Презентація на тему:
Павуки!

Павуки!?

Павуки - ряд членистоногих тварин, що належать до класу Павукоподібних, підтипу Хеліцерові. Відомо близько 41000 видів, розповсюджених по всій Землі за винятком Антарктиди, океанів та морів. Їхні розміри коливаються від 0,8 мм до 150 мм. Павуки є облігатними хижаками, які живляться різноманітною тваринною їжею. Єдиним рослиноїдним видом є Багіра Кіплінґа, раціон якого на 90% складають тільця Белта - особливі виділення листків акацій. Еволюція павуків

Відбитки перших справжніх павуків датуються кам'яно-вугільним періодом - 318–299 млн. років тому, а подібні до павуків тварини, які здатні були плести павутину - девонським періодом - 386 млн. років тому. Сучасні групи павуків: Миґаломорфи та Аранеоморфи виникли у тріасовому періоді - близько 200 млн. років тому. Найсильнішою отрутою серед усіх істот на землі володіє павук каракурт. Еволюція павуків

Голова і груди павуків об'єднані у головогруди, що сполучаються із черевцем за допомогою стебельця, яке зазвичай коротке, рідше значно видовжене. Головогруди (2) розділені на дві області: головну та грудну; з них перша несе дві пари кінцівок: хеліцери, що складаються з одного товстого, зазвичай короткого членика, озброєного рухомим кігтиком, поблизу вістря якого є отвір каналу, що виводить отруйні виділення залоз, і педипальпи, що складаються з 6 члеників. До головогрудей кріпиться 4 пари ходильних ніг (1). У статевозрілих самців Тарсус педипальпи перетворені у апарат для спаровування - цимбіум. Будова тіла павуків

Між хеліцерами на вершині горбика знаходиться ротовий отвір, що служить для смоктання; цей горбик знизу обмежений переднім відростком грудей, так званою губою, а з боків двома максилярними пластинками. Позаду педипальп до головогрудей прикріплені чотири пари ніг, з яких кожна складається з 7 члеників: тазика, вертлуга , стегна, чашечки, гомілки, передлапки і лапки, озброєної знизу гладкими, або зазубреними кігтиками, між якими є іноді більш короткий непарний кігтик. Будова тіла павуків

На передній опуклій лобовій частини головогрудей знаходяться очі. Їх може бути 8, 6 рідко 2, розташовані зазвичай у два прямих або вигнутих ряди. Очі прості, двох видів: середня пара передніх очей, так званих лобових або головних, забезпечена особливою сітківкою і акомодаційнійним апаратом, інші очі називаються додатковими (середні, задні, тім'яні) і мають внутрішній відображаючий шар. Бічні очі зближені по три і розташовані на рогоподібних відростках.  Очі павуків

Очі павуків різних родин дуже сильно відрізняються. У павуків, які полюють без ловчої мережі, наприклад у павуків-вовків, павуків-рисей і павуків-скакунів, дуже добре розвинений зір. Експерименти показали, що павуки-скакуни можуть навіть розрізняти кольори. Печерні павуки, які живуть у темряві, не бачать зовсім або ж бачать дуже погано. Вони повністю залежать від звуків і відчуттів. Павукам-кругопрядам зір, щоб ловити здобич, не потрібен. У них дуже добре розвинений механізм відчуттів, який дозволяє виявляти різні рухи у своїх мережах. Очі павуків

Черевце в основному має овальну форму, рідше круглу, незграбну, або забезпечене різними відростками, іноді ж має дуже подовжену форму. Знизу біля його основи знаходиться статевий отвір, у самців у вигляді простої поперечної щілини, у самок ж він оточений потовщеною хітиновою платівкою - епігіною з язикоподібним, зігнутим відростком. На нижній поверхні кінчика черевця знаходиться шість павутинних залоз, розташованих у порожнині черевця, які продукують білковий секрет, що при контакті з повітрям полімеризується, утворюючи нитку -павутину. Будова тіла павуків

Довжина тіла різних представників варіює в значних межах: від часток міліметра майже до десятка сантиметрів. Найменший павук  сягає розміру лише 0,37 мм. Найбільші павуки - птахоїди, довжина тіла яких може досягати 9 см, а розмах ніг - до 25 см. Довжина тіла павуків

Павуки мають лише три види пігментів: візуальні пігменти, білін і гуанін, хоча можливо, є ще і невідкриті. Меланіни, каротиноїди та птерини, які дуже поширені серед тварин, у павуків відсутні. У деяких видів екзокутикули лап і черевця утворюються за допомогою дублення і в результаті цього вони набувають коричневого кольору. Білін надає деяким павукам також коричневого кольору. Гуанін відповідальний за білий колір. Деяким родам гуанін надає сріблястого відтінку. Забарвлення павуків

Є багато видів павуків, у яких наявні спеціальні лусочки, які називаються гуаноцитами . Структурні кольори у деяких павуків утворюються у результаті заломлення, розсіювання або інтерференції світла, наприклад, на видозмінених щетинках і лусочках. Деякі представники павукоподібних мають ділянки тіла, що складаються з видозмінених щетинок, які мають властивість відбивати світло. Забарвлення павуків

Упіймавши здобич (наприклад, комаху) за допомогою павутини, павук вбиває її отрутою і впорскує у неї травні соки. Після деякого часу (зазвичай кількох годин) павук висмоктує перетравлений поживний розчин, що утворився. Живлення павуків

Павутина - секрет павутинних залоз, який незабаром після виділення застигає у формі ниток. За хімічною природою являє собою білок, близький за складом до шовку комах. Павутину здатні виділяти представники ряду груп павукоподібних (павуки, псевдоскорпіони, деякі кліщі) і губоногі багатоніжки. Павутина павуків

Варіанти використання павутини виявляються досить різноманітні, але найпоширеніше застосування її для побудови яйцевих коконів, сперматофор, ловчих мереж і укриттів на час линяння або несприятливих умов. Слід зазначити, що ловчу мережу павуків також часто називають павутиною. Павутина - це пружний матеріал, який рветься лише при розтягу 200–400%. Павутина павуків

Відомо декілька типів павутинних залоз: - glandula aggregata — виробляє липкий шовк; - glandula ampulleceae — виробляє шовк для ниток, що використовуються для переміщення; - glandula pyriformes — виробляє шовк для ниток кріплення; - glandula aciniformes — виробляє шовк для заплітання здобичі; - glandula tubiliformes — виробляє шовк для мішка з яйцями; - glandula coronatae — виробляє шовк для осей липких ниток. У одного виду павуків одночасно всі типи залоз не зустрічаються. Павутинні залози

У павуків кілька сенсорних органів для відчуття оточення, в якому вони живуть. У павуків немає вух. Павук чує за допомогою дуже крихітних волосків трихоботрій, які розташовані на його ногах. За допомогою волосків павук здатний дуже точно визначати місце випромінювання звуку, інтерпретуючи рух повітря. Сенсорні органи павуків

Павуки відчувають запахи за допомогою спеціальних чутливих волосків, розташованих на ногах. Смакові відчуття у павука у роті відсутні. Павук відчуває чи їстівна його здобич за допомогою хімічно чутливих волосків, розташованих на ногах. Сенсорні органи павуків

Павуки роздільностатеві тварини. У павуків також часто присутній статевий диморфізм. Самці часто менші і більш різнобарвні, ніж самки. Самців можна легко впізнати за педипальпами, точніше, за подовженим цибулинам на їх кінцях, які вони використовують, щоб ввести сперму у відкриті статеві органи жіночих особин. Органи відтворення павука розташовані перед прядильними органами. Розмноження павуків

До спарювання самці заповнюють довгасті цибулини (цимбіуми) на кінцях педипальп спермою, для чого вони створюють маленьку мережу. Потім самці кидають на мережу декілька крапель сперми з геніталій і набирають сперму в цимбіуми. Після спарювання самка часто поїдає самця, якщо він не встигає втекти. Розмноження павуків

У самців існують різні способи демонстрації жіночій особині того, що він зацікавлений у паруванні. Самці деяких видів пропонують подарунок, інші «грають» ногами на ловчій мережі самки, а деякі виконують танець. Якщо сигнали правильні і самка готова до спаровування, вона дозволяє кавалеру наблизитися. Розмноження павуків