Кишковопорожнинні
Завантажити презентаціюПрезентація по слайдам:
Приблизно в 1503 році, Леонардо виконав портрет Мони Лізи(так звана„Джаконда"). За допомогою штучних заходів Леонардо прагнув викликати на обличчі своєї моделі ту посмішку, яку він і зафіксував у своєму витворі.
Посмішка Мони Лізи Її посмішку називають загадковою тому, що вона одночасно сумна і радісна. І тому всі досі гадають: Леонардо да Вінчі зобразив Джоконду щасливою або сумною? Чи вона взагалі не посміхається?
Цю давню таємницю намагалися розкрити не раз. Один італійський стоматолог пояснював, наприклад, що у Мони Лізи «просто болять зуби». Відомий американський отоларинголог Крістофер Адур з Окленда (США) оголосив, що у Джоконди параліч лицьового нерва. Один японський лікар абсолютно впевнений в тому, що у Мони Лізи був високий рівень холестерину.
Якщо дивитися на знамените полотно подовгу, починаються чудеса: ледь помітна усмішка то з'являється, то зникає, то вона здається іронічною, то сумною ...
Придивіться уважно до рук, яким Леонардо надавав велике значення і не раз переписував. Права кисть витончено виписана плавними лініями. М'яка, з милими ямочками і тонкими гнучкими пальцями торкається лівої. Ліва ж, грубувата, з підкресленими суглобами, ніби недописана, фундаментально спочиває на ручці крісла. Поставивши головний акцент на обличчі, Леонардо одночасно використав і руки як потужний засіб психо-логічної х-ки.
Тло картини «Мона Ліза» Чи помітили, що пейзаж за Моною Лізою закінчуючись з одного боку, ніби продовжується з іншого? Якщо поставити поруч дві копії картини, то ця особливість неочевидна. Немає повного збігу, але чи звернули увагу що пейзаж, продовжується з однієї копії в іншу. Явний збіг з'явиться, якщо трохи відсунути копії один від одного, і незвичайну особливість відразу стало видно.
Схожі презентації
Категорії