Презентація на тему:
Служби Інтернету

Служби мережі Інтернет На даний момент найпопулярнішими службами Інтернету є: Веб Веб-форуми Блоги Вікі-проекти (в тому числі й Вікіпедія) Інтернет-магазини Інтернет-аукціони Інтернет події Інтернет-час Електронна пошта та списки розсилки Групи новин (в основному, Usenet) Файлообмінні мережі Електронні платіжні системи Інтернет-радіо Інтернет-телебачення IP-телефонія Системи обміну повідомленнями FTP-сервери IRC

Блог Блог (також блоґ, англ. blog, від web log, «мережевий журнал чи щоденник подій») — це веб-сайт, головний зміст якого — записи, зображення чи мультимедіа, що регулярно додаються. Для блогів характерні короткі записи тимчасової значущості. Блогерами називають людей, які є авторами блогів. Сукупність усіх блогів в Інтернеті створює блогосферу. Популярність блогосфери обумовлена насамперед можливістю використання таких недоступних раніше інструментів, як RSS, trackback та ін. За версією газети «Вашингтон профайл» (англ. Washington Profile), першим блогом вважають сторінку Тіма Бернса-Лі, де він, починаючи з 1992 року, публікував новини. Широке використання блогів розпочалося з 1996 року. У серпні 1999 року комп'ютерна компанія «Pyra Labs» із Сан-Франциско відкрила сайт Blogger. Це була перша безкоштовна блогова служба. Згодом Blogger був викуплений компанією Google.

Електронна пошта Електро нна по шта (англ. e-mail, або email, скорочення від electronic mail) — популярний сервіс в інтернеті, що робить можливим обмін даними будь-якого змісту (текстові документи, аудіо-відео файли, архіви, програми).

Принцип дії На діаграмі показано типову послідовність подій, що відбуваються, коли Аліса відправляє листа з допомогою поштової програми (MUA).[1] Вона вводить e-mail адресата та натискає кнопку «відправити». Принцип роботи електронної пошти. Її поштовий клієнт форматує повідомлення в спеціальний формат та відправляє по протоколу SMTP на місцевий сервер обміну пошти (MTA), в цьому випадку smtp.a.org, її інтернет-провайдера. Сервер обміну пошти отримує адресу призначення з даних протоколу SMTP (а не з шапки листа), в цьому випадку, це bob@b.org. Адреса скрині для отримання електронних листів це рядок localpart@exampledomain. Фрагмент перед знаком @ називають локальною частиною адреси, зазвичай, вона співпадає з іменем користувача отримувача, а фрагмент після знаку @ називають доменним іменем. Сервер передачі листів використовує доменне ім'я для визначення повного доменного імені сервера обміну листами в доменній системі імен (DNS) DNS сервер домену b.org, ns.b.org, надсилає у відповідь МХ записи в яких перелічено сервери обміну пошти цього домену, в цьому випадку mx.b.org, сервер інтернет-провайдера Боба. smtp.a.org відправляє лист mx.b.org по протоколу SMTP, який кладе його в скриню користувача bob. Боб натискає кнопку «отримати повідомлення» в поштовому клієнті, який отримує листи з сервера по протоколу Post Office Protocol (POP3).

Інтернет-магазин Інтернет-магазин (англ. Internet shop, англ. Online shop) — місце в інтернеті, де відбувається прямий продаж товарів споживачеві (юридичній або фізичній особі), враховуючи доставку. При цьому розміщення споживацької інформації, замовлення товару і оборудка відбуваються там же, всередині мережі (на сайті інтернет-магазину).

Файлообмінна мережа Файлообмінна мережа — сукупна назва мереж для сумісного використання файлів. Часто в основі файлообмінних мереж лежать однорангові комп'ютерні мережі, засновані на рівноправ'ї тих, хто бере участь в обміні файлами, тобто кожен учасник одночасно є і клієнтом, і сервером

Принципи роботи Основні принципи роботи файлообміну полягають в наступному: користувач викачує програму до себе на комп'ютер; дає доступ іншим користувачем до частини своїх ресурсів (цей процес називається «розшарюванням», англ. sharing); у кожній такій програмі присутній пошук, який шукає ресурси, викладені на комп'ютерах інших користувачів для вільного викачування. Будь-який користувач, використовуючи пошук, може знайти на комп'ютері будь-якого іншого користувача ті ресурси, які він виклав у вільний доступ, і безоплатно викачати їх. А оскільки кількість користувачів таких файлообмінних програм обчислюється сотнями тисяч, а іноді навіть мільйонами, користувач напевно знайде файл, що цікавить його. Ця технологія отримала назву P2P (pear to pear), в приблизному перекладі — децентралізована.