пише йому: "Туди, туди! У Київ! У древній, у прекрасний Київ! Він наш..."

Одним з найулюбленіших занять Гоголя у Києві були прогулянки по садах, парках, вулицях, околицях, спілкування з людьми із народу, слухання оповідань, вуличних діалогів, пісень лірників та кобзарів. У мальовничому районі Києва на Русанівці споруджено пам’ятник М.В.Гоголю

Жаданий, улюблений Київ знайшов відтворення у повістях Гоголя "Страшна помста", "Вій", "Тарас Бульба". Тепер неможливо сказати, звідки побачив Гоголь Дніпро, коли народилися у його душі безсмертні рядки "Чуден Днепр при тихой погоде..." Невідомо, яке саме місце мав на увазі автор, написавши "Шумить, гримить околиця Києва: осавул Горобець справляє весілля свого сина". Невідомо, де на лівому березі був "хутір пана Данила між двома горами, у вузькій долині, що збігає до Дніпра". Могутній Дніпро, так яскраво оспіваний Гоголем...

Ще одне місце, пов’язане з перебуванням Гоголя на Україні – Одеса. Одеса. Будинок на вулиці Пастера, де М.В.Гоголь знімав кімнату

Перше недовгочасне відвідання міста відбулося по весні 1848 року, коли письменник повертався морським шляхом з подорожі. Через епідемію холери він затримався в одеському карантині і майже був позбавлений можливості зустрічатися зі знайомими, потім недовго жив у місті і бачився з друзями. Одеса. В цьому будинку жив М.В.Гоголь

Вдруге письменник приїздить до Одеси, щоб провести тут зиму 1851 року. Це рішення він приймає у зв’язку з тим, що бувши хворим, важко переносив холодні петербурзькі та московські зими, прагнув у теплі краї. Одеса. Вулиця Гоголя Меморіальна дошка, яка встановлена на будинкові №11 по вулиці Гоголя в Одесі, де в 1850 році зупинявся М.В.Гоголь

Одеса. Тут жив і писав свої твори М.В.Гоголь

Знайомство з місцями, пов’язаними з іменем Гоголя, дозволяє глибше, відчутніше зрозуміти творчість великого письменника, котрий залишив своїм нащадкам неоціненні скарби. Сам письменник високо цінив українську народну творчість, а особливо багатозвучну українську пісню і її мелодію. Про любов Гоголя до української пісні згадує його сестра Ольга: "Інколи, коли йому вдавалося добре попрацювати зранку він приходив на обід веселий і вдоволений. Після обіду він умовляв свою тітоньку Катерину Іванівну співати малоросійських пісень, причому і сам підтягував, притупував ногою..."