Презентація на тему:
Предмет і завдання патологічної фізіології. Загальне вчення про хворобу. Вчення про етіологію і патогенез

Предмет і завдання патологічної фізіології. Загальне вчення про хворобу. Вчення про етіологію і патогенез

ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ПАТОЛОГІЧНОЇ ФІЗІОЛОГІЇ Патологічна фізіологія вивчає основні закономірності виникнення, розвитку і кінця хвороби. Патологічна фізіологія — це наука, що вивчає життєдіяльність хворого організму. Особливість патологічної фізіології полягає в тому, що вона вивчає загальне у хворобі, тобто найбільш загальні закономірності виникнення і розвитку хвороби, в той час як інші науки вивчають особливе, спеціальне.

Патологічна фізіологія як наука вирішує наступні завдання: Встановлює суть хвороби. Вивчає причини і умови виникнення хвороби. Розкриває механізми розвитку хвороби та окремих її проявів, встановлює закономірності перебігу хвороби і механізмів видужання. Визначає загальні принципи профілактики і лікування хвороб.

Патофізіологія найтісніше позв’язана з нормальною фізіологією біологічною хімією клінікою ЗВ'ЯЗОК ПАТОЛОГІЧНОЇ ФІЗІОЛОГІЇ 3 ІНШИМИ МЕДИЧНИМИ НАУКАМИ, ЇЇ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ КЛІНІКИ

Методи патологічної фізіології Для вивчення хвороби патологічна фізіологія використовує наступні методи: клінічний експериментальний метод метод клінічної епідеміології метод доказової медицини

ЕКСПЕРИМЕНТ ЯК ОСНОВНИЙ МЕТОД ПАТОЛОГІЧНОЇ ФІЗІОЛОГІЇ Об'єктом вивчення патологічної фізіології є хвороба Методом — патофізіологічний експеримент.

Експерименти поділяються на гострі і хронічні. Гострі експерименти призначені для одноразового отримання наукової інформації і обмежені в часі. (анафілактичний шок, запалення, крововтрата, асфіксія) Хронічні експерименти відтворені в них патологічні процеси ближчі до природних

Клод Бернар: “Експеримент - це спровоковане спостереження”

Патологічна фізіологія як дисципліна складається із таких частин: Загальна патологія. Патофізіологія органів і систем

Загальна патологія об’єднує розділи: нозологія, патогенна дія факторів зовнішнього середовища, роль внутрішніх факторів в патології, типові патологічні процеси, типові порушення обміну речовин. Патофізіологія органів і систем вивчає загальні закономірності розвитку патологічних процесівв окремих функціональних системах, а також етіологію і патогенезнайбільш розповсюджених нозологічних форм.

ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ХВОРОБУ Вчення про життєдіяльність хворого організму, про виникнення, перебіг і завершення хвороби називається загальною нозологією (від грецького nosos - хвороба).

Загальна нозологія включає такі поняття: здоров’я, норма, хвороба, патологічний процес, патологічний стан, патологічні реакції

здоров’я Норма хвороба

ВООЗ: «Здоров'я—це стан повного фізичного, психологічного й соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних вад» (1946 р.)

З точки зору патологічної фізіології Здоров'я— це насамперед стан організму, в якому спостерігаються відповідність структури і функції, а також здатність регуляторних систем підтримувати сталість внутрішнього середовища (гомеостаз)

Хвороба - це порушення життєдіяльності організму під впливом факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, яке характеризується обмеженням пристосовності з одночасною мобілізацією компенсаторно-пристосовних механізмів

Патологічний процес – це поєднання місцевих і загальних реакцій, які виникають в організмі у відповідь на пошкоджуючу дію хвороботворчого агента

Патологічний стан – це патологічний процес, який розвивається більш повільно

Патологічна реакція – це неадекватна і біологічно недоцільна відповідь організму або його систем на дію звичайних або незвичайних подразників

В основу класифікації хвороб взяті такі критерії: Етіологічна класифікація основана на наявності загальної причини для групи захворювань. Наприклад, хвороби інфекційні і неінфекційні. За цим же принципом можна згрупувати хвороби, причиною яких є інтоксикація (харчова, професійна), генні і хромосомні мутації (спадкові хвороби) та інші. Топографо-анатомічна класифікація складається за органним принципом: хвороби серця, нирок, нервової системи і тому подібне. Вона поєднується з класифікацією за функціональними системами: хвороби системи крові, системи травлення, опорнорухового апарата і т.п. Класифікація хвороб за віком і статтю. Розрізняють дитячі хвороби, хвороби старечого віку, хвороби жіночих статевих органів. Екологічна класифікація хвороб виходить із умов існування людини – температури повітря, атмосферного тиску, сонячного освітлення. Класифікація за наявністю загального патогенезу: алергічний, запальні хвороби, пухлини, шок, гіпоксія.

ВЧЕННЯ ПРО ЕТІОЛОГІЮ І ПАТОГЕНЕЗ

Етіологія (від грец. аіtіа — причина, lоgоs — вчення) — це вчення про причини й умови виникнення хвороби.

Патогенез (від грец. pathos — страждання, genesis — походження) — це вчення про механізми розвитку і кінця хвороби.

ОСНОВНІ ПЕРІОДИ (стадії) РОЗВИТКУ ХВОРОБИ

В розвитку хвороби розрізняють чотири періоди (стадії): латентний (інкубаційний); продромальний; період виражених клінічних ознак; завершення хвороби

Латентний період (стосовно інфекційних хвороб — інкубаційний період) триває від моменту впливу причини до появи перших клінічних ознак хвороби.

Продромальний період — відрізок часу від перших ознак хвороби до повного її прояву.

Період виражених проявів, або розпалу, хвороби характеризується повним розвитком клінічної картини

Кінець хвороби може бути такий: видужання (повне й неповне), рецидив, перехід у хронічну форму, смерть.

Видужання— це процес, який приводить до ліквідації порушень, спричинених хворобою, і відновлення нормальних відношень організму із середовищем, для людини — насамперед до відновлення її працездатності.

Рецидив — це новий прояв хвороби після удаваного або непов ного її припинення

Перехід у хронічну форму означає, що хвороба перебігає по вільно з тривалими періодами ремісії (місяці й навіть роки).