Презентація на тему:
Різноманітність птахів

Гніздо – це колиска для яєць та пташенят, але для деяких птахів воно слугує постій- ною домівкою. Будування гнізда досить складний процес і відбувається він частіше навесні під час шлюбного періоду.

Гнізда бувають прості і складні, а інколи і вишукані. Розміщуватись можуть на відкритих і закритих місцях. У їхньому будівництві завжди вражає: різноманітність матеріалу, способи вибудовування; форми гнізд. Звичайно, всі особини одного виду майструють однаково, тому за формою гнізда можна визначити вид птаха.

Будують птахи свої гнізда в основному для висиджування потомства. Адже гніздо захищає і зберігає яйця від переохолодження, а після появи пташенят, захищає і їх. Для зігрівання птахи використовують мох, пух, суху траву, шерсть тварин… Яйця у багатьох птахів мають маскуюче забарвлення. Вони забарвлені у той же колір, що і оточуюче середовище: кора дерева, лісова підстилка, грунт. Не маскують свої яйця лише ті птахи, хто гніздиться у дуплах, норах чи інших укриттях.

Гніздо сороки – велика прозора куля, громіздка та груба, ще й закрита майже з усіх боків, вхід має збоку. Але, не дивлячись на те, що змайстроване воно ніби недбало, все-таки має складну і незвичну конструкцію висотою 60 см. Зовні складається із досить товстих гілок, всередині гілки тонші, а внутрішня основа – лоток - ліпиться із землі та глини у вигляді чаші. Вистелений він пір’ям, шерстю тварин та знайденими ганчірками.

Цікаво те, що сороки кожного року будують нові гнізда, хоча старі споруди ще досить міцні: вони роками витримують численні дощі, вітри та снігопади. Тому їх займають інші птахи, особливо хижі. Навесні, коли починається будівництво гнізд, у сорок виникає потяг до всього блискучого. У їхніх гніздах знаходили дротинки, фольгу, намистинки, монетки, і навіть консервні банки. За це сорок називають крадійками.

Спорудження гнізд сільськими ластівками відбувається у травні. Вони ліплять їх із глини та мокрої землі у суміші з травою та кінським волоссям. Місця обирають під стріхами, карнизами, на чердаках, у будинках та приміщеннях для тварин, на стінах різних сільськогосподарських споруд, і навіть у криницях. У кладці мають 4-5 яєць, вкритих червонувато-бурими або сірими плямочками та цятками. При появі потомства його вигодовуванням займаються і самець, і самка. За день вони приносять поживу 600-800 разів.

Гнізда міських ластівок являють собою закриту півкулю. Ліпляться з глини та грязі, склеєних слиною, нею ж і приклеюють їх до стіни. Зверху знаходиться невеликий літок. Всередині вистилаються травою та іншим м’яким матеріалом, який підхоплюється птахами на льоту. Розміщують міські ластівки свої споруди на стінах будинків під певним навісом: під дахами, віконними карнизами або рельєфними прикрасами. Часто підряд може розміщуватись декілька гнізд. Будівництво займає 12-14 днів. Кладка складається з 4-6 яєць без ніякого малюнка.

Ластівки-береговушки роблять гнізда на схилах водоймищ. Вони нагадують довгу нору, розміщену горизонтально та розширену у кінці. Будування гнізда здійснює лише самець, продовбуючи нору дзьобом, а пісок викидає лапками. Пташка вистилає камеру для яєць і пташенят травинками та пір’ям. Здалеку численна кількість нір нагадує багатоповерховий будинок із рядами вікон. Відстань між гніздами невелика. Кладка складається від 2 до 8 чисто білих яєць.

Гніздо золотої щурки (бджолоїдки) – це довга нора, яку птахи викопують біля обриву річки або в старому піщаному кар’єрі. Досить вузький хід 5-6см діаметром може досягати у довжину до 1,5 м, а в кінці наявне розширення – гніздова камера. Ніякої підстилки немає, самка відкладає яйце прямо на грунт. Живляться ці птахи тільки бджолами, знищуючи за день 700-1000 особин. У той час як відбувається вигодовування потомства, кількість з’їдених бджіл збільшується. Цим птахи наносять велику шкоду бджільництву.

Стрижі птахи-акробати, що мають короткі ноги, короткі пальці та довгі крила. У зв’язку з цим вони не можуть сідати ні на дерево, ні на землю, бо не злетять. Тому на відміну від багатьох птахів не використовують гілки та грунт для гнізд, а у якості будівельного матеріалу використовують власну слину, яка слугує немов цементом. З допомогою неї вони склеюють пушинки, клаптики паперу, різне сміття, що літає в повітрі.

Гнізда стрижів-салаганів будуються лише із слини. Вони схожі на напівпрозорі чашечки. Саме з таких гнізд варять делікатесний суп: у звареному вигляді ці гнізда схожі на розчин желатину. Китайцям дуже подобається ця страва, тому колонії сірих салаганів стають сьогодні досить рідкісними.

Гніздо довгохвостої синиці розміщується на вертикальній розвилці вербових кущів, біля стовбура або розгалуджених гілок на висоті 2-10 метрів. Добре замасковане під кору дерева лишайниками, частинками моху, рослинним пухом або навіть коконами комах. Всім цим воно нагадує просто наріст на дереві. Зовні закрите, а отвір знаходиться збоку. Всередині гніздо досить густо вистелено пір’їнками.

Гніздо синиці-ремеза являє собою сплетену із рослинного пуху “рукавичку”, яка підвішена на тонкій вербовій гілочці. Стінки досить товсті - до 2 см, а розміри у порівнянні з самою пташкою великі – до 20 см у висоту. Неушкодженою така рукавичка може бути декілька років, але потомство виводиться там лише один раз.

Граки свої гнізда будують колоніально, серед культурних ландшафтів, в міських парках та скверах. Гніздові будови масивні, із різноманітних гілок. Якщо гніздо раптово впаде на землю, то розвалюється на окремі гілки. Цікаво, що на одному дереві може розміщуватися по декілька гнізд. Одне і те ж гніздо може використовуватись багато років. Кожну весну птахи їх добудовують і тому старі гнізда виглядають багатоярусними.

Ворони – це птахи, які утворюють пари на тривалий час. У них по два гнізда, якими вони користуються в різні роки. Одне і те ж гніздо використовуються десятиріччями. Воронячі гнізда громіздкі, розміщуються на розвилці стовбурів та на верхівці дерева: осики, липи, дуба. Обов’язково неподалік повинні бути мохові болота, заплава річки або поле. Зовні гніздо утворене грубими кривими гілками, між якими знаходяться стебла вереса, мох, суха трава, і все це повинно бути змішане із землею. Лоток гладенький, в ньому наявні сухі травинки, волосинки та шерсть тварин.

Сіра ворона гніздиться в садах, парках та неглибоко в лісі на високих гіллястих деревах. Гнізда поодинокі, схожі на грачині. Розміщуються в середній частині крони та вище. Для кращої міцності у стінки, крім грубих гілок, вплітає металеві дротики та поліетилен. Для тепла та м’якості лоток вистилає пір’ям, шерстю тварин, волосинками і, навіть, обривками паперу та ганчірками. Кладка із 4-7 голубувато-зелених яєць із буруватими відмітками. З яєць, вилуплюються ненажерливі пташенята.

Дивовижно масивна побудова у білого лелеки. В одному і тому ж гнізді ці птахи виводять потомство із року в рік. Після смерті старих птахів, їхнє місце займають молоді. У перший рік влаштування лелечого гнізда, воно не таке вже й велике, але з роками розростається і в ширину, і у висоту (в діаметрі до 1,5 м і не менше за висотою). Біля основи такої споруди часто гніздяться інші пташки, такі як горобці і трясогузки. Розміщується на видному і добре освіченому сонцем місці: на зламаній верхівці дерева, на дахах будинків, на телеграфних стовпах.

Цікаву колиску сплітає для свого потомства іволга. Це акуратний кошичок, підвішений високо над землею на розвилці двох гілок. Він досить міцний, так як стеблинки трав і волокна деревини ретельно переплетені. По краю гнізда утворений особливий валик, який не дає пташенятам випасти. Ззовні іволга маскує свій кошичок мохом та шматочками кори, щоб розгледіти його в листковій кроні було б неможливо.

Гніздо зяблика у вигляді половинки яблука. Розміщується зазвичай біля стовбура або на розвилці гілок високо від землі. У стінці наявні чотири шари. До них входять легкі рослинки, мохи, пір’я, шерсть тварин, кінські волосини, кокони комах та павутина. Птахи маскують його лишайниками та шматочками кори, щоб не можна було відрізнити від дерева, на якому воно влаштоване.

Гніздо будує самка, а самець приносить будівельний матеріал. На різних деревах гнізда зябликів мають різне зовнішнє оздоблення, тому відшукати їх нелегко. У гнізді 4-5 невеликих жовтуватих або голубуватих яєчка з більшими чи меншими червоно-коричневими плямами.

Легко впізнати гнізда дроздів. Це щільна і досить велика чаша з товстими стінками. Розміщена зазвичай на пні, кущі або на невисокому дереві (до 3 м). Стінки сплетені із сухої трави, тоненьких гілочок, моху та лишайників. Всередині гнізда майстерно відштукатурені глиною або деревною трухою та змочені власною слиною. Ця суміш є своєрідним природним бетоном. Місце, де буде влаштоване гніздо, обирає самка і будується всього 4-5 днів.

Гнізда дроздів влаштовуються так, що першочергове значення надається його маскуванню, а не опорі. Частіше птахи обирають хвойні рослини. Якщо підійти до гнізда дрозда досить близько, то атаки не минути. Птахи починають стрімголов літати над головою порушника і викидати стратегічні порції посліду. На таке здатні лише деякі птахи: дрозди, річкові крачки і чайки.

Гніздо волового очка (крапивника) важко сплутати з кулеподібними гніздами інших птахів. Воно непропорційно велике для такої маленької пташки. Сплетене гніздо із ялинових тоненьких гілочок, листків папороті, травинок, а зовні замасковане листками. Розміщують вони свої гнізда на землі, низько на кущах, під заваленими гілками дерев. Один самець будує їх велику кількість (від 7 до 12), так як у нього може бути кілька самок.

Дятли влаштовують свої гнізда у дуплах. За підстилку їм слугують деревні обпилки, що залишились після їхньої роботи. Після вильоту пташенят ці дупла слугують укриттям для багатьох видів птахів. Тобто, дятли постачають дуплами половину лісових пернатих. Серед дятлів лише крутиголовка користується гніздами свої родичів – інших видів дятлів, бо не вміє самостійно влаштувати собі житло.

Повзик також гніздиться у природних або видовбаних дятлом дуплах дерев. Вхід у гніздо ретельно обмазує глиною, підганяючи його до своїх розмірів. Цим він захищає вхід для тих, хто забажає поласувати його яйцями.

Найбільша сова – пугач – влаштовує своє гніздо на землі, в невеликій заглибині, і нічим його не вистилає. Яйця зовсім білі, без певного маскування, так як ніхто не буде ризикувати сунутися до гнізда такого птаха.

Вівчарик (пеночка) розміщує гніздо серед моху, трави або сухих листків. Воно має шароподібну форму з боковим входом. Всередині вистелено сухими травинками або пір’їнками. В кладці 5-6 дуже дрібних яєчок довжиною 1,5-2 см. Шкаралупа світла з дрібним буруватим, рожевим або червонуватим крапом.

Птахи ткачики мешкають у теплих областях Європи, західної Азії та північної Африки. Гнізда будують самці. Не користуючись ніякими склеюючими речовинами, вони згинають, звертають та сплітають смужки листків таким чином, що виходить замкнена підвісна конструкція. Вони навчились не лише переплітати, а й зв’язувати вузлами рослинні волокна, стебельця і травинки між собою та легко розділяти великі листки на окремі стрічки. Починається будівництво з кільця, яке закріплене на розвилці гілки. Потім поступово утворюються дах та вхід.

Якщо самці гніздо сподобається, вона починає наносити туди сухої трави, пір’їнок та пуху, створюючи м’яку підстилку на дні гніздової камери. Самець у цей час добудовує вхідний коридор. При будівництві гнізда птахи використовують злагоджені рухи голови, кігтиків та дзьоба. В цьому допомагає ще добрий зір.

Різні види ткачиків для гніздування вибирають різні місця. Більшість із них надають перевагу деревам, які ростуть поодиноко. Вони намагаються побудувати житло поближче до води, оскільки вона слугує добрим захистом від хижаків. Звичайно, зустрічаються ткачики, які гніздяться в густих затоплених лісах та у тростинних заростях.

Незвичні гнізда майструють птахи – халабудники (шалашники). Самці у шлюбний період будують на землі своєрідні курені із гілок та прикрашають навколишню територію різними кольоровими предметами: квітами, раковинами, блискучками.

Найбільше халабудникам подобається саме синій колір предметів, тому що найчастіше вони там зустрічаються. Для надання шарму споруді, самці інкрустують її м’якіттю фруктів. Але ніякого відношення до гнізд ці курені-халабуди не мають. Дане місце лише для токування та спарювання. Гнізда вони влаштовують на деревах, де відкладаються всього 1-3 яйця.

Птахи-швачки майструють гнізда із листків. Згинають один або декілька листків, що розміщені поруч і протикають їхні краї дзьобом. Прошивають павутиною або волокнами із рослинного пуху. Всередині зеленої колиски пташка в’є м’яке гніздечко із пуху, шерсті та бавовни. Живуть ці птахи в Індії, на Цейлоні, в Індокитаї поблизу населених пунктів, в садах, на плантаціях. Поселяються на верандах будинків і тому шиють гнізда також із кімнатних рослин.

Гнізда коноплянок можуть розміщуватися у самих незвичних місцях: на парканах, у дровітниках, під дахами сараїв, на пнях, просто на деревах чи на кущах. Але зрозуміло, що цих пташок притягують житла людей. Гнізда змайстровані із стеблинок та корінців рослин, а лоток вистилається рослинним пухом та розкльованим лубом (ликом).

Свої гнізда сойки будують високо на хвойних і листяних деревах, інколи в густих чагарниках. Зовні воно некрасиве, грубе, із сухих гілок, зате всередині акуратне, щільне і вистелене тоненькими перевитими корінчиками.

Гніздо чечевиці надійно заховане у гущині тернових заростей на висоті 2-2,5 м. воно чашоподібне та досить щільне. Над гніздом знаходиться мозаїка із дрібних листків. Якби не було такого природного прикриття, то яскраво бірюзові яйця були б добре помітні на фоні середовища. За розміром ці яйця трохи більші за квасолину.

Трясогузка влаштовує гніздо у природних дуплах дерев з вигнилою серцевиною. Схоже воно на затишну чашечку, куди відкладається 5-6 сірувато-білих яєчок з дрібними темними крапинками. Трясогузки не надто переймаються вибором місця для гніздування. Часто їх можна побачити у нежилих приміщеннях і, навіть, у закинутих транспортних засобах: автобусах, екскаваторах, комбайнах. Головне, щоб житло було поближче до водоймища, де трясогузки знаходять поживу собі і пташенятам.

Вівсянки розміщують свої гнізда прямо на землі, на обочині доріг, біля канав. Зовні виглядають неохайно. Сплетені із сухих стеблинок, корінчиків, листочків та тонких гілочок корзиночки, міцно закріплюються серед трави. Всередині викладені м’якими травинками. Яйця за забарвленням від блідо-рожевих до світло-фіолетових з різноманітними крапинками, плямками, кривими лініями та рисочками. В кладці 4-6 яєць.

Гніздо солов’я відкрите, але добре заховане під кущами, у траві, заростях кропиви. Зовнішні стінки сплетені із сухих листків, а внутрішня вистилка із тонких травинок. Краї гнізда дещо підняті над землею. Діаметр лотка складає 7 см.

Гніздо вільшанки або малинівки (зарянки) розміщується в заглибинах під гнилим пнем, в поверхневих коріннях дерев або під лежачою сухою гілкою. У парковій зоні та дібровах ці птахи містять гнізда в дуплах дерев. Роблять їх із моху та вистилають сухою травою та волоссям. Лоток близько 6 см.

Гнізда тетерева та глухаря у вигляді невеликої заглибинки в грунті. Вистилається невеликою кількістю сухих травинок та пір’їнок. Розміщують ці птахи свої гнізда у лісах, але поблизу заболоченого місця, на мохових болотах, біля вирубки дерев біля згарищ після лісової пожежі, в основному на сухому місці. І обов’язково неподалік ягідників.

Вальдшнепи будують гнізда у змішаному сирому молодому лісі під прикриттям листяної парості та маленьких ялиночок. Ямка вистилається малою кількістю сухих травинок та тоненьких гілочок. Якщо самку злякати на гнізді, вона може облити кладку екскрементами, а потім не повернутися назад. Тому необхідно обережно витерти яйця і покласти в гніздо. Якщо злякати самку в гнізді вже з пташенятами, то вона злітає із демонстративним шумом, шумно махає крилами і верещить.

Гнізда славок (кропив’янок) невеликі за розміром, відкриті і змайстровані досить акуратно із сухих трав’янистих листочків та тоненьких гілочок. Всередині вистилаються сухими стебельцями, корінчиками, травинками і волосинками. Розміщують їх пташки на висоті до 1 м, дуже рідко вище і частіше всього у кущах та серед деревної парості. Часто зустрічаються гнізда славок обплетені павутинками та обхоплені гілочками для міцності і надійності.

Гніздо снігура розміщене на гілках хвойних дерев на висоті від 1 до 5 метрів. Сплетене із тонких гілочок і трав’янистих стебел, плоскувате. Лоток вистелений ніжними билинками з незначною кількістю пір’їнок. В кладці 4-6 яєць, світло-голубих за кольором з рідкими червонувато-бурими плямками, крапками та рисками.

Гніздо дубоноса розміщується на висоті від 1,5 до 8 метрів. В основному для створення гнізда птах обирає листяні викривлені дерева. Сплітається воно із прутиків, які розміщуються зовсім нещільно. Лоток неглибокий, а плоский і вистилається в основному травинками, рідше волосинками.

Гніздо щиголя розміщується на висоті кількох метрів біля кінця великої товстої гілки високого дерева. Це можуть бути і дуб, і клен, і в’яз, і сосна, і навіть, яблуня. За структурою воно щільне, з товстими стінками. Зовні обтикане мохом, лишайниками, плівочками зовнішнього шару кори. Лоток вистелений білим вербовим пухом, інколи пір’їнками, шерстинками та волосинками.

Гніздо крихітної пташки королька вагою всього 20 г. зроблене воно з павутини і заізольоване пухом. Завдяки цьому воно надійно зберігає тепло, тому самка може спокійно залишати яйця аж на 1-1,5 години. Під час дощу гніздо всмоктує воду, залишаючись всередині сухим. А коли пташенята підростають, гніздо може розтягуватись згідно їхніх розмірів.

Гнізда співочого птаха чижа розміщені досить високо, десь від 6 до 15 м. Частіше птахи будують їх на ялинках, рідше на соснах. Вони добре замасковані і знайти їх неможливо. На вигляд акуратні, з товстими стінками. Лоток затишний і вистелений золотисто-мідними стеблами моху зозулиного льону, також волосинками, рослинним пухом і пір’їнками. До зовнішніх стінок ще додаються мохи та лишайники.

Чорний коршун розміщує своє гніздо у середній частині крони дерева або і вище. Частіше на початку лісу і щоб поруч було неглибоке водоймище. Будова досить масивна - до 0,7 м в діаметрі. Зовнішній вигляд гнізда некрасивий і лоток вистилається старим папером, ганчірками, шерстинками тварин та іншим сміттям.

Сорокопуд-жулан бойовий горобцеподібний птах. Гніздо полюбляє влаштовувати на деревах з гострими шипуватими гілками, адже так безпечніше. Плететься чашоподібне гніздо із грубих стебел, гілочок та іншого рослинного матеріалу. Самка відкладає 5-6 сіруватих або світло-коричневих яєчок із темними плямами, які на тупому кінці утворюють своєрідний віночок.

Гніздо горлиці у вигляді плоского майданчика, діаметром 20 см. Споруда рихла, створена сухими гілочками, які безладно накидані одна на одну. Знизу може, навіть, просвічуватися. Розміщує птах свій дім у кущах або невисоко на деревах, у сосновій діброві біля стовбурів.

- Такі птахи як чистуни, кладуть своє єдине яйце на голому виступі скелі. Але завдяки конічній формі, яйце ніколи не скотиться, навіть, при великому вітрі. - Деякі види куликів, відкладають яйця прямо на піщаний берег, без ніякої підстилки. Кладку віднайти досить важко, так як яйця схожі на гальку. - Дрімлюги кладуть яйця прямо на лісову підстилку, не шукаючи ні пня, ні ямки, нічого, де б можна було сховатися. - Нелітаючі птахи ківі відкладають своє непропорційно велике яйце між коренями папоротей. - Самки страусів відкладають яйця в пісок, піклування про яких надають самцю. - Смітні кури заривають яйця у купи сміття, рідше в пісок. Там вони зігріваються сонячним теплом, що прогріває купу або ж теплом перегниваючих залишків.

Деякі птахи, наприклад, орли та лелеки, передають свої гнізда у спадковість. Одним із найстаріших є гніздо білого лелеки, яке проіснувало 400 років. - Кожне покоління птахів ремонтує та оновлює гніздо, яке залишили батьки. В результаті цього гнізда весь час збільшуються. Найважчим у світі визначено гніздо білоголових орланів, яке важило 2 тонни. Найсучасніше гніздо, тобто зроблене “за новітніми технологіями”, було продемонстроване на орнітологічному з’їзді. Це вороняче гніздо, яке звите із алюмінієвого дроту. Гніздо чубатих стрижів – найкрихкіше – це крихітна пластинка із слини і пари шматочків кори дерева. Таке гніздо витримує вагу всього одного маленького яєчка. Батьки в цей час сидять поруч на гілочках. Пальмові стрижі влаштовують спартанські гнізда. Пояснюється це тим, що вони наносять на нижню частину листка пальми смужку слини, а на неї приклеюють два яєчка. Пташенята ростуть в цьому “гнізді” у підвішеному стані. Найміцніші гнізда будують пташки руді пічники. Роблять вони їх із грудочок глини, змішаною із гноєм. Коли гніздо висохне на сонці, його не можна розбити, навіть, кувалдою.

Гнізда лелек, голубів, ластівок на будинку або поблизу житла людей у минулому вважались оберегом. Не лише будинку, а й домашніх тварин, тому заборонялось їх чіпати, тим більше розоряти. Як результат порушення заборони могли бути різного роду нещастя: пожежа, загибель домашнього скоту, хвороби і смерть. Вважалось, що тому, хто буде відганяти від пташиних гнізд котів, собак та інших хижаків, буде все життя везти у справах. Не можна чіпати пташине гніздо ще і тому, що його створив Бог, і тому він може наказати винуватця. Заборонялось кидати на птахів каміння чи будь-що, щоб у майбутньому ті не виклювали очі.

Яким би не було пташине гніздо, знайшовши його не слід турбувати його мешканців, а навпаки необхідно бути максимально обережним. Не чіпати самому і не приваблювати тих птахів, які розорюють чужі гнізда: сіру ворону та сороку. Тому, що ці птахи мають звичку слідкувати за людиною і, якщо ми тривалий час затримуємось у певному місці, роздивляючись побачене гніздо якоїсь пташки, то можемо стати винуватцем розо- рення кладки чи знищення виводка. Чи змінилося сьогодні мислення та поведінка людей по відношенню до пташиних гнізд?

До наступних тем!