Презентація на тему:
Хронологічний вік

Хронологічний вік Хронологічний вік - це період (у роках, місяцях, днях), прожитий від дня народження до певного відлічуваного моменту.

Біологічний вік Біологічний вік - це сукупність анатомічних і фізіологічних особливостей організму, що відповідають віковим нормам для певної спільноти людей. Він залежить від індивідуального темпу росту, розвитку і старіння організму. Різниця між хронологічним і біологічним віком на етапі дозрівання може сягати п'яти років, а на етапі старіння - до 20 років.   

Періодизація індивідуального розвитку Періодизація індивідуального розвитку ґрунтується на біологічних ознаках або соціальних принципах. До біологічних ознак належать зміни в рості, розвитку і старінні організму.

Періоди вікової періодизації Соціальні принципи вікової періодизації визначають періоди навчання: переддошкільний вік (до 3 років) дошкільний (3-6 років) шкільний вік (6-9 р.) середній (10-14) старший (15-17 років).

Верхня межа Верхньою видовою межею для людини вважають 115-125 років. Якщо біологічний вік значно випереджає хронологічний, це свідчить про передчасне старіння. На біологічний вік людини впливають також соціально-економічні умови.

Найхарактерніші риси періодів розвитку

Новонародженість Період новонародженості (1-10 днів). Народжуючись, дитина фізично відокремлюється від матері. Вступають в дію інші види фізіологічної регуляції поведінки, і багато фізіологічних систем починає функціонувати по-новому. Криза новонародженості— проміжний період між утробним та позаутробним способом життя. Коли б поруч з новонародженою дитиною не було дорослої людини, то через кілька годин вона б загинула. Перехід до нового способу існування забезпечується тільки дорослим.

Основною характерною особливістю цього періоду життя дитини є харчування молозивом (перше молоко після пологів у жінки). На відміну від звичайного молока, молозиво містить в собі багато іммуноглобінів, які приймають участь в механізмах специфічного імунітету.

Грудний період Грудний вік (10 днів - 1 рік). Початок цього вікового періоду пов'язаний з переходом до годування дитини звичайним молоком. В порівнянні з іншими періодами постутробного життя цей віковий період людини характеризується найбільшою інтенсивністю росту. Довжина тіла від народження до року збільшується приблизнго в 1,5 рази, а маса тіла - в 3 рази. З п'яти-шестимісячного віку починається прорізання молочних зубів.

Раннє дитинство Період раннього дитинства (від 1 року до 4 років). На другому-третьому році життя закінчується прорізання молочних зубів, помітно знижуються темпи росту розмірів тіла.

Перше дитинство Перше дитинство триває від 4 до 7 років включно. В даний час воно привертає пильну увагу фахівців у зв'язку з переходом до початку навчання в школі з 6 років. Біологічний вік в цей період оцінюють за кількома показниками (краще всього по їх сукупності).

Друге дитинство Друге дитинство триває з 8 до 12 років, тобто відповідає шкільному віці і включенню дитини в соціальну групу. Мислення дитини стає більш об’єктивним, що сприяє поглибленню його знань про речі, їх властивості і застосування. Початок статевого дозрівання означає закінчення дитинства і вступ дитини у юність.

Підлітковий вік Підлітковим віком називають період з 12 до 16 років, коли прискорений фізичний розвиток дитини випереджає психологічний і соціальний. Починається період статевого дозрівання, збільшується збудливість центральної нервової системи. Ось чому підлітки стають більш дратівливими, образливими, нестриманими. У цьому віці закладається багато рис характеру. Це найбільш вразлива і суперечлива пора в житті кожного з нас. Перші пошуки сенсу життя і власної індивідуальності, перші спроби знайти себе і утвердитися в суспільстві дорослих - все це відбувається в період, коли дитинство вже майже закінчилося, а доросле життя ще не почалося.

Юнацький вік Юнацький вік у хлопців триває з 17 до 21 року, у дівчат з 16 до 20 років. В цей період, в основному, завершується процес росту і формування організму. Більшість основних розмірів тіла досягають кінцевої величини.

Зрілий вік, 1-й період Зрілий вік у чоловіків у 22 роки, у жінок - у 21 рік. Перший період зрілого віку триває до 35 років. Це - найпродуктивніший період у житті людини, пора, коли розвиваються її здібності, можливості їхнього прояву в конкретній сфері діяльності. У цей період людина здебільшого створює сім'ю, народжує і виховує дітей.

Зрілий вік, 2-й період Другий період зрілого віку - від 36 до 60 років у чоловіків і до 55 років у жінок. У цей відрізок часу життя людина намагається реалізувати себе в обраній професії. Протягом п'ятого десятиріччя відбуваються зміни, які визначають процес старіння. Водночас вмикаються і механізми, які забезпечують адаптацію організму до цих змін. Саме в цей період у жінок і чоловіків настає клімактеричний період - поступове згасання функції статевих залоз, дітородної здатності.

Похилий вік Похилий вік починається з 61 року в чоловіків і з 56 років у жінок. Багато людей зберігають у цей період достатньо високу професійну працездатність.

Старечий вік Старечий вік у чоловіків та жінок починається у 75 років. Старість - заключний етап онтогенезу, віковий період, що характеризується суттєвими структурними, функціональними і біохімічними змінами в організмі, які обмежують його пристосувальні можливості. Старіння - загальнобіологічна закономірність, притаманна всім живим організмам.

Довгожителі Люди віком 100 і більше років – довгожителі. Їх на Землі відносно небагато.

Жа нна Луї за Кальма н (21 лютого 1875 — †4 серпня 1997) — французька жінка з найдовшою підтвердженою тривалістю життя в історії людства; найстаріша людина світу в 1991—1997 рр. Прожила 122 роки та 164 дні (44724 дні).

Григо рій Дми трович Не стор (15 березня 1891, село Монастир — † 15 грудня 2007, село Старий Яричів Кам'янка-Бузького району Львівської області) — найстаріший українець, найстаріша людина світу 2007 р. Прожив 116 років та 270 днів.

Етапи індивідуального розвитку організмів

Яка особливість будови сперматозоїда?

Онтогенез-( термін запровадив нім. вчений Геккель у 1866р.) індивідуальний розвиток організму Починається з моменту запліднення яйцеклітини до природньої смерті або до припинення існування одноклітинного організму в результаті поділу.

В основі онтогенезу лежить процес реалізації генетичної інформації, закодованої в ДНК

Фермент сперматозоїда гіалуронідаза розчиняє захисні речовини яйцеклітини

Зигота – клітина, що утворилася внаслідок злиття чоловічої та жіночої статевих гамет Зародок мій видесте очі Твоі; і до книги Твоей записані всі дні, для мене призначені, коли ні одного з них ще не було. (Пс. 138, 16)

Стадія дробіння – триває 36 годин

Стадія бластули – одношаровий зародок( у людини називається бластоциста) Стадія гаструли – двошаровий зародок ( на цій стадії, вже на 5 день можна визначити стать майбутньої дитини)

З ектодерми, мезодерми, ентодерми відбувається формування органів та взаємодія систем зародка - органогенез

Яко Ти создал есі утроби моя, і сотворив мене у чреві матері моєї. ( Пс. 138, 13 )

І почув відповідь: «Я посилав їх вам, але ви вбили їх у чреві жінок ваших»   Спитав хтось: «Господи, чому ти не посилаєш в нашу вимучену країну розумних і чесних державних діячів, добрих і мужніх захисників її»

Вакуумний аборт

Розчленування ембріону

Аборт, з введенням солі

Аборт, шляхом “кесеревої” операції

Той, хто буде людиною, вже людина. Тертулліан, III ст.

Постембріональний розвиток Новонароджений Грудний (до 12 місяців) Ясельний (1-3 роки) Дошкільний (3-7 років) Шкільний (7-17 років) Юнацький (17-20 років) Дорослий (20-35 років) Зрілий (35-55 років – жінки, 35-60 років – чоловіки) Похилий (55-60-75 років) Старечий(більш 75 років)

Періоди життя Гомера Сімса

А всіх Адамових днів було які жив, дев’ять сотень літ і тридцять літ. Тай помер він. ( 1 М. 5:5 ) Ділянка ДНК кодує вік людини максимум на 800 років

Які причини зменшення віку життя?

Сифіліс

Сифіліс - одне із самих заразних захворювань, переданих статевим шляхом, викликуване блідої трепонемою. Зараження відбувається статевим шляхом, а також вертикальним шляхом (від матері до плоду). Дуже рідко зараження відбувається побутовим шляхом, головним чином інфікуються маленькі діти, що мають тісний контакт із хворими батьками.

симптоми Перші звичайно з'являються через 3-4 тижні після інфікування: твердий шанкер (невелика безболісна ерозія чи виразка на щільній основі), що розташовується на статевих органах, в області заднього проходу чи в роті, збільшення найближчих до шанкеру лімфатичних вузлів. Іноді відзначається підвищення температури. Через кілька тижнів може з'явитися висипка на різних ділянках тіла і слизових оболонок.

Якщо захворювання не лікувати, воно здобуває хронічний плин і може протікати багато років з поступовим розвитком важких поразок внутрішніх органів і нервової системи. Для сифілісу характерно хвилеподібний перебіг, коли періоди загострення змінюються мнимим благополуччям. Але й у цей період людина лишається заразною для навколишніх. симптоми

Чим небезпечний сифіліс? У первинному періоді твердий шанкер у чоловіків може ускладнитися баланітом, баланопоститом, запальним фімозом, парафімозом. У вторинному періоді може спостеріга-тися сифілітичне облисіння (на 3-5 місяці захворювання), поразка кіст, суглобів і окістя. У третинному періоді відбувається необоротна деструктивна поразка внутрішніх органів (поразка м'якого і твердого неба, дужок, язика, ковтки з утворенням отворів, запалення кісті, окістя, остеоміеліти, гідрартрози й остеоартрози, поразка нервової системи, аорти, серця й інших органів).

Розрізняють наступні періоди сифілісу: інкубаційний період - триває з моменту зараження до появи твердого шанкеру - 3-4 тижня (варіює від 10 до 80 днів). При застосуванні антибіотиків може подовжуватися.

Розрізняють наступні періоди сифілісу: первинний період - характеризується появою твердого шанкеру чи первинної сифіломи на місці впровадження блідих трепонем. Твердий шанкер являє собою щільне, червоне, безболісне утворення з ерозією (поверхневою ранкою) на верхівці. Навколо твердого шанкеру запальних змін, як правило, не спостерігається. На центральній частині твердого шанкеру може утворюватися щільний наліт сірувато-жовтого кольору. Діаметр шанкеру складає 10-20 мм. Локалізується шанкер найбільше часто на статевих органах: у вінцевій борозні, на голівці статевого члена, внутрішньому і зовнішньому листках крайній плоті; рідше - на шкірі мошонки і лобка, на великих чи малих статевих губах. Також шанкер може зустрічатися поза статевими органами - найбільше часто червоній облямівці губ, сосках молочні залози, у горлі (на мигдалинах).

Розрізняють наступні періоди сифілісу: вторинний період починається через 9-10 тижнів після зараження і триває від 3 до 5 років. Характеризується змінами шкіри, слизових оболонок, внутрішніх органів і центральної нервової системи. Основним проявом вторинного періоду є повторні висипання на шкірі і слизових (плями, папули, везикули і пустули), сифілітичне облисіння.

Розрізняють наступні періоди сифілісу: третинний період спостерігається через кілька років після зараження. У третинному періоді уражається шкіра, слизові оболонки, кісти, суглоби, внутрішні органи з необоротними змінами. Характеризується появою інфекційних гранулем - скупчень кліток у різних тканинах. Гранулема в шкірі називається гумою. Ці елементи руйнуються, що приводить до необоротних змін. Наприклад, при руйнуванні гуми розташованої в м'якому чи твердому небі утвориться отвір (перфорація).

Діагностика сифілісу заснована на: вивченні скарг хворого, моменту їхнього виникнення, можливих причин; даних огляду; лабораторних даних (мікроскопічне дослідження відокремлюваного твердого шанкеру, серологічна діагностика - пошук антитіл, вироблюваних організмом проти блідої трепонеми - мікрореакція преципітації і реакція Васермана й ін.).

Лікування сифілісу Лікування сифілісу проводиться тільки після встановлення діагнозу і підтвердження його лабораторними методами дослідження. Основним видом лікування є антибактеріальна терапія. Бліда трепонема найбільш чуттєва до антибіотиків групи пеніциліну (пеніцилін, біцилін - 1, 3, 5 і ін.).

Лікування сифілісу Також використовують при третинному сифілісі бийохинол. Небезпечно займатися самолікуванням сифілісу, тому що видужання визначається тільки лабораторними методами.

ФУНКЦІЯ ВИДІЛЕННЯ

Виділення- процес видалення з організму речовин, що не беруть участі в процесах обміну й порушують гомеостаз.

Органи виділення Легені Нирки Печінка Шкіра Шлунково-кишковий тракт

Нирки – Сеча – Легені – Шлунково- кишковий тракт Печінка – Шкіра – Органи виділення Виводять воду, летючі речовини, пари алкоголю. Вуглекислий газ . Рештки хімусу. Солі, жовчні кислоти, пігменти, ліки. Виводять основна кількість води (1,5-2 л на добу), основну масу азотовмісних речовин, мінеральні речовини, ліки. Продукти розпаду гемоглобіну Чужорідні органічні сполуки. – Вода, мінеральні речовини. Піт, шкірний жир,рогові луски

Будова сечовидільної системи Сечовидільна система складається з нирок, сечовода, сечового міхура і сечовипускального каналу. У цій системі нирки відповідають, насамперед, за очищення крові й утворення сечі, а інші органи — за її видалення. Сечовидільна система: 1 — нирка; 2 — сечовід; 3 — сечовий міхур; 4 — сечовипускальний канал; 5 — ниркові вена та артерія

Нирки — життєво важливий парний орган у хребетних тварин, зокрема людини. Основна його функція виведення продуктів життєдіяльності шляхом фільтрації крові. Також нирки беруть участь в регуляції водно-сольового балансу,кров'яного тиску, кровотворення, кальцієвому обміні та ін. Загальний вигляд і будова нирки: 1 - загальний вигляд лівої нирки людини; 2 - наднирник; 3 - ворота нирки; 4 - ниркова артерія; 5 - ниркова вена; 6 - сечовід; 7 - розріз через нирку; 8 - ниркова лоханка; 9 - кіркова речовина нирки; 10 - мозкова речовина нирки. Нирка вкрита щільною оболонкою.

Нирки У нирці розрізняють внутрішній мозковий шар і зовнішній кірковий шар. Складовими мозкового шару є так звані ниркові пірамідки, утворені сполучною тканиною, у якій містяться скупчення нефронів. У нирці налічується 15–20 ниркових пірамідок. Ниркова пірамідка

Нирки Будова нирки: 1 — кірковий шар; 2 — мозковий шар; 3 — нефрони; 4 — ниркова миска; 5 — сечовід; 6 — ниркова пірамідка

Нефрон Нефрони — це функціональні складові нирок, які відповідають за утворення сечі. Їх кількість у нирці сягає 1 млн, а їх загальна довжина — 100 км. Нефрон розташований так, що одна його частина розміщується в кірковому шарі, інша — у мозковому. Стінки нефронівутворені одним шаром епітелію. Навколо них розташовано безліч кровоносних судин. Кров проходить системою капілярів, які оточують нефрони, й до них з капілярів надходить вода й інші речовини,з яких складається сеча. Будова нирки: 1 — кірковийшар; 2 — мозковий шар;

Нефрон Будова нефрону: 1 — привідна артеріола; 2 — капілярний клубочок; 3 — відвідна артеріола; 4 — ниркова капсула; 5 — капіляри канальців; 6 — перший звивистий каналець; 7 — петля нефрону; 8 — другий звивистий каналець; 9 — збиральна трубка; 10 — венула

Сеча безперервно відтікає від нирок по сечоводах і збирається в сечовому міхурі. Сечовий міхур вміщує 200–600 мл сечі. У місці її переходу в сечовипускальний канал розташований потужний сфінктер. Наповнюючись, сечовий міхур до певної межі розтягується. Сечовий міхур(а) та внутрішня поверхня сечового міхура (б): 1 — сечовід; 2 — вивідний отвір сечоводу; 3 — сфінктер; 4 — сечовипускальний канал

На розтягування реагують рецепторні нейрони, закінчення яких містяться в його стінках. Ці нейрони передають нервові імпульси в спинний мозок до центру сечовипускання. Від нього по ефекторним нейронам прямують сигнали, що спричиняють одночасне ско- рочення гладеньких м’язів стінки сечового міхура і розслаблення сфінктера. Сеча потрапляє у сечовипускальний канал, а з нього видаляється назовні. Сечовий міхур

Через нирки за 1 хв. проходить близько 1 л крові, а за 5–6 хв.— уся кров, що циркулює в організмі. За добу в дорослої людини виділяється 1,2–1,5 л сечі. Сечовий міхур

І скорочення стінок сечового міхура, і розслаблення сфінктера є безумовними рефлексами. Проте вже в дитинстві в людини формується свідомий контроль сечовипускання. Центром сечовипускання починають керувати центри головного мозку. Тому людина може довільно регулювати стан сфінктера, який відкриває отвір сечового міхура. У дітей сечовиділення відбувається 6–7 разів на добу, у дорослої людини — 4–6 разів. Сечовий міхур

Сеча в нирках продукується безперервно. Цей процес відбувається у два етапи: спочатку утворюється первинна сеча, а потім — вторинна, або концентрована, сеча. Сечовий міхур

Утворення первинної сечі. На відміну від звичайних капілярів, клубочкові капіляри пропускають рідину лише в одному напрямку — назовні. Чому? Діаметр привідної артеріоли більший, ніж відвідної, тому в капілярах клубочка створюється високий тиск. Під тиском крізь стінки капілярів і ниркової капсули до її порожнини фільтрується рідина,подібна до плазми крові. У ній відсутні лише формені елементи крові й великі за розміром молекули білків, що не проходять крізь пори стінок капілярів клубочка. Цю рідину називають первинною сечею,а процес її утворення — фільтрацією. За добу в нирках утворюється 170–180 л первинної сечі. Сечовий міхур Капілярний клубочок

Утворення вторинної сечі. З ниркової капсули первинна сеча надходить до першого звивистого канальця. Тут починається реабсорбція — з первинної сечі до капілярів повертаються речовини, життєво необхідні організму. На відміну від фільтрації, реабсорбція деяких речовин відбувається зі значними витратами енергії: переміщення певних молекул й іонів з нефрону до капілярів потребує участі молекул- переносників . З першого канальця до капілярів повертається частина води, глюкоза, амінокислоти, з петлі нефрону — вода, іони Натрію, Хлору тощо. Сечовий міхур

У нормі в сечі відсутні еритроцити, білки, амінокислоти, глюкоза. Взагалі не повертається з первинної сечі до крові сечова кислота,ліки, іони важких металів, а частково — сечовина. Аналіз сечі, який роблять у клініках, дає лікарю важливу інформацію і про роботу нирок, і про процеси обміну речовин, що протікають в інших органах. Сечовий міхур

Захворювання сечовидільної системи Цистит. Пієлонефрит Сечокам’яна хвороба: Гломерулонефрит Ниркова недостатність.

Способи лікування порушень гомеостатичної функції нирок Гемодіалізом називають спосіб лікування ниркової недостатності:кров з організму хворого очищують від токсичних продуктів за допомогою штучної нирки. В тяжких випалках застосовують інший метод лікування — пересадку нирки від донора. Гемодіаліз: 1 — насос; 2 — трубочки з проникними мембранами; 3 — фізіологічний розчин; 4 — розчин, що містить відходи метаболізму

Органи виділення людини

Виділення – це процес видалення з організму шкідливих і непотрібних продуктів обміну речовин, надлишку води, солей, спрямований на підтримання сталості його внутрішнього середовища. Виділення

Усі непотрібні та шкідливі для організму речовини виводяться назовні органами дихання, травлення, сечовиділення та шкірою. Ці органи утворюють систему виділення, але важливу роль у процесі виділення відіграє саме сечовидільна система. Виділення

Через легені –до 15% - виділя- ються CO2, пари Н2О, деякі леткі речовини (ефір, алкоголь). Через шкіру – до 20% - виділяються CO2, мінеральні солі, солі важких металів, аміак. Через кишечник - до 6% - кінцевих продуктів обміну, важких металів. Через сечовидільну систему – до 60% - виділяється основна частина шкідливих речовин. Виділення

Нирки – парні органи, що розміщені у верхній частині черевної порожнини по обидва боки від хребта, які продукують сечу. Сечоводи – відходять від нирок і виводять з них сечу. Сечовий міхур – резервуар сечі. Сечовидільний канал – сечівник – виводить сечу назовні. Будова видільної системи

Нирка Ниркова артерія Ниркова вена Сечовід Сечовий міхур Сечовидільний канал Будова видільної системи

Нирки мають форму квасолі, довжиною 10-12 см, шириною 5-6 см, масою 120-200 г. З внутрішнього боку нирки мають заглибини – ниркові ворота, через які входять артерія та нерви, а виходять вена, лімфатичні судини та сечовід. Будова нирки

Корковий шар Мозковий шар Ниркова миска Ниркова артерія Ниркова вена Будова нирки

Структурною та функціо- нальною одиницею нирки є нефрон. Це грандіозна “хімічна лабораторія”. Їх кількість у кожній нирці майже по 1 млн. 80% нефронів знаходяться у корковій речовині, а решта у мозковій. Будова нирки

Вхідна судина Вихідна судина Ниркова капсула Капілярний клубочок Нирковий каналець Будова нефрона

Вхідна судина Вихідна судина Ниркова капсула Капілярний клубочок Нирковий каналець Сітка капілярів Ниркова вена Ниркова артерія Будова нефрона

У процесі утворення сечі виділяють два етапи: - фільтрація; реабсорбція. У результаті фільтрації утворюється рідина, яку називають первинна сеча, а в результаті реабсорбції утворюється вторинна сеча. Утворення сечі

Вихідна судина тонша за вхідну, тому у клубочку утворюється тиск. Із капілярного клубочка просочу- ється рідка частина плазми крові, у якій містяться як корисні так і шкідливі речовини. Утворення первинної сечі

Велика кількість води. Шкідливі продукти життєдіяльності: аміак, сечовина. Глюкоза. Амінокислоти. Мінеральні солі. Вітаміни. Білки плазми та клітини крові. Склад первинної сечі

Утворення вторинної сечі Вторинна сеча утворюється в процесі реабсорбції. Відбувається це у звивистих канальцях, петлях та збиральних трубочках, які відходять від капсул. Назад в кров всмоктується велика частина води, амінокислоти та глюкоза.

До складу вторинної сечі входять: вода, солі, сечовина, аміак, солі сечової кислоти, тобто в сечі залишають- ся шкідливі речовини та надлишок води. Жовтий колір сечі зумовлюють жовчні пігменти. Вторинна сеча

Первинна сеча Вторинна сеча Ознака Кількість на добу Вміст розчинених речовин 180 літрів 1,5 літра Мінеральні солі, глюкоза, амінокислоти, вітаміни, шкідливі продукти обміну. Надлишок мінеральних солей, шкідливі продукти обміну, надлишок глюкози. Порівняння первинної та вторинної сечі

Виділення Що позначено на малюнку?

Виділення Зробити позначення

Виділення Закінчити речення У виділенні з організму продуктів обміну беруть участь ________________ Структурною і функціональною одиницею нирки є ____________________ Результатом процесу фільтрації є утворення _____________________________ Вторинна сеча відрізняється від первинної _____________________________ Органи сечовидільної системи розташовані у ________________________

Шкіра людини

Шкіра Шкіра – це зовнішній покрив тіла, який є бар`єром між внутрішнім і зовнішнім середовищем організму.

Функції шкіри Захисна – бар`єр між зовнішнім і внутрішнім середовищем організму (захищає його від дії несприятливих зовнішніх факторів та механічних пошкоджень, перешкоджає проникненню в організм сторонніх тіл і речовин).