Презентація на тему:
dsgwgw

Культура епохи Відродження

Відродження або Ренеса нс (фр. Renaissance — «Відродження») — культурно-філософський рух кінцяСередньовіччя — початку Нового часу, що ґрунтувався на ідеалах гуманізму та орієнтувався на спадщинуантичності. Відродження - рух у літературі, науці та мистецтві другої половини XIV-XVI ст., започаткований в Італії й заснований, значною мірою, на відновлення античних традицій. Термін «Відродження» першим почав вживати Джорджо Вазарі — італійський художник XVI століття, учень Мікеланджело і перший дослідник сучасного йому мистецтва, автор книги «Життєписи найзнаменитіших живописців, ваятелів і зодчих». Він хотів підкреслити цією назвою особливий інтерес свого часу до античності, відновлення її традицій. Монастир Святого Пантелеймона, Нерезі. Візантійська фреска «Оплакування Христа», 1164 р. Худ. Джотто. Вознесіння Св. Івана Богослова, каплиця Перуцци.

Риси Відродження Гуманізм Відродження античної діалектики Пантеїзм Повернення до матеріалізму Геліоцентризм Критика схоластики

Основні ідеї Відродження Антропоцентризм: увага філософів спрямована в основному на людину. Гуманізм, визнання людини особою, його права на творчість, свободу і щастя. Особово матеріальне розуміння світу : усе існуюче розуміється в проекції на людину при максимальному інтересі до тілесного початку. Ідея домінування естетичного розуміння дійсності над моральними і науковими представленнями. Антисхоластика: прагнення розвінчати уявні авторитети і пропаговані ними догми. Геометрично структурне розуміння світу, доповнене діалектикою переходу, характерного для нескінченно малого і нескінченно великого і їх співвідношення між собою. Пантеическое світогляд, що розглядає світ, що оточує людину, природу як причетну вищим абсолютним цінностям, богові (Бог розлитий в природі).

Класифікація періодів

Протовідродження Зачинателем італійського Відродження в живописі звичайно вважають Джотто (1266—†1337). У своїх творах, написаних на релігійні сюжети, він починає відходити від середньовічного площинного, двомірного зображення. Застосовує світлотінь для надання фігурам об'ємності. Розташовуючи їх в декількох планах, Джотто намагався досягнути глибини зображення. Розп'яття у храмі Санта Марія Новелла (Флоренція).  Джотто (1266—†1337) Мадонна Оньїсанті, Уффіці(Флоренція, 1310)

Раннє Відродження Раннє Відродження пов'язане з цілою плеядою майстрів, серед яких визначальною для становлення нового мистецтва стала творчість архітектора Філліппо Брунеллескі, скульптора Донателло, художника Мазаччо. Першим майстром, який усвідомив необхідність реформ і ясно сформулював ідеї нового художнього мислення, був скульптор, і насамперед архітектор Філіппо Брунеллескі (1377—†1446). Силою, пристрасністю і реалізмом просякнуті роботи скульптора Донателло (1386—†1488). У своїй сфері мистецтва він виступив істинним новатором. Він відродив типи скульптурних зображень, які не створювалися з часів античності: круглу статую, зображення оголеної фігури, кінний пам'ятник, скульптурний портрет. У живописі роль новатора належить Мазаччо, який прожив дуже коротке життя — всього 27 років. Він продовжив традиції Джотто і завершив його реформи. Його головним твором стали розписи капели Бранкаччі в церкві Санта Марія дель Карміна у Флоренції. Фрески зображують епізоди з життя святого Петра і два біблійних сюжети — «Гріхопадіння» і «Вигнання з раю».

Філіппо Брунеллескі (1377—†1446) Санта Марія дель Фьоре,Флоренція. Нава Санто Спіріто.

Донателло. Скульптура в Уффіці Святий Марк Св. Іоанн Креститель

Мазаччо Фреска Вигнання із раю після реставрації Фреска Чудо з динарієм «Розп'яття Христа»,Каподімонте, Неаполь «Мадонна з дитям»,Лондон

Високе Відродження Початок XVI століття був для Італії часом економічного занепаду, політичної кризи і початку іноземної інтервенції. Однак саме в цей період, всупереч роздробленості, яка зберігалася, і міжусобним війнам, міцніє розуміння загальнонаціональної єдності, настає небачений розквіт мистецтва. Цей період отримав назву високе Відродження(або високий Ренесанс), який вміщує творчість найталановитіших майстрів: Леонардо да Вінчі, Рафаеля, Мікеланджело. Вже сучасники називали їх божественними. Складається самобутня венеціанська школа живопису (Джорджоне, Тіціан). Засновником нового етапу розвитку мистецтва став Леонардо да Вінчі (1452—†1519), найнезвичайніша постать в історії світової культури. Він втілив в собі ідеал людини Відродження: вмів все і у всьому був геніальним. У сфері мистецтва Леонардо був живописцем, скульптором, художником, музикантом, залишив безліч записів про мистецтво, які після його смерті були видані під назвою «Книга про мистецтво». Багато з його ідей на сторіччя випередили свій час. Однак із скульптурних творів Леонардо не збереглося жодного, його сміливі архітектурні проекти не були здійснені, художніх полотен до нас дійшло небагато. Пояснення криється в тому, що до всього Леонардо підходив як дослідник, сам процес вивчення, пізнання цікавив його більше кінцевого результату.

Ймовірно автопортрет Леонардо да Вінчі Мадонна в скелях (в гроті)

Згідно з Джорджо Вазарі (1511–1574) автором біографій італійських художників, Мона Ліза була дружиною флорентійця на ймення Франческо дель Джокондо. Вазарі висловлює дуже схвальну думку про якість цієї картини: «Будь-яка людина, що бажає побачити, як добре мистецтво може імітувати природу, може з легкістю в цьому переконатися на прикладі голови, так як тут Леонардо відтворив всі деталі … Очі наповнені блиском і вологою, як у живих людей … Ніжний рожевий ніс здається справжнім. Червона барва рота гармонійно збігається з кольорами особи … Хто б не дивився уважно на її шию, всім здавалося, що у неї б'ється пульс …» Він також пояснює легку посмішку на її обличчі: «Леонардо нібито запросив музикантів і клоунів, щоб розважити смутну від довгого позування даму». Повна назва картини італ. Ritratto di Monna Lisa del Giocondo — Портрет пані Лізи дель Джокондо.

Санті Санті (1483—†1520), родом з Урбіно, провів у молодості декілька років у Флоренції, багато чим зобов'язаний її мистецтву. Міркуючи про своєрідність творчості Рафаеля, відомий мистецтвознавець Б. Р. Віппер пише: «Леонардо перевершує його силою інтелекту, Мікеланджело — могутніший, Джорджоне — мелодійніший, Тіціан — барвистіший, прекрасніший. Але справа в тому, що у нього є і велика сила інтелекту, і могутня фантазія, і витонченість». Геній Рафаеля з'єднав, синтезував творчі досягнення попередників. Вважається, що всіх своїх великих сучасників Рафаель перевершив у майстерності композиції.

Мадонна з немовлям (1498). Один із найперших творів майстра. Цюфреску Рафаель виконав у 15-річному віці Портрет Біндо Альтовіті, Вашингтон, Національна галерея.

Флорентійська пані з однорогом. Мадонна з щигликом, 1507 рік.

Мікеланджело Буонарроті Мікеланджело Буонарроті (1475—†1564) прожив довге і трагічне життя, повне великих звершень. Те, що він створив, — грандіозне і за масштабом витворів, і за силою образів. Відданий гуманістичним ідеалам, він прославляв силу і свободу людини. Мікеланджело став свідком краху цих ідеалів, знищення республіки, розгрому Риму. Головною темою його творчості стає пафос боротьби. Вчився він в рідному місті — Флоренції, але в його творчості не відчувається впливу вчителів. Мікеланджело вважав себе насамперед скульптором.

«Давид» Чезаре Дзоччі. «Юний Мікеланджело висікає „Голову фавна“» (втрачена) «Розп'яття» (1492-93)

Вплив Відродження на культуру в Україні У мистецтві Ренесанс — назва стилю, що прийшов на зміну готиці, в Україні - на початку XVI — пол. XVII ст., за доби розвитку міст і зростання міщанського стану. Пам'ятки Ренесансу характеристичні насамперед для західної області України, зокрема для Львова, до якого приїздили кваліфіковані майстри з мистецьких центрів Італії (Кастіліо Петро, Італієць Петро, Красовський Петро, Римлянин Павло й ін.) і Німеччини (Пфістер Йоганн, Горст Генріх, Шольц Гануш та ін.). Костел і монастир бернардинів (Львів). Арх. Павло Римлянин. Костел і монастир бернардинів (Львів). 

Погруддя Варвари Радзивілл доби Відродження.Замок Олесько. Каплиця Боїмів у Львові (1609—1615) — пам'ятка пізнього ренесансу в Україні.

Висновок Епоха Відродження і Реформації в історії світової культури має революційну, поворотну роль. Не можна назвати таку сферу культури, в якій би не виникли явища, процеси, що визначили весь подальший розвиток, аж до сучасного їх стану: на зміну церковному світогляду, який панував неподільно, приходить новий погляд на світ, в центрі якого стоїть людина, гуманізм; в науці замість умоглядності, далеких від дійсності логічних побудов виникає дослідне природознавство і, як результат цього, здійснюється величезний крок уперед у пізнанні навколишнього світу і самої людини, виникає спеціалізація у науці; об'єктом вивчення стає і саме людське суспільство, починаються пошуки шляхів його справедливого устрою; утворюються сучасні національні європейські літератури і професіональний театр; унікальним є історичний феномен ренесансного мистецтва, яке дало людству найвеличніші твори.