Презентація на тему:
історія розвитку обчилювальної техніки

ПІДГОТУВАВ СТУДЕНТ ГРУПИ 91-Б 1 КУРСУ КБТК НУВГП: Удодик Назар

Музичне мистецтво. Індійський танець

Індійська музика є однією з найдавніших і самобутніших музичних культур. Важливий етап розвитку індійської музики пов'язаний з найдавнішими літературними пам'ятниками — Ведами, насамперед з хвалебними Самаведами. Сполучення музичних звуків розглядалися давньоіндійськими мислителями як енергія космосу і життя, та втілення ритмів розвитку Всесвіту. Музика

Класична індійська музика відрізняється самобутньою системою ладів, які називаються рагами, що не стільки розглядаються як певна система звуковисотностей, скільки виражає взаємозв'язок природних, емоційно-психологічних та музичних законів. При цьому в індійській музиці існують лади, що поділяють октаву на інтервали менше за півтон (до 25 ступенів).

Танець В індуїзмі, танці завжди відіграва- ли важливу роль в побуті,час-то танець представляв собою як версію молитви, в інших випадках його поєднували з міфологічним темами з уяви індійського суспільства. Також не дивно, що в Індії величезну кількість класичних танців, розроблено саме з елементами гри. Танець є одним з найрозвиненіших форм мистецтва в Індії. Часто, навіть найнезначні рухи і вирази обличчя нестимуть якесь символічне значення. Класичні танці, як правило, покладені на літературну основу, або ж черпають мотиви саме з літературних першоджерел.

Найвідомішими індійськими народними танцями є бхангра в Пенджабі, біху в Ассам, чхау в Західній Бенгалії, Джаркханді та Орісса і гхумар в Раджастані. Індійською національною академією музики, танців і драми надала статус класичних восьми танцям. Це: бхаратанатьям штата Таміл-Наду, катхак в Уттар-Прадеш, катхакалі и мохіні-аттам в Кералі, кучипуді в Андхра-Прадеш, маніпурі в Маніпурі, одіссі в Оріссі і саттрія в Ассамі.

Доволі багато в Індії регіональних народних танців. Їх застосовують в різних випадках, наприклад, на весіллях, місцевих громадських заходах, або ж зборі урожаю чи початку мусону.

Мехенді Мехенді (гінді म ह द , урду مہندی, іноді менді) — мистецтво розпису тіла хною. Порівняно швидкий, безболісний і найбезпечніший спосіб нанесення тимчасового татуювання. Сьогодні це мистецтво широко розповсюджене в усьому світі, особливо в Індії та країнах сходу.

В Індії традиційно розписують руки та ноги жінкам. Весільні візерунки мехенді мали еротичне значення. Розписуючи тіло нареченої, старші жінки відкривали їй таємниці премудростей подружнього життя. Вважається, що чим тонші лінії та складніший візерунок, тим більше встигне дізнатись дівчина, і тим щасливіший буде її обранець.

Є у мехенді й інше призначення — захист. В орнаментах та образах зашифровані символи, які повинні відлякувати злих духів і притягати до молодої пари увагу та прихильність добрих божеств, які обіцяють багатство та багатодітність новій родині.