Презентація на тему:
Євросоюз

Кількісна теорія грошей Виконав роботу : Студент групи Ф-23 Набієв Н.Р. Викладач : Іноземцева Ю.Ю.

План : Вклад у кількісну теорію,Дж. Локк. Трансакційний варіант кількісної теорії І. Фішера. Кількісна теорія грошей Кількісна теорія попиту на гроші

Англійський економіст Дж. Локк

Важливий вклад у кількісну теорію вніс англійський економіст Дж. Локк, який дійшов висновку, що вирішальним фактором, який регулює і визначає вартість грошей (у даному випадку золота і срібла), є їх кількість. Цей висновок Дж. Локка був використаний ідеологами промислової буржуазії, що почала розвиватися, для критики меркантилізму. Вони протиставляли прибічникам останнього твердження, що нагромадження золота і срібла не може зробити націю багатшою, тому що результатом такого нагромадження буде знецінення дорогоцінних металів і зростання товарних цін. На їх думку, дійсне багатство нації міститься не в мертвих запасах золота і срібла, а в створенні мануфактур, у використанні в них живої праці. Тим самим ідеї кількісної теорії сприяли розвінчанню меркантилізму, металістичної концепції грошей, згідно якої золото та срібло вже по природі своїй є гроші.

У період становлення капіталістичних відносин основні ідеї кількісної теорії найбільш чітко виразив англійський філософ Д. Юм. У нарисі "Про гроші" (1750) Юм висунув і обґрунтував принцип, який у сучасній літературі називається "постулатом однорідності": подвоєння кількості грошей призводить до подвоєння абсолютного рівня цін, виражений у грошах, але не зачіпає відносних мінових співвідношень окремих товарів. Своїм "постулатом однорідності" Д. Юм дав поштовх до формування концепції "нейтральності грошей" в ринковій економіці та екзогенного пов’язаного ззовні характеру зміни грошової маси в обігу.

Визначення "нейтральності грошей" та екзогенності кількісного фактору створило істотні перешкоди на шляху розвитку кількісної теорії і вона до кінця ХIХ століття обмежувалася використанням своїх класичних постулатів: причинності, згідно якого зміна цін визначається зміною кількості грошей; пропорційності, згідно якого ціни змінюються пропорційно зміні кількості грошей в обігу; однорідності, згідно якого при зміні кількості грошей в такій же пропозиції змінюються ціни на всі товари, а співвідношення цін на окремі товари залишається незмінним.

Відстоюючи класичні постулати, представники кількісної теорії тривалий час (по суті до початку ХХ ст.) не проявляли інтересу до розкриття складного процесу впливу грошей на систему цін, а через них - на економічні процеси взагалі. Вони просто декларували факт рівнопропорційного зростання цін при збільшенні кількості грошей, не розкриваючи механізму цього процесу. Тому представникам класичної кількості теорії так і не вдалося розірвати вузького кола механічного зв’язку товарних цін і грошової маси, хоч серед них були і класики політичної економії капіталізму, перш за все Д. Рікардо.

Д.Рікардо.

На початку ХХ ст. з новою силою розгорілися суперечки навколо кількісної теорії. Проте на цей раз зусилля були спрямовані на дослідження механізму зв’язку між кількістю грошей і цінами. Першим це завдання взяв на себе американський економіст І. Фішер, який сформулював трансакційну версію кількісної теорії на базі так званого "рівняння обміну".

Трансакційний варіант кількісної теорії І. Фішера. базується на співвідношенні двох пов’язаних між собою явищ: добутку кількості грошей на швидкість їх в обігу, добутку рівня цін на кількість реалізованих товарів. Зв’язок цих величин він виразив у вигляді рівняння обміну: MV = PQ де М - сума наявних грошей, що знаходяться в обігу протягом певного періоду; V - швидкість обігу; P - ціна індивідуального товару, реалізованого за вказаний період; Q - кількість товарів.

І. Фішер.

Основою формули є товарообмінна операція. У правій частині рівняння представлена сума цін всіх товарів, що беруть участь в операціях, у лівій - їм протистоїть сума всіх негайних платежів. З часом І. Фішер ускладнює рівняння. Він вводить у ліву частину ще один член - M/V/, де М/ - сума грошових коштів на чекових рахунках, V/- швидкість їх обігу. В Результаті формула набуває такого вигляду: MV + M/V/ = PT де Р - середній зважений рівень цін, Т - сума всіх Q.

Рівняння обміну тавтологічне за самим визначенням. Оскільки це лише різні способи виразу однієї і тієї ж величини - грошової суми товарообмінних операцій. Тому з наукових позицій важливе значення має не само по собі "рівняння обміну", а ті висновки які були зроблені з нього І. Фішером та наступними дослідниками кількісного фактору в теорії грошей. Найбільш важливим для розвитку кількісної теорії був висновок І. Фішера про формування рівня цін під впливом трьох факторів, а не одного, як це стверджували представники класичної кількісної теорії. Для цього І. Фішер на основі "рівняння обміну" побудував формулу ціни: Р = M V, Q З цієї формули слідує, що рівень цін (Р) залежить від: кількості грошей, зміна якої прямо пропорційно впливає на рівень цін; швидкості обігу грошей, зміна якої теж прямо пропорційно впливає на рівень ціни; фізичного обсягу товарообороту, зміна якого обернено пропорційно впливає на рівень цін.

"Кембриджська версія". На початку ХХ ст. у Західній Європі набула поширення інша версія кількісної теорії, відмінна від трансакційного варіанта І. Фішера. Вона була названа теорією касових залишків або "кембриджською версією". Її активними пропагандистами були професори Кембриджського університету А. Маршалл, А. Пігу, Д. Робертсон, Дж. М. Кейнс (у своїх ранніх роботах). Важливою особливістю "кембриджської версії" було те, що розміри нагромадження грошей не нав’язувались господарюючим суб’єктам з "залізною необхідністю" згори, а пов’язувалися з мотивами їх поведінки. За основу вини брали два мотиви зберігання грошей - як фонду засобів обігу і резерву на покриття непередбачених потреб.

Разом з тим принцип вибору між грошима і іншими формами зберігання багатств не одержав в теорії касових залишків послідовного вираження. З допомогою ряду спрощень аналіз зрештою переводився на рейки традиційної кількісної теорії з її ключовим висновком про наявність жорстокого причинного зв’язку між кількістю грошей і загальним рівнем цін. Це виразилось у формулі "кембриджського рівняння" (формула Пігу): M = r R P де М - кількість грошових одиниць; R - загальна величина виробництва в фізичному виразі за одиницю часу; Р - ціна виробленої продукції; r - частина RP, яку люди мають бажання зберігати в вигляді грошей.

При постійності r і Р виникає обернено пропорційний зв’язок між вартістю (купівельною силою) грошової одиниці і величиною наявних у господарстві касових залишків. Саме в цьому і полягає основний висновок кількісної теорії. Подальший розвиток капіталізму спричинив широке визнання кількісної теорії грошей. Західні економісти і представники ділових кіл досить одностайно розглядають її як керівництво для державно-монополістичного втручання в економіку, для впливу на грошовий обіг і на сам рух капіталістичного циклу. В умовах державно-монополістичного капіталізму саме у регулюванні грошової маси вбачали спосіб впливу на рівень товарних цін і на стан господарської активності. Методи цього впливу першим запропонував Дж. Кейнс, який підкреслював необхідність поєднання кількісної теорії грошей із теорією кон’юнктури.

Література: http://ru.osvita.ua/vnz/reports/bank/19986/

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ !!!