Презентація на тему:
Книга в житті людини. Мандруємо сторінками книги століть

Луб’янська ЗОШ І-ІІ ступенів Бібліотечний урок Підготувала провідний бібліотекар Король Л.Г.

Мета: дати учням загальні відомості про книжку як історичну пам’ятку людства; ознайомити з основними історичними етапами створення книги; сприяти відвідуванню школярами бібліотек, залучати їх до книг, формувати вдумливого та уважного читача. виховувати бережливе ставлення до книги.

«Якщо пошукаєш у книгах мудрості уважно, то знайдеш велику користь для своєї душі» Нестор Літописець

“ Людина-книга “ Найперша з книжок – “ людина-книжка ”. У ті далекі часи , коли люди не вміли ні писати, ні читати, свої закони й вірування вони зберігали не на книжкових полицях, а у своїй пам'яті. Покоління за поколінням йшли з життя, а перекази залишалися. Вони передавалися від однієї людини до іншої, від старшого покоління до молодшого. Тих, хто розказував перекази, називали розпо-відачами.

Вампум Вампум (інд. wampum — нитки з нанизаними на них раковинами). Був поширений серед індіанських племен. Складається з раковин, нанизаних на шнури. Переплетення шнурів утворюють смугу, яку зазвичай носили як пояс. Раковини, забарвлені в різні кольори, мають символічне значення: червоний — війна, чорний — загроза ворожість, білий — світ, щастя, благополуччя. Він застосовувався як засіб передачі повідомлень від племені до племені і як прикраса.

Кіпу Кіпу – означає «вузол», «зав'язувати вузли», «рахунок», тобто вузликове письмо. Ним володіли стародавні китайці, перси, мексиканці. Для вузликового письма потрібна була товста мотузка і тоненькі різнокольорові шнурки різної довжини. Шнурки прив'язувалися до товстої мотузки особливим способом, в залежності до змісту інформації. Чим ближче до мотузки був вузол, тим важливішою була річ, про яку йшла мова. Чорний означав – смерть, білий – срібло і мир, жовтий – золото, зелений – хліб. Якщо вузол не був пофарбований, то він означав числа: прості - десятки, подвійні – сотні, потрійні – тисячі. Щоб прочитати такого листа, треба було звертати увагу на найменші деталі, товщину шнурка, як зав'язаний вузол, які вузли поряд, з'єднані між собою чи ні.

Кам'яні книги Згодом сторінками книжок ставали камені, стіни печер… Гострим предметом, а згодом різнокольоровою глиною на стінах своєї печери людина малює малюнки: зображення тварин, на яких вона полює, сцени із життя племені тощо. Перші малюнки людей вчені називають “ кам'яною книгою ”. З цих книг ми, сучасні люди, дізналися, якими були наші предки, як вони жили.

Глиняні таблиці А люди, які жили по берегах річок Тигру та Єфрату, почали використовувати як матеріал для письма глину. З м’якої глини робили прямокутні плитки – глиняні таблиці, загостреними паличками на них видавлювали знаки, схожі на трикутні клини ( цей тип письма одержав назву «клинопис». Потім плитки сушили й обпалювали на вогні в печі, а не дописаний матеріал зберігали в мокрому матеріалі. Одержували плоскі цеглинки – сторінки книги. Потім їх збирали в ящик. Так створювалася глиняна книга. Кожна така книга складалася з кількох десятків плиток, як наша книга з багатьох сторінок. Плитки нумерували і на кожній проставляли назву.

Папірус У далекій Африці, на берегах річок простягнулися нескінчені зарості болотяної рослини папірусу. Гладеньке, без листя стебло піднімалося у висоту до чотирьох метрів. Стебло папірусу обчищали від тонкої кори, під корою була волокниста серцевина. Її розрізали на тонкі довгі пластинки, складали і склеювали їх. Мокрі листи пресували, а потім відполіровували рівними ракушками. Аркуші з папірусу були тендітні і на згинах швидко ламалися. Тому окремі аркуші склеювали і скручували в сувій. Таким чином, книга отримала назву книга-сувій з папірусу.

Берестяна книга Берестяні книги виникли на Русі в ХІ столітті. Вони беруть свій початок від берестяних грамот. Літери на бересті дряпали гострим залізним чи кістяним стрижнем. Написи виконувалися кирилицею. Згорталися так, щоб текст виявлявся із зовнішньої сторони. Як же робилися ці книги? Для їхнього виготовлення брали берест, кип'ятили його, зішкрібали внутрішній шар кори, а потім обрізали по краях, надаючи потрібної форми. Пройшовши таку обробку, берест ставав еластичним і м'яким. Береста була матеріалом недорогим і зручним, але, на жаль, не дуже міцним і довговічним.

Воскові дощечки Воскові книги були винайдені в часи стародавніх римлян. Ця книга мала такий вигляд: декілька табличок-довідок, охайно витесаних усередині, скріплялися шнурками через дірочки, які були пророблені в двох кутках дощечки. Квадратну виїмку заповнювали воском – жовтим чи пофарбованим у чорний колір. Перша і остання дощечки не покривалися воском. Писали на них стальною паличкою. З одного кінця вона була гострою, а з іншого заокругленою. Гострим писали по воску, а тупим згладжували, що не потрібно. Ці таблички могли слугувати дуже довго. Можна було безліч разів стирати написи, потім писати знову. У кожного школяра була підвішена до пояса така табличка.

Пергамент У папірусу й воску з'явився суперник – пергамент. Пергамент (місто в Малій Азії, де і винайшли пергаментний папір) – це вид необробленої шкіри. Матеріал для письма готували з овечої чи козлячої шкіри. Новий матеріал виявився значно кращим. Його можна було різати, згинати, складати в зошити, зшивати в книги. На пергаменті стали писати по обидва боки, а не тільки з одного, як на папірусі. Окремі аркуші зшивалися, і в такому вигляді вони були схожими до книги, яка є зараз. Така книга була великою і дуже важкою. Палітурка робилася з двох дощок, обтягнутих шкірою, її прикрашали мідними наконечниками, дорогоцінними каменями. Книга закривалася на застібки чи замки, що закривалися. Вони були дорогими і цінними, тому їх приковували залізними ланцюгами, щоб ніхто не міг украсти.

Папір Перший папір був винайдений, як і багато що інше, в Китаї. До винаходу паперу в цій країні писали на бамбукових дощечках, або на шовку. Але шовк був дорогим, а бамбук – громіздким і важким. У подальші століття до процесу виготовлення паперу було внесено декілька важливих удосконалень і папір почав витісняти бамбукові дощечки. Нові досліди показали, що папір можна робити з дешевої рослинної сировини: деревної кори, очерету і бамбука. І цей спосіб почав поширюватися світом, поступово завойовуючи все нові й нові сфери застосування. Книги писали вручну. А це було дуже довго і важко – одну книгу переписували іноді кілька років. Минуло ще багато часу, поки з'явилися друковані книги.

Групи учнів Фольклористи Мовознавці Літературознавці

Прислів'я та приказки: Знання – сонце, а книга – вікно. Книга твій друг, без неї як без рук. Хто багато читає, той багато знає. Немає мудрого сусіда – з книгою поговори. Книжка - маленьке віконце, а через нього увесь світ видно. Де розумом не дійду, то в книжці знайду. Золото добувають із землі, а знання – з книжок. З ручаїв – ріки, з книжок – знання. Книга – міст у світ знань. Розум без книги, що птах без крил. Книги читати - усе знати. Книга для розуму, що теплий дощик для посіву.

Загадки про книгу 1. Не дерево, а з листям, Не людина, а говорить. 2. Бачить – не бачить, Чути – не чує. Мовчки говорить, Дуже мудрує. 3. Не сорочка, а зшита, Не кущ, а з листочками, Не чоловік, а говорить. 4. Дерево – не дерево, а листки має; Той буде мудрим, хто їх добре знає.

Вислови про книгу Книги – морська глибина, Хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить. І.Франко Дім, у якому немає книги, неначе тіло без душі. Цицерон Любіть книгу всією душею! Вона не лише ваш кращий друг, а й до кінця – вірний супутник. М. Шолохов

*** Бачить – не бачить, чути – не чує. Мовчки говорить, дуже мудрує. Часом захоче – правди навчає, Іноді бреше, всіх звеселяє. Люба розмова, - будемо, діти, З нею довіку жити-дружити. Хто ж то такая в світі щаслива, Мудра, правдива і жартівлива? Як не вгадали, стану в пригоді: Річ коротенька – книжка, та й годі. Леонід Глібов

До школи Так сонячно-ясно довкола І тануть хмаринки вгорі. До школи, До школи, До школи Сьогодні ідуть школярі. Врожаями ниви достигли, Багрець пломеніє з дібров. До книги, До книги, До книги Душа поривається знов. Дозріли калинові гронця, Над ними ясніє блакить. До сонця, До сонця, До сонця Як спів, наша мрія летить… Микола Сингаївський 

Дякуємо за увагу!