Презентація на тему:
Моря України

Урок географії , 8 клас Підготувала вчитель географії Диканської гімназії ім.М.В.Гоголя Харченко Наталія Анатоліївна

Мета уроку: поглибити поняття “ПК”, розглянути за типовим планом характеристику морів, що омивають Україну; розкрити проблеми та шляхи їх вирішення; продовжити формувати уміння і навички працювати з картами атласу та контурними картами; розвивати логічне мислення , вміння аналізувати і робити висновки

Вода — найбільш розповсюджена речовина в природі, без якої неможливе життя на Землі. Мотивація учбового процесу - Що таке "ПК"? - Які природні компоненти входять до його складу? - Чи можна назвати ПК моря? Який , на вашу думку, природний компонент є головним ? Які моря омивають береги України?

Походження назв морів Відносно походження сучасної назви Чорного моря до цього часу немає єдиної думки. Грецькі мореплавці V- VI ст. до н. е. називали Чорне море Понт Аксинський, що означає Негостинне море, а на початку нашої ери Понт Евксинський — Гостинне море. З ІХ -X ст. араби називали його Руським морем, з XV ст. турки — Караденіз, тобто чорним; поганим морем. Інші гіпотези назву пов'язують з позначенням кольорами деякими народами сторін горизонту: чорне означало Північ. Також кажуть, що «чорне» означає суворе, штормове море. Іранці називали його Ахшаєна — Темне море, суворе. Азовське море греки називали «Меотійським болотом»; скіфи — морем Карачулак). Сучасна назва походить від арабського «Бахр-ель-Азов» (темно-синє море). Є й інші тлумачення: від назви міста Азова (тюркське «азак» — низький); народів: ази (абхази), або аси, яси (осетини).

Орієнтовний план характеристики географічного положення морів: Загальні відомості про розміри (площа, протяжність); Широтне положення, розташування в межах географічних поясів, природних зон; Положення відносно океанів та інших морів; найважливіші шляхи сполучення; Які території омиває море; протяжність берегової лінії в межах країни; виключна морська економічна зона; Оцінка фізико-географічного положення для життя й діяльності населення

Вивчення нового матеріалу Чорне море є внутрішньоконтинентальним морем Атлантичного океану. Омиває береги України, Росії (Краснодарський край), Грузії, Румунії, Болгарії, Туреччини. На північному сході Керченською протокою сполучається з Азовським морем, на південному заході протокою Босфор — з Мармуровим морем; Знайдіть на карті !!!

Берегова лінія Чорного моря Береги Чорного моря в межах України (від гирла Дунаю на заході до Керченської протоки на сході) низовинні. Гористі лише береги південної частини Кримського півострова. Берегова лінія розчленована затоками (Каркінітська, Джарилгацька, Тендрівська, Каломітська, Феодосійська тощо) та лиманами (Дніпровським, Дністровським, Березанським, Тилігульським, Куяльницьким, Хаджибейським, Будацьким). Островів у Чорному морі мало, вони невеликі за розмірами, більшість з них розташовані поблизу берегів. Найбільші острови: Джарилгач, Довгий, Березань, Зміїний. Знайдіть на карті !!!

Форми рельєфу дна а) Шельф – це ділянки з материковим типом земної кори, затоплені прибережними морями (з глибиною, в середньому, до 200 м). У межах Чорного моря шельф представлений невеликою ділянками Скіфської плити, Східноєвропейської платформи, зануреної частини Кримської складчастої області. Азовське море цілком розташоване у межах шельфу і фактично є затокою Чорного моря (і лише історичний чинник зумовив його виділення як моря). б) Материковий схил розташовується в середньому від 200 м до 2000 м. Його поверхня нахилена в середньому на 4о – 10о від суходолу до центральної частини Чорного моря. Рельєф материкового схилу хвилястий або ступінчастий, часто ускладнений глибокими ущелинами. в) Материкове підніжжя – це широкі нахилені рівнини, що прилягають до материкового схилу й покриті потужним чохлом осадових відкладів. У межах двох останніх частин відбувається поступове зменшення потужності материкової земної кори. Центральна частина улоговини Чорного моря характеризується процесами переходу одного типу земної кори (материкового) в інший (океанічний), шляхом занурення й переплавки цього невеликого блоку літосфери.

Властивості вод Чорного моря Солоність води в північно-західній частині Чорного моря становить 15—18‰ через велике надходження прісної води, яку приносять річки, поблизу Південного берега Криму — близько 16%. Температура води на поверхні північно-західної частини моря взимку становить +0,4 .8,4°, влітку +23 .25°С. Узимку море біля берегів, затоки та лимани вкриваються тонкою кригою. Льодостав триває близько місяця. Пізньої осені і особливо взимку море дуже бурхливе: в цю пору над ним панують насамперед північно-східні вітри, які супроводжуються зниженням температури повітря і часто викликають шторм. Влітку над морем переважає ясна погода.

Географічне положення Азовського моря є одним із найменших морів планети (фактично — затока Чорного моря). Через Керченську протоку шириною 4—13 км воно з’єднується з Чорним. Придонні течії приносять через протоки більш солону й важку воду з морів, що розташовані південніше, а поверхневі — навпаки. Береги Азовського моря низовинні. Берегова лінія хоч і має плавні вигини, але порізана численними затоками.

Берегова лінія Азовського моря Улоговина моря за рельєфом нагадує блюдце з рівним і плоским дном. Південні береги погорбовані, обривисті, західні – переважно низькі. Піщана коса – Арабатська Стрілка, відокремлює від моря затоку Сиваш. На північному заході розташовані Обитічна, Бердянська та Білосарайська затоки, відокремлені від моря піщано-черепашниковими косами. Найбільша затока — Таганрозька. Захід Сонця , Арабатська Стрілка

Властивості вод Азовського моря Мілководне Азовське море влітку нагрівається до +28—32°С (Чорне море дещо менше). Більша частина води, яка випаровується з поверхні моря і переноситься на сушу, знову там випаровується й повертається в море з опадами або з річковим стоком. Зі стоком у моря потрапляють і забруднюючі речовини. 13—14‰ – солоність Прибережна частина моря поблизу гирл річок має значно меншу солоність, ніж центральні частини моря (наприклад, у Таганрозькій затоці 2—5‰). Відповідно, різняться їх рослинний і тваринний світ.

Як моря впливають на клімат узбережжя ? Чорне море впливає на 140-280 км углиб території України; Азовського – на 90-120 км. Улітку на узбережжі морів на 1-2ºС знижується температура повітря. Внаслідок бризової циркуляції на побережжі морів кількість безхмарних днів більше ніж на відстані 40-50 км вглиб суші. Відповідно зменшується кількість атмосферних опадів. Над акваторією Чорного моря внаслідок загострення баричного контрасту із прогрітою сушею нерідко виникають місцеві циклони. Взимку моря зумовлюють деяке підвищення температури повітря на півдні України.

Схема зв’язків між природними комплексами морів і суходолу України

Біологічні ресурси Рослинний світ Чорного моря представлений водоростями. У північно-західній частині моря є величезне скупчення червоних водоростей — філофори (філофорне море Зернова). Зустрічаються й інші види водоростей: зостера, цистозира, ульва. З філофори видобувають агар-агар, який використовується у кондитерській, текстильній промисловості, в мікробіології. Ульва може використовуватися в їжу.

Найбільші водорості – цистозира, довжина 1,2 м

Зостера

Тваринний світ Тваринний світ представлений багатьма безхребетними. З кишковопорожнинних найчастіше зустрічаються медузи аурелія і коренерот. Серед молюсків широко розповсюджені мідії, трапляються устриці, гребінці тощо. Деякі з них мають промислове значення. З ракоподібних зустрічаються краби (кам'яний, зелений тощо), різні види креветок. Серед риб (180 видів) промислове значення мають бички, хамса, скумбрія, кефаль, оселедці, камбала, пеламіда, ставрида. У Чорному морі спостерігаються масові міграції риб. На початку літа риба з Середземного моря (хамса, скумбрія, тунець тощо) і південної частини Чорного моря, де вона зимує, йде на відгодівлю в північну частину моря і через Керченську протоку в Азовське море, а восени — у зворотному напрямку. З великих ссавців поширені дельфіни — білобочки, зрідка зустрічаються білочереві тюлені.

Білобочка

Морський півень

Промислові риби Скумбрія Кефаль

Екологічні проблеми Вода Чорного моря з глибини 120—200 м насичена сірководнем. Процентний вміст його збільшується з глибиною. У межах поширення сірководню життя майже немає. У зв'язку з посиленням несприятливих антропогенних факторів спостерігається тенденція до підвищення шару сірководню, що небезпечно для всього живого. Забруднення, «цвітіння», задухи, зменшення біологічної продуктивності - головні проблеми Азовського моря

Антропогенний вплив на ПК Значна частина води річок, що впадають в Азовське море, у 1960—1980-х рр. використовувалася для зрошення. Тому річковий стік в це море різко зменшувався, і, навпаки, зростав притік солоних чорноморських вод. Як наслідок, солоність води Азовського моря зросла на 3—4‰. У зв’язку зі збільшенням солоності й забрудненості води, рибні ресурси Азовського моря зменшились. В обох морях основними об’єктами вилову стали хамса і шпрот (дрібна риба). Позитивним прикладом є акліматизація в Азовському морі далекосхідної кефалі — пеленгаса

У моря потрапили багато видів-шкідників. Прикладом є поява хижого молюска рапана родом із Японського моря, що поїдає устриць та мідій (фільтраторів води). Разом із баластними водами суден сюди потрапив медузоподібний гребневик, — хижак, що поїдає зоопланктон (кормову базу риб).

Це цікаво знати … У 1889р. відомий австрійський теолог" Едуард 3юсс висловив думку, що І.ІІ море утворилося в результаті привалу земної кори і г. ділянками молодого океану в мініатюрі. Пізніше окремі вчені вважали, що Чорне море - де залишок давнього океану Тетіс, інші — що воно утворилось у результаті розтягання материкової кори утворення рифту, подібного до Червоного моря чи Байкалу. Ці міркування i ввійшли й підручники з географії. У 70-тi рр. українські геологи С. І. Субботін та А.В. Чекунов висунули достовірну гіпотезу про те, що Земна кора дна Чорного моря під дією процесів ущільнення і перекристалізації її речовин і перетворилась з типової континентальної на субокеанічну. Сама улоговина Чорного моря утворилась як просідання земної поверхні внаслідок ущільнення речовини мантії. Процес формування улоговини Чорного моря відбувався протягом останніх 5- 6 млн років. Швидкість опускання улоговини була настільки великою, що море не встигло заноситися відкладами, які надходили в нього відразу з чотирьох боків. Це й привело до утворення такої глибокої улоговини, в якій води в 6 раз більше, ніж у Каспійському морі, і в 16 разів більше, ніж у Балтійському, хоча площі всіх трьох водойм майже однакові. Походження улоговини Чорного моря

Затоки: 1. Каркінітська; 2. Каламітська; 3. Джарилгацька; 4. Феодосійська; 5. Сиваш; 6. Таганрозька; 7.Бердянська. Лимани: 8. Дністровський; 9.Бузько-Дніпровський; 10. Куяльницький; 11.Утлюцький; 12. Молочний. Протока: 13. Керченська. Півострови: 14. Кримський; 15. Тарханкутський; 16. Керченський. Коси (вузькі смужки суші, острови й півострови, утворені із наносів, принесених прибережними течіями): 17.Березань; 18. Тендрівська, 19. Джарилгач, 20. Арабатська стрілка; 21.Бірючий острів. Острови: 22. Тузла; 23. Зміїний; 24. Лебедині. Узагальнення вивченого матеріалу Нанесіть на контурну карту елементи берегової лінії морів: