Презентація на тему:
Бурштин

Бурштин Бурштин - Органогенна порода (мінерал), що утворилася в результаті скам’яніння (мінералізації) смоли хвойних дерев минулих епох.

Етимологія Древні греки називали камінь «електроном» (дав.-гр. ἤλεκτρον), що означає «те, що притягує, приваблює» — через його властивість притягувати легкі тіла — пушинки, нитки, волосся завдяки накопиченню електричного заряду. Саме досліди з електризацією бурштину поклали початок вченню про електрику, а від грецької назви каменю йде і сам термін. Якщо камінь потерти об вовну, він притягуватиме до себе шматочки діелектриків. Від давньогрецької назви бурштину походить і позначення мінералу електруму: за характерний жовтий колір. Римляни називали камінь harpax (від грец. ἁρπάζω — «тягаю»), а перси — «кавубою», тобто каменем, здатним притягувати полову. Латинська назва бурштину succinum походить від succus («сік», «живиця»). Пліній Старший у своїй «Природничій історії» називає бурштин словом lyncurium і, пов'язуючи назву зі словом lynx («рись»), стверджує, що бурштин утворюється з сечі цього звіра. Інші версії виводять назву lyncurium від грец. λιγυρός («ясний», «чистий»)[7][8] чи від назви давньоримської провінції Лігурія (Lyguria) на північному заході сучасної Італії. Українське «бурштин» походить від пол. bursztyn, у свою чергу, запозиченого з середньонижньонімецької мови, де слово bernstein означало «жар-камінь». Синонім «янтар» відомий з часів Київської Русі (давньорус. ентарь) і походить, ймовірно, з балтійських мов (пор. лит. giñtaras, латис. dzĩtars, dziñtars)

Склад і властивості Хімічна формула — С40Н64О4 (або C10H16O). Містить домішки сірки. Густина — 1,05-1,10 г/см³. Твердість за шкалою Мооса — 2-2,5 Колір — жовтий, червоно-коричневий. Блиск — смоляний. Температура плавлення — 250—300 °C, легко згоряє.

Склад і властивості Зустрічається у вигляді зерен, жовен і пластин розміром від декількофосилізації зазнавали окиснення і полімеризації з утворенням абієтинової та інших органічних кислот, частково сукцинітової. На стадії катагенезу бурштин ущільнюється і набуває темнішого забарвлення (руменіт, бірміт). Бурштин здатний до фотолюмінісценсії під дією ультрафіолетового випромінювання. х міліметрів до 50 см. Часто прозорий, колір переважно жовтий (сукциніт), помаранчевий до вишнево-червоного (руменіт, бірміт), відомі восковий («бастард») і молочно-білий («кістяний») бурштин. Бурштин має органічне (рослинне) походження — смоли хвойних дерев в процесі

Історія в культурі Предметом торгівлі бурштин став у неоліті (6 тис. років тому) і особливо цінувався балтійський бурштин. За красу балтійський бурштин називали «золотом Півночі». Він продавався на вагу золота, а фігурки з такого бурштину можна було виміняти на рослого і сильного раба. У давнину бурштин цінувався вище від дорогоцінних каменів і металів і був особливо популярний у країнах Середземного мор. Тому серед помітних торгових шляхів був Бурштиновий шлях, який служив надійною мережею для далекої торгівлі бурштином. Вже за доби бронзи бурштин уміли фарбувати і виготовляти з нього різної форми прикраси. У давнину цим каменем торгували фінікійці. Надходив він із Скитії, де його добували вздовж берегів річок. Був поширеним серед єгиптян, римлян та греків. На території України знайдені декоративні вироби з бурштину в скіфських курганах. Згідно з Плінієм, римляни вміли фарбувати бурштин в червоний колір і такий бурштин цінувався як золото

Поширення Промислове значення мають головним чином вторинні розсипні прибережно-морські родовища Бурштин-сукциніт — викопна смола з сосни «пінус сукциніфера» — охоплює кілька областей на карті місцезнаходжень. У геологічному плані найбільше поширення має балтійський сукциніт. Такий самий за складом самоцвіт знайдено і на території України (поблизу Києва, Харкова, на Волині). В Україні у відкладах палеогену та неогену є в Рівненській (Сарненський, Володимирецький і Дубровицький р-ни), Київській (Київський бурштин — продукт випадкового вимивання викопної смоли, тобто, це джерело не мало постійного характеру), Житомирській, Львівській та Харківській областях. Велике Клесівське родовище (на Поліссі) почали розробляти відносно недавно, бо сукциніт тут залягає досить глибоко. Бурштиновий шлях

Різновиди Спеціалісти розрізняють декілька десятків кольорів і відтінків бурштину, від блідо-жовтого до червоно-коричневого Інколи зустрічається бурштин блакитний, зелений, білий і безколірний.Відомо 32 види бурштину.

Бурштин з інклюзами Інклюзи - частинки флори та фауни, що потрапили в стародавню смолу і застиглі на мільйони років. Найпоширеніші включення - частинки членистоногих і рослин, дуже рідко зустрічаються хребетні та ссавці. Бурштин з інклюзами становить близько 10% від усього видобутого бурштину. Особлива кристалічна структура викопної смоли, бульбашки повітря, інклюзи, різний ступінь прозорості роблять сонячний камінь оригінальним, а вироби з нього – ексклюзивними.

Комахи в бурштині Щоб крапля смоли стала бурштином, їй необхідно було затвердівши, потрапити в воду, де вона не мала б можливості висохнути, окислюватися та розкластися. Як же з'явилися в бурштині комахи. Дрібна комаха прилипала до в'язкої смоли, не маючи можливості вибратися. Згодом все нові верстви смоли покривали невільника, ув'язнюючи його в темницю, тим самим забезпечуючи відмінне збереження його для сьогоднішніх досліджень. Палеонтологи широко використовують такий бурштин як матеріал для дослідження будови древніх комах. Автори книг та режисери ще більш фантазують на тему бурштинових інклюзів, створюючи фантастичні сюжети. Ювелірних справ майстри особливо цінують такі камені за їх ексклюзивність і незвичайність.

Використання Використовується як виробне каміння, найкращі зразки — як дорогоцінне каміння, бурштинова крихта — для картин з бурштину. В давні часи з бурштину виготовляли посуд, скриньки, підсвічники, табакерки, гребні, брошки, намисто, ґудзики, грубки. Бурштин був і залишається матеріалом мистецтва, ювелірних прикрас і сувенірів. Виготовлення бурштинових виробів не потребує складних у технологічному плані прийомів. Відомий в Литві майстер Костас Толейкис виготовляв з бурштину не лише прикраси, а й панно, картини, люстри, люльки. З відходів художньої переробки бурштину — крихти, обрізків — шляхом сухої перегонки сплавлених і спресованих відходів отримували бурштинову кислоту. Лаком, виготовленим з дрібних кусочків бурштину покривали скрипки. Інколи цей лак використовували для електроізоляції.

Лікувальні властивості У сучасній офіційній медицині використовують як бурштин сировина для одержання янтарної кислоти, яка є прекрасним біостимулятором. До того ж янтарна кислота має антитоксичну, протизапальну і протівострессовим властивостями. В народній медицині здавна бурштин вважався мало не панацеєю від всіх хвороб. Знаменитий лікар Авіценна (Ібн Сіна) у своїх медичних трактатах призводить не один десяток рецептів, до складу яких входить бурштин. У польській народній медицині існує рецепт виготовлення настоянки з бурштину, яка допомагає абсолютно при всіх захворюваннях дихальної системи. Намисто з бурштину слід носити для очищення всього організму від шлаків і нормалізації діяльності щитовидної залози. Літотерапевт стверджують, що з допомогою бурштину виліковуються дуже багато захворювань, зокрема хвороби волосся і шкіри, порушення слуху і зору, бронхіти, астма, кишкові захворювання, інфекції сечовивідних шляхів, нервові захворювання (депресія та ін).

Способи видобутку бурштину Як правило, бурштин добувають у глибоких кар'єрах. У середньому в одному кубічному метрі породи знаходять до 1,2 кг бурштину, найчастіше у вигляді невеликих горошин, але трапляються шматки вагою в декілька кілограмів.

Виконав студент групи ГФ-2 Микитюк Андрій