Презентація на тему:
"Природно-заповідний фонд України"

Приро дно-запові дний фо нд України — ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. Державне управління природно-заповідним фондом України здійснює Державна служба заповідної справи.

До природно-заповідного фонду України належать: природні території та об'єкти — природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища; штучно створені об'єкти — ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва. Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення. 3а роки незалежності площа природно-заповідного фонду України зросла більш ніж удвічі. Станом на листопад 2009 до його складу входять понад 7200 територій та об'єктів загальною площею 2,8 млн га, що становить 4,% території держави. Це, зокрема, 17 природних та 4 біосферних заповідника, 19 національних природних парків, 45 регіональних ландшафтних парків, 3078 пам'яток природи, 2729 заказників, 616 ботанічних, зоологічних садів, дендропарків та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, 793 заповідних урочища. Незважаючи на це, площа природно-заповідного фонду в Україні є недостатньою і залишаться значно меншою, ніж у більшості країн Європи, де середній відсоток заповідності становить 15 %.

Природні заповідники України — це природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, покликані зберігати в природному стані типові або виняткові для даної ландшафтної зони природні комплекси з усією сукупністю їх компонентів, вивчати природні процеси і явища, що відбуваються в них, розробляти наукові засади охорони навколишнього середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки. Ділянки землі та водного простору, що належать до заповідників, вилучаються з господарського користування. Заповідник — вища форма охорони природних територій, природна лабораторія, де ведуться комплексні наукові дослідження. Заповідники є в кожному великому природному комплексі.

Державні заповідники створювалися з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів, для вивчення в них ходу природних процесів і явищ, і розробки наукових основ охорони природи. Територія заповідника вилучається з господарського користування. Заповідники наділяються працівниками спеціальної служби охорони, науковим, науково-технічним і адміністративно-господарським персоналом. Перед державними заповідниками поставлено ряд завдань: - забезпечення охорони природних комплексів і заповідного режиму; - проведення науково-дослідних робіт, які відповідають науковому профілю заповідника; - пропаганда основ заповідної справи, проблем охорони і раціонального використання природи, сприяння підготовці кадрів.

В 1970 році офіційно прийнята програма “Людина і біосфера” на ХVІ сесії генеральної конференції ЮНЕСКО. Одним з 14 проектів цієї програми був проект №8 “Біосферні заповідники”. Станом на 1983 рік в світі нараховувалось 226 біосферних заповідників в 62 країнах, які представляли найбільш характерні геосистеми 193 біогеографічних провінцій. Ці заповідники передбачені для постійних і всесторонніх спостережень за станом і ходом природних процесів на незмінених або слабозмінених типових ділянках біосфери. Вони використовуються для дослідження еволюції екосистем. Це в певній мірі саморегулюючі природні системи, тому повинні бути масштабними і екологічно обособленими від сусідніх екосистем і антропогенного впливу. В Україні статус “біосферний заповідник” надано Чорноморському, Асканії-Новій, Карпатському, Дунайському.

Станом на 1.01.2000р. в Україні нараховувалось 4 біосферних та 16 державних природних заповідників. В зоні мішаних лісів – 2 (Поліський, Рівненський); в лісостеповій зоні – 3 (Розточчя, Медобори, Канівський); в степовій зоні – 9 (Асканія-Нова, Дунайський, Чорноморський, Дніпровсько-Орільський, Казантипський, Луганський, Опукський, Український степовий, Єланецький степ); в Карпатах – 2 (Карпатський, Горгани); в Кримських горах – 4 (Карадазький, Кримський, Мис Мартьян, Ялтинський) Характеристика заповідників подається за наступною схемою: - загальні відомості; - фізико-географічні умови формування екосистеми; - рослинність і флора; - фауна і тваринний світ; - наукові дослідження; - стан екосистем. Для прикладу наводимо коротку характеристику деяких із природних заповідників України.

Поліський державний заповідник. Житомирська область, Овруцький та Олевський райони. Площа 20104 га. Площа заповідної зони складає 19530 га. Рельєф поліського заповіднику рівнинний, утворений водно-льодовиковими й алювіальними відкладами; неглибокі западини та зниження типу прохідних долин зайняті переважно болотами. Увздовж Уборті місцями спостерігаються виходи кристалічних порід. У рослинному покриві переважають середньовікові та молоді соснові ліси (14 тис. га); близько 3 тис. га – під березовими лісами; трапляються невеликі ділянки вільхових та дубово-соснових лісів. Соснові ліси лишайникові займають верхні частини пасом і схилів. Вони мають розріджений трав’яно-чагарниковий покрив і добре виявлений лишайниковий ярус. Соснові ліси молінієво-чорницево-зеленомохові займають нижні частини схилів і формуються в вологіших умовах. У міжпасмових зниженнях і по краях болотних масивів формуються березово-соснові ліси сфагнові з розрідженим деревостаном.

Рослинний покрив боліт характеризується переважанням сфагнових угруповань – мезотрофних і оліготрофних. Евтронні болота трапляються дуже фрагментарно. Серед мезотрофних боліт найбільшу площу займають безлісі осоково-сфагнові з переважанням осоки пухнатополодної. Серед оліготрофних боліт заповідника переважають рідколісся сосново-пухівково-свагнові з пухівкою піхвовою. Луки займають близько 1% площі Поліського заповідника і розташовані невеликими ділянками вздовж боліт та в заплавах річок. Трапляються й ділянки водної рослинності та рослинності пісків. У заповіднику є рідкісні угруповання занесені до Зеленої книги України. Всього у флорі заповідника налічується 602 види судинних рослин та 139 видів мохоподібних. Серед судинних рослин 39 рідкісних видів, з них 10 занесені до Червоної книги України (гудайєра повзуча, росичка проміжна, журавлина дрібноплодна, любка дволиста, плаун колючий та інші.) Багатий і різноманітний тваринний світ заповідника: лось, козуля європейська, свиня дика, вовк, лисиця, рись, куниця лісова, тхір, горностай, ласка, єнотовидний собака, заєць-русак, заєць-біляк. Уздовж річок водяться бобри та видри. Значна кількість птахів – лісових, болотних і водоплавних. З рідкісних трапляються лелека чорний, змієїд, орлан-білохвіст, балобан, а також журавель сірий і пугач занесені до Червоної книги України. У водоймах багато риб. Наукову цінність мають рідкісні метелики, занесені до Червоної книги України .

Державний заповідник “Медобори” з філіалом “Кременецькі гори”. Тернопільська область, Гусятинський, Підволочиський і Кременецький райони. Площа 10455 га. Охороняється ділянка Товтр з мальовничими ущелинами і скелями. Являє собою витягнуте з півночі на південний схід горбисте пасло завширшки до 15 км; абсолютна висота 350-430 метрів. У багатому флористичному складі Медобор налічується понад 1000 видів вищих судинних рослин у тому числи близько 150 рідкісних, ендемічних і реліктових.

В заповіднику переважають грабово-дубові, ясенево-дубово-грабові, грабово-букові, дубово-букові, букові, дубові та грабові ліси. Подекуди зустрічаються ковилові степові, лучні та лучно-степові ділянки. З чагарників поширені різні види дерену, шипшини, глоду, з рідкісних – зіновать Блоцького та зіновать Пачоського. У трав’янисто-чагарниковому покриві зростають горицвіт весняний, кадило сарматське, герань темна, цибуля подільська, ясенець білий, юринея вапнякова, а також шиверекія подільська, лілія лісова, скополія кайніолійська, цибуля ведмежа, черевички зозулині, любка зеленоцвіта і любка дволиста занесені до Червоної книги України Багатий тваринний світ: козуля, лось, олень, лисиця, заєць, куниця, борсук та інші На території заповіднику бере початок декілька річок є озера.

Біосферний заповідник “Асканія-Нова”. Херсонська область, Чаплинський район. Площа 33307,6 га. Згідно функціонального зонування його заповідна зона становить 11054 га, буферна зона - 6909 га, зона антропогенних ландшафтів - 15344,6 га. Заповідник забезпечує збереження єдиної в Європі ділянки типчаково-ковилового степу з переважаючою рослинністю дернових злаків. Для його рослинного покриву характерні різні види ковили (українська, Лессінга, волосиста та інші), костриця борозниста, келерія струнка (кипець), а також тюльпан Шренка, півники, грудниця волохата, з бобових – люцерна румунська, вика тонколиста та інші У степу зростають понад 450 видів квіткових рослин. Характерні представники тваринного світу: їжак, заєць-русак, ховрах, полівка; з хижаків – дисиця, ласка, тхір, є також козуля, асканійський благородний олень. Багато птахів (жайворонки, просянка, кам’янки, перепел, сіра куріпка, дрібні соколи, луні, сови); з перелітних – дрофа, журавель степовий (занесений до Червоної книги України). Територія Великого Чапельського поду використовується для акліматизаційного зоопарку, де протягом більш як 100 років проводяться наукові роботи по гібридизації та одомашненню диких тварин.

Тут на вільному і напіввільному утриманні живуть 50 видів звірів (переважно копитних) з усіх континентів земної кулі – коні Пржевальського, зебри, бізони, зубри, зебу, козулі, лані, олені, антилопи, муфлони та ін.; з птахів – страуси, фламінго, лебеді, фазани. У складі зоопарку на базі штучних ставків та пташника створений великий орнітопарк, в якому утримується понад 60 видів кильогрудих птахів. Досвід зоопарку Асканія-Нова свідчить про можливість цілеспрямовано виводити в штучних умовах нові районовані форми і породи тварин, у тому числі тих, що мають господарське значення. Закалом в Асканії-Нові гібридизовано близько 90 видів ссавців і птахів. Частина зоопарку-експозиційна. Численні відвідувачі (близько 200 тисяч за рік) можуть ознайомитися з представниками тваринного світу різних зоогеографічних зон земної кулі, побачити їх життя у природі.

Карпатський біосферний заповідник. Закарпатська область. Площа 57880 га. Площа заповідної зони - 31995 га. Найбільший – Угольсько-Широколужнянський масив розташований в центральній частині Українських Карпат, на південних макросхилах Полонинського хребта. Цей масив має особливу цінність як найбільший в Європі осередок букових пралісів. В окремих місцях збереглися ділянки реліктів: тиса ягідного, ялівцю козачого, липи широколистої; з хвойних порід – осередки ялиці білої та ялини європейської. Чорногорський масив займає південний схил Чорногірського хребта в межах 950-2061 м над рівнем моря. Тут найбільше виражені лісовий, субальпійський і альпійський рослинні пояси. Основні лісоутворюючі породи – ялинка європейська, ялиця біла віком до 200-300 років. У домішку трапляються ясен в’яз голий, явір, клен гостролистий. Букові ліси зростають на незначних площах. У субальпійському поясі поширене криволісся з сосни гірської, вільхи зеленої, ялівцю сибірського. Субальпійські та альпійські луки мають багатий флористичний склад, у якому значна кількість ендемічних реліктових і рідкісних видів рослин.

Третій заповідний масив – Хустський, або Долина нарцисів; розташований у рівнинні частині Закарпаття біля м. Хуста. Тут охороняється унікальні природні зарості нарциса вузьколистого – центральноєвропейського виду з порівняно обмеженим ареалом (занесений до Червоної книги України). Зростає багато рідкісних видів рослин: орхідні, білоцвіт весняний, півники сибірські тощо. У Карпатському заповіднику – понад 800 видів вищих рослин, з них 44 рідкісні. Для букових лісів характерні маренка пахуча, листовик сколопендровий, лунарія оживаюча. У високогірній смузі трапляються тирлич жовтий, фіалка відхилена, рододендрон східнокарпатський, сон білий, медунка Філярського. По всій території заповідника зростають арніка гірська, крокус Гейфеля, баранець звичайний. Багатий тваринний світ, характеринй для Карпат: олень європейський, козуля, ведмідь бурий, рись, свиня дика, куниця лісова, білка, канюк, глухар, рябчик, тетерук; з рідкісних трапляються снігова полівка європейська, бурозубка альпійська, завирушка альпійська (занесені до Червоної книги України), а також кіт лісовий і тритон карпатський.

Карадазький державний заповідник Феодосійський район республіки Крим. Площа 2874,2 га. 809 га – акваторія Чорного моря. Заповідник є мінералогічним природним музеєм (тут виявлено понад 30 мінералів, зокрема виробне каміння: гірський кришталь, аметист, сердолік, агат, яшма, опал), а також загальним еталоном природних комплексів, сформованих під впливом континентального і середньоземноморського клімату. У флорі Карадазького заповіднику, що налічує 1090 видів вищих судинних рослин, відомо близько 50 ендеміків, з них 3 вузьколокальні (глід Пояркової, емур Юнге і роговик Стевена); 37 рідкісних видів занесених до Червоної книги України. Рослинність заповіднику представлена широколистяними лісами з дуба пухнастого, граба, ясена, різнотравно-ковилово-злаковими степами, шиблярковими і фриганоїдними угрупованнями, ялівцевими та фісташко-дубовими рідколіссями. Багатий тваринний світ заповідника. Фауна його налічує 28 видів ссавців, 184 – птахів (58 видів, що гніздяться), 6 – плазунів, 3-земноводних, понад 1900 видів безхребетних (з них 1500 видів метеликів).

Тут водяться лисиця, свиня дика, козуля, куниця кам’яна, білка, заєць-русак, їжак, білозубка мала, нетопир малий, ящірка кримська, ящірка скельна. З птахів характерні дрімлюга, припутень, зяблик, синиця велика, шпак, дрізд чорний. З рідкісних тварин трапляються полоз леопардовий, сапсан, баклан чубатий, богомол-емпуза смугаста, аскалаф строкатий, жужелиця-молюскоїд, підковоніс великий, широковух звичайний. Морська біота акваторії заповідника представлена типовою чорноморською флорою (454 види) і фауною (близько 900 видів). Зарості червоних, зелених і бурих водоростей є нерестилищем для багатьох видів риб: чорноморської ставриди, чорноморської барабулі, морського карася, морського окуня тощо. Всього тут водяться близько 80 видів риб та 200 видів бентосних тварин.

Національні природні парки України — заповідні території, що є частиною природно-заповідного фонду України; в які дозволено доступ туристів. В Україні налічується 18 національних природних парків, які розташовані у 12 з 24 областей і Автономній Республіці Крим. Найбільше знаходиться у західних областях — 10, на півдні — 2, на півночі — 4 і 2 на сході України. Правові основи організації, охорони та ефективного використання національних природніх парків України, як частини природно-заповідного фонду України, визначає Закон України «Про природно-заповідний фонд України» До вищої категорії природно-заповідної мережі України належать 11 національних природних парків, які є справжніми перлинами нашої держави. Національні природні парки становлять до 24 % загальної площі ПЗФ, або 1 % території всієї України.

Карпатський національний-природний парк - перший в Україні, створений в 1980 р. з метою збереження унікальних для Центральної Європи гірських природних ландшафтів. Популярними в його межах є еколого- і науково-пізнавальні маршрути на о. Несамовите, гори Маковиця, Хом'як та особливо на Говерлу.

Національний природний парк "Синевир" відомий найкоштовнішим своїм скарбом - озером Синевир, справжньою голубою перлиною Українських Карпат, та унікальним і єдиним в Європі Музеєм лісосплаву на Чорній Ріці. Рекреаційно-оздоровче значення мають цілющі джерела мінеральної води в с. Колочава типу "Нарзан" та "Єсентуки". На території парку розташовані два мисливські будинки, рекреаційний комплекс "Рабачинка", бази і будинки відпочинку, турбаза.

Національний природний парк "Вижницький " розташований на території Вижницького району Чернівецької області. У тутешніх краях за часів Австро-Угорщини серед місцевих жителів побутувала приказка: "Якщо б Господь Бог вирішив провести відпустку на Землі, то неодмінно вибрав би для цього Буковину". Парк відзначається багатством ендемічних видів рослин і тварин на незначній за площею загалом лісистої території. НПП "Вижницький" перспективний для розвитку пішохідного, мисливського, велосипедного, кінного туризму.

Уманський національний природний парк є частиною першого і найбільшого в Європі трилатерального біосферного резервату "Східні Карпати". На його території є джерела мінеральних вод, збереглись високопродуктивні буково-ялицеві ліси та праліси, дерев'яні пам'ятки сакральної архітектури, функціонують дві бази відпочинку, дві гірськолижні бази, санаторій, турбаза, туристичний притулок. Національний природний парк "Сколівські Бескиди" створено з метою збереження середньогірських ландшафтів з унікальними в Європі буковими пралісами. В межах парку розташована Всеукраїнська дитяча оздо-ровниця - курорт "Східниця" з джерелами мінеральних вод типу " Нафтуся". Науково-пізнавальне зацікавлення викликає городище давньоруського літописного міста Тустань на Урицьких скелях.

Яворівський національний природ нийпарк репрезентує ландшафтну ділянку Розточчя. Більшість території парку вкрита лісами, які в поєднанні з горбогірським рельєфом створюють своєрідне пейзажне та ландшафтне різноманіття. Тут розміщені цікаві історико-культурні об'єкти, зокрема Крехівський монастир Св. Миколая. Поряд з національним парком функціонує курорт " Шкло" з сірководневою мінеральною водою. Парк пропонує послуги з організації велотуризму. Національний природний парк "Подільські Товтри" за площею (261 316 га) - найбільший в Європі. Рекреаційно-пізнавальний інтерес становлять розміщені на його території горбогір'я Медобор, або Товтр, з розкішною природною рослинністю та карстовими утвореннями (печера Ат-лантида), величні каньйони Дністра та Смотрича з унікальними відшаруваннями силурійських порід, Бакотсь-ка затока на Дністрі з Свято-Михайлівським скельним монастирем. До складу парку входить Кам'янець-По-дільський національний історико-культурний заповідник "Старе місто" з фортецею. У межах парку розташовано курорт "Сатанів" з цілющою мінеральною водою типу "Нафтуся".

Шацький національний природний парк включає систему з 24-х Шацьких озер з найбільшим своїм «діамантом» - озером Світязь. За максимальною глибиною (58,4 м) воно найглибше в Україні. Йому поступаються тільки знамените угорське о. Балатон та білоруське о. Нароч. У межах парку розміщені пансіонат "Шацькі озера" на березі о. Світязь, санаторій "Лісова пісня" на березі о. Пісочне, численні спортивно-оздоровчі та дитячі табори (56), бази відпочинку та інші рекреаційні заклади. Деснянсько-Старогутський нааціональний природний парк створений з перспективою включення його до міждержавного українсько-російсько-го біосферного резервату "Старо-гутські та Брянські ліси". До його складу входять ландшафтні комплек си заплави та борової тераси Десни, а також Старогутських переважно со снових лісів і боліт. У парку можливий розвиток мисливського і кінного ту ризму, спортивне та любительське ри бальство, пізнавальна рекреація

Національний природний парк "Святі Гори" репрезентує природні схилово-височинні ландшафти Донецького північно-степового краю з рідкісними крейдяними відшаруваннями. Там переважають соснові ліси. До його складу входять 170 оздоровчих закладів, серед яких культурно-пізнавальний інтерес для відвідувачів становить Святогірський Успенський монастир на правому березі р. Сіверський Донець. У цій місцевості розташовані солоні озера Ріпне та Сліпне з лікувальними сульфідними грязями. Азово-Сиваський національний природний парк розміщується в межах приморських ландшафтів, де відповідно до Рамсарської конвенції охороняють водно-болотні угіддя міжнародного значення, які є місцем оселення водоплавних птахів та їхніх зупинок під час весняно-осінніх міграцій. Створений парк на базі заповідно-мисливського господарства з перспективою розвитку в цьому регіоні спортивно-любительського полювання та рибальства, водного еко-туризму. Так, на о. Бірючий з його степовим різнотрав'ям останнім часом було зареєстровано 1425 ланей, 987 муфлонів, 830 благородних оленів.