Презентація на тему:
Семен Степанович Гулак-Артемовський

Визначний український співак, композитор, актор, драматург.

Семен Степанович Гулак-Артемовський — видатний співак, автор невмирущої опери «Запорожець за Дунаєм» — народився 4 лютого 1813 року в Городищі на Черкащині у сім'ї священика. З дитинства він виявив здібності до музики, мав прекрасний голос (дискант) і добре співав. В одинадцять років його віддали до духовного училища в Києві, а 1835 року зарахували до семінарії. Семена не так цікавили обов'язкові предмети в тих учбових закладах, як хоровий спів. Він став постійним учасником хору, його кращим солістом.

Запорожець за Дунаєм - оригінальна опера з хорами і танцями У 1862 р. створив лірико-комічну оперу за власним лібретто «Запорожець за Дунаєм». Це справжній український твір, пройнятий гуманізмом, любов'ю до простого люду. Царська цензура забороняла постановку її на сцені протягом 20 років. Вперше на українській сцені вона була поставлена М. Кропивницьким 1884 р. Відому роль у виникненні задуму опери зіграв історик М. Костомаров, підказав композитору її тему. Сенс твору не в трагічних спогадах про Задунайську Січ , а в ідеї любові до батьківщини, пристрасному прагненні запорожців повернутися на Україну. За свідченням сучасників, С. Гулак-Артемовський був талановитим художником-мініатюристом, а ще склав «Статистико-географічні таблиці міст Російської імперії» та проект водопроводу (1858). Приміщення там де було поставлено оперу"Запорожець за Дунаєм"

В Петербурзі була поставлена опера "Запорожець за Дунаєм" (лібрето власне), в якій партію Карася виконав сам автор. Опера була екранізована в 1938 р. (режисер І. Кавалерідзе) і в 1953-м (режисер В. Лапокниш, за участю І. Паторжинського, М. Литвиненко- Вольгемут та Є. Чавдар).

Але при всій любові та пошані до нього, співак відчував, що його артистична дорога завершується. Двадцять два роки самовідданої праці на сцені пролетіли неймовірно швидко. У 1864 році його звільняють з Маріїнського театру, призначивши пенсію, але, завдяки покровительству великого князя Миколи Миколайовича, Гулака-Артемовського перевели до Москви у Великий театр. Там він ще деякий час співав низькі басові партії, але в 1865 році залишив сцену назавжди.

Останні роки життя нашого великого земляка пройшли в Москві, де він і похований (помер 17 квітня 1873 року). Тривалий час його могила на Ваганьківському кладовищі була зовсім занедбана, лише в 1952 році стараннями артистів Московського музичного театру на ній було встановлено пам'ятник з написом "Семен Степанович Гулак-Артемовський. Пам’ятник С.Гулаку-Артемовському.