Презентація на тему:
Редька

Редька звичайна – трав’яниста перехреснозапильна, холодостійка, коренеплідна рослина з родини Хрестоцвіті, що поширена майже повсюдно. У культурі існує кілька її різновидів, що розрізняються за формою і забарвленням коренеплодів, тому важко сказати, якому з них слід віддати перевагу. Чорні форми зазвичай гостріші, бо саме на гостроті заснований принцип дії редьки. У культурних насадженнях піклуються про те, щоб не розвивалися квітконосні пагони, так як господарству потрібні тільки коренеплоди.

Редька посівна – дворічна звичайна культура, яка широко культивується в Україні. У перший рік життя утворює розетку листя і соковитий коренеплід, на другий - зацвітає і дає насіння (літні сорти зацвітають у перший рік). Має різноманітне забарвлення коренеплодів - біле, червоне, рожеве, фіолетове, чорне з різними відтінками. Форма коренеплодів буває куляста, конусоподібна, циліндрична. Ефірна олія, глікозиди (синигрин, глікорафанін), що мають фітонцидні властивості, а також пуринові основи зумовлюють гірко-гострий смак і специфічний запах редьки.

Ранньостиглі сорти редьки мають слабко-гострий смак, швидко достигають (за 40-65 діб), пізньостиглі - гострий смак (достигають за 80-110 діб), добре зберігаються. Сходи переносять зниження температури до -3°С, дорослі рослини до -6°С. Оптимальна температура для росту і розвитку 18-20°С. Сіють редьку в добре оброблений ґрунт навесні (літні сорти) і влітку (зимові сорти). Для зимового збереження коренеплоди забирають до заморозків, літні сорти - при досягненні коренеплодами діаметра 4 см. Використовується в основному у свіжому вигляді для готування салату з різним заправленням і для добавки в інші блюда зі свіжих овочів.

Плоди - циліндричні стручки, що закінчуються довгим носиком і розламуються поперек на членики. Якщо стручок з двох члеників, то нижній членик більшою частиною порожній або зародковий, рідше з 1-2 насінинами, а верхній - з кількома насінинами. Насіння - яйцевидно-кулясте, корінець зародка лежить в жолобку між сім'ядолями. У насінні редьки чорної знаходяться фітонциди і жирне масло (34-45%), що характеризується високою в'язкістю. Листя містять ефірне масло і провітамін А.

Хімічний склад м'якоті коренеплодів редьки чорної на 100 г продукту: вода - 88,6 %; білок - 1,9-2,1 - 2,5 %; засвоювані вуглеводи – 6,2-8,3 %; крохмаль - 0,3 %; клітковина - 1,5 %; жир - 0,09 %; фітонциди (лізоцим); ефірні масла - 0,1-0,5 %; пуринові основи - 3,7 %; глікозиди (синигрин, глікорафанін, рецікол, рафанол), органічні кислоти в перерахунку на яблучну - 0,1 %.

Вітаміни, мг%: каротин - 0,02, тіамін (В1) - 0,08-0,1, рибофлавін (В2) -0,03, піридоксин (В6) - 0,06, ніацин (РР) -0,25, ретинол (А), холін, аскорбінова кислота (С) - 23-39, пантотенова кислота (В5) - 0,18.

Амінокислоти: аденін, аргінін, гістидин, трігонелліна, ферменти - діастаза, оксидаза, каталаза. Калорійність - 34 ккал.

Серед овочевих культур редька посівна відрізняється підвищеним вмістом мінеральних елементів. Вміст мінеральних речовини в 100 г м'якоті коренеплодів редьки, мг%: Чорна Біла калій 450-1200 357 натрій 17 56 кальцій 35 13 магній 22 33 фосфор 26 57 залізо 1,2 27 сірка 424 200 хлор 267 70 йод + +

Редька відома дуже давно. Її батьківщиною вважають Єгипет і Китай, звідки вона потрапила до Греції, а потім в інші країни Європи. З її насіння єгиптяни і китайці отримували масло. Греки приносили в дар до вівтаря Аполлона зображення трьох головних, на їхню думку, коренеплодів - редьки, буряка і моркви. Разом з часником древні єгиптяни давали редьку робітникам на будівництві пірамід в достатку , щоб вони були здоровими і працездатними.

Лікарі давнини і середньовіччя використовували редьку при захворюваннях шлунка, печінки, кишечника, а також як засіб, що підвищує апетит і зміцнює волосся. У російських травниках редьку рекомендували як ліки від кашлю, кровохаркання, кашлюку, недокрів'я, що володіє молокогінними, ранозагоювальними, сечогінними і протиглисними властивостями. Її застосовували при наявності каменів у нирках і сечовому міхурі, метеоризмі, подагрі. Ефірне масло редьки є вихідним матеріалом для антибіотика рафанола. Летючі фітонциди мають сильну бактерицидну дію та згубні для патогенних грибків, хвороботворних мікробів, які живуть в кишечнику.