Презентація на тему:
Заболотний Данило Кирилович

Заболотний Данило Кирилович (1866-1929) Підготував студент 112 групи: Сокуренко Іван.

План 1.Біографія Д.К.Заболотного. 2.Трудовий шлях Д.К.Заболотного. 3.Праці Д.К.Заболотного.

Народився в селі Чоботарка Подільської губернії. Закінчив  Новоросійський та Київський університети. У 1889—1891 рр. працював на Одеській бактеріологічній станції, де вивчав мікроби снігу, опрацьовував питання імунізації ховрахів проти холери тощо. У 1894—1895 рр. працював лікарем у Подільській губернії, у 1895—1897 рр. — у Київському військовому шпиталі. У 1898—1928 рр. — професор Жіночого медичного інституту в Петербурзі, де організував першу в Росії кафедру бактеріології . Водночас у 1919—1923 рр. — ректор Одеського медичного інституту, в якому створив першу у світі кафедру епідеміології. У 1924—1928 рр. — професор Військово-медичної академії у Ленінграді. 

Навчався Данило добре, захопився науковими дослідженнями з мікробіології і під керівництвом видатного професора І.Мечникова провів цікаві дослідження. Але у 1889 р. за участь у студентській сходці його було виключено з університету і заарештовано. Проте Д. За-болотний встиг отримати досить ґрунтовну загальнобіологічну підготовку. Лише через тяжке захворювання юнак уникнув заслання до Сибіру.   Після звільнення у 1890 р. Д. Заболотний працював асистентом на першій у Росії та другій у світі Одеській бактеріологічній станції, заснованій І. Мечниковим. 

Співробітники станції звернули увагу на обдарованого юнака. Саме тут Д.К. Заболотний розпочав дослідження в галузі медичної бактеріології. У 1891 р. за підтримки кількох професорів йому було дозволено скласти екстерном державні іспити в університеті і він отримав диплом 1-го ступеня. За наукову роботу «Мікроби снігу» Д. Заболотному було присвоєно ступінь магістра природничих наук. 

 Повернувшись до Києва, Данило Кирилович з головою поринає у наукову роботу на кафедрі загальної патології під керівництвом професора В. Підвисоцького та продовжує роботу над пошуком протихолерної сироватки, яку випробовує на собі. І пізніше майже всі протиінфекційні сироватки Данило Заболотний випробовував на собі.     Після закінчення в 1894 році університету Д.К. Заболотний розпочав свою діяльність як епідеміолог, працюючи лікарем у Подільській губернії, де вів боротьбу з епідеміями тифу, дифтерії й холери. Він першим у Росії застосував широкомасштабне лікування антидифтерійною сироваткою (щеплення дітям). У м. Кам’янці-Подільському він організував бактеріологічну лабораторію, в якій проводив дослідження збудників хвороб.

Д.К. Заболотний вивчав і ветеринарну мікробіологію. Він відкрив для медичної науки і тварин для експериментів: по холері - сурків, для вивчення сифілісу - павіанів, і тим самим прискорив і полегшив вивчення цих інфекцій. Академік був із тих рідкісних людей, для яких служіння науці і безумовна віра в неї складають весь зміст його життя. Він був глибоко переконаний, що тільки вона одна, наука, спроможна "розсівати туман вагань, служити основою для викорінення зла".

Найважливіші роботи: Найважливіші роботи: «Про фосфоресценцію живих організмів; «Дослідження по холері»; «Дослідження по чумі»; «Імунітет при заразливих хворобах»; «Про внутріклітинні ферменти лейкоцитів».

Разом з іншими вченими він виїжджав для боротьби з епідеміями чуми в Індію, Східну Монголію, Китай.     У 1898 р. Д.К. Заболотний створює у Петербурзі першу в Росії самостійну кафедру медичної мікробіології, у наступному році — здійснює поїздки до Персії, Аравії та Месопотамії, їде у відрядження на спалах чуми у Шотландію, Португалію, Марокко, Саратовську губернію, на Чорноморське узбережжя Кавказу. А разом з цим продовжує інтенсивну наукову роботу. Загалом вчений опублікував понад 200 наукових праць. У 1908 р. Данило Кирилович захистив у Військово-медичній академії дисертацію на ступінь доктора медицини.  Разом з іншими вченими він виїжджав для боротьби з епідеміями чуми в Індію, Східну Монголію, Китай.     У 1898 р. Д.К. Заболотний створює у Петербурзі першу в Росії самостійну кафедру медичної мікробіології, у наступному році — здійснює поїздки до Персії, Аравії та Месопотамії, їде у відрядження на спалах чуми у Шотландію, Португалію, Марокко, Саратовську губернію, на Чорноморське узбережжя Кавказу. А разом з цим продовжує інтенсивну наукову роботу. Загалом вчений опублікував понад 200 наукових праць. У 1908 р. Данило Кирилович захистив у Військово-медичній академії дисертацію на ступінь доктора медицини. 

А потім знову була боротьба з чумою в Маньчжурії, Одесі, Астраханській губернії, Туркменії. У 1918 р. Д. Заболотний організовує епідеміологічний відділ Інституту експериментальної медицини, створює вакцинно-сироваткову комісію при Петроградському міськздороввідділі. Тяжкий був період в країні — руїна, епідемії, і в особистому житті професора також — померла його дружина. У 1919 р. професор Д. За-болотний переїхав до Одеси, став ректором Одеського медичного інституту (1919–1923), в якому створив першу у світі кафедру епідеміології (1920). А потім знову була боротьба з чумою в Маньчжурії, Одесі, Астраханській губернії, Туркменії. У 1918 р. Д. Заболотний організовує епідеміологічний відділ Інституту експериментальної медицини, створює вакцинно-сироваткову комісію при Петроградському міськздороввідділі. Тяжкий був період в країні — руїна, епідемії, і в особистому житті професора також — померла його дружина. У 1919 р. професор Д. За-болотний переїхав до Одеси, став ректором Одеського медичного інституту (1919–1923), в якому створив першу у світі кафедру епідеміології (1920).

У 1877 році після смерті батька Данило переїхав до дядька в Ростов-на-Дону, де навчався у Нахічеванській гімназії. У 1877 році після смерті батька Данило переїхав до дядька в Ростов-на-Дону, де навчався у Нахічеванській гімназії. 1880 р. — Данило Заболотний переїхав до іншого дядька, В. М. Сауляка, в Одесу, де вступив до Рішельєвської класичної Гімназії. В 1885 році Данило вступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Новоросійського університету в Одесі, з якого у 1899 р. був виключений за участь у студентській сходці й заарештований. Згодом був звільнений за станом здоров'я. У 1889–1891 роках працював на Одеській бактеріологічній станції помічником у директора Якова Бардаха. За підтримки кількох професорів у 1891 р. Заболотному було дозволено скласти екстерном державні іспити в університеті на ступінь магістра природничих наук. Після цього він вступив на третій курс медичного факультету Київського університету Святого Володимира. Після завершення навчання виїхав на роботу до Кам'янця-Подільського. У 1894–1895 рр. брав участь у боротьбі з епідемією холери та дифтерії в Подільській губернії. У 1895–1897 рр. — лікар, керівник відділення інфекційних хвороб Київського окружного військового шпиталю. У 1898 р. на запрошення І. Мечникова працював у Пастерівському інституті в Парижі, нагороджений французьким орденом Почесного Легіону.

У 1896 році разом із професором Володимиром Високовичем брав участь у дослідженні й ліквідації епідемії чуми в Індії. У 1896 році разом із професором Володимиром Високовичем брав участь у дослідженні й ліквідації епідемії чуми в Індії. У 1898–1919 рр. — керівник кафедри медичної бактеріології Петербурзького жіночого медичного інституту, створив першу у Російській імперії самостійну кафедру медичної мікробіології. У 1920 році організував першу у світі кафедру епідеміології в Одеському медичному інституті. 1923 р. — Заболотного було переведено в систему закладів Академії наук СРСР. З 1926 року Данило Заболотний — дійсний член Академії науки СРСР. У 1928 р. переїхав у Київ. У 1928–1929 рр. Данило Кирилович перебував на посаді президент ВУАН 

Данила Кириловича Заболотного не стало 15 грудня 1929 року. Останніми його словами були: Данила Кириловича Заболотного не стало 15 грудня 1929 року. Останніми його словами були: «"Діти мої дорогі, любіть науку і правду". »