“Океанські пустелі”: перебільшення чи реальність?
Завантажити презентаціюПрезентація по слайдам:
Пустелі – тип ландшафту, що характеризується рівнинною поверхнею, розрідженістю або відсутністю флори, а з фауни присутні лише специфічні види
Порівняємо водні маси Світового океану на наявність зоопланктону Зоопланктон є основою харчових ланцюгів у біоценозах водойм, особливо морських. Він є ланкою, яка пов’язує фітопланктон з вищими тваринами. Є чудовим індикатором для оцінки якості води.
Типи водних мас Зоопланктон, мг/м³ Екваторіальні 100 Субєкваторіальні 50-70 Тропічні 25 Субтропічні 50-100 Помірні 200-500 Субполярні 200
Вода в океані зеленувата Зелений фотосинтетичного пігменту хлорофілла означає різноманітне рослинне життя, яке є важливою ланкою харчового ланцюжка.
Біологічна продуктивність квадратного метра рифів в 100 разів більше, ніж в навколишніх водах, і в 4-8 разів більше, ніж у морях помірної зони.
Океанські біологічні пустелі займають 40% поверхні нашої планети, але їх площа стрімко зростає. З1997 по 2006 роки в субтропіках Тихого і Атлантичного океанів площа водяної пустелі зросла на 15%. У південній частині Індійського океану змін не відбулося.
У океані ростуть кисневі пустелі. За останні 50 років рівень вмісту кисню в тропічних зонах Світового океану знизився на 15%. В тропіках поблизу Західної Африки товща “мертвої зони” із зниженим вмістом кисню збільшилась на 85%.
Велетенська пустеля знаходиться біля Гавайських островів. Концентрація життя в ній дорівнює 0,000003%.
Схожі презентації
Категорії