Презентація на тему:
"Дослід Лебедєва"

Яковлев Олексій 11-В

Світлові хвилі, що падають на будь-яке тіло, передаючи йому свій імпульс, мають чинити на нього тиск. де Е — енергетична освітленість поверхні, тобто густина потоку світлової енергії, що падає на дану поверхню; с — швидкість світла; ρ — коефіцієнт відбивання.

Експериментально існування світлового тиску вперше встановив 1900 р. російський фізик П. М. Лебедєв (1866—1912). Досліди П. М. Лебедєва повністю підтвердили формулу. Для вимірювання світлового тиску він спрямував інтенсивний світловий потік на легкі металеві пластинки, підвішені на тонкій нитці в балоні, з якого було викачано повітря. Пластинки лівого ряду підвісу були чорними, а пластинки правого — блискучими. Тому тиск світла на пластинки лівого ряду р = Е/с був меншим, ніж на пластинки правого ряду, де р= Е/с (1 + ρ). Унаслідок цього під впливом падаючого світла підвіс повертався на певний кут, за значенням якого можна було визначити силу закручування і, отже, світловий тиск.

Для зменшення радіометричного ефекту та уникнення конвекційних потоків П. М. Лебедев максимально зменшував густину газу в балоні, в якому містилася рухома частина приладу.

Поглинання світла речовиною супроводжується також хімічною дією світла. Наприклад, під дією ультрафіолетового випромінювання з молекул кисню утворюються молекули озону: 3O2 + hn = 2O3. Найважливішою фотохімічною реакцією є фотосинтез - процес утворення під дією світла вуглеводнів із виділенням кисню у рослинах і деяких мікроорганізмах: