Презентація на тему:
Рожко Сергій Олександрович: життя та подвиг

Черниш Олександр Анатолійович народився 1961 році. З 1968 року по 1978 рік навчався у Врадіївській СШ № 1. У 1978 році вступив до Челябінського вищого військового автомобільно - інженерного училища імені маршала бронетанкових військ П. Ротмістрова, яке закінчив у 1982 році. Після закінчення училища потрапив у пекло афганської війни. За 2,5 роки служби в Афганістані Олександр був майже у 80 рейсах по небезпечних гірських трасах. Не раз був на волосок від смерті... За що удостоївся медалі «За бойові заслуги» та ордена «За службу Батьківщині». Після повернення на Батьківщину Олександр виконував інтернаціональний обов’язок в Угорщині, Югославії, за що отримав достроково звання «полковник».

Рожко Сергій Олександрович

Рожко Сергій Олександрович, народився 21 лютого 1961 року. З 1968 р. по 1978 р. навчався у Врадіївській СЗОШ №1, яку закінчив з Золотою медаллю. У 1978 році вступив до Челябінського вищого військового автомобільно-інженерного училища імені маршала бронетанкових військ П. Ротмістрова, яке закінчив у 1982 році з Золотою медаллю. Після закінчення училища військову службу проходив у окремій автомобільній роті важких машин на посаді командира взводу в м. Будапешті (Угорщина). У травні 1984 року для подальшої служби був переведений у туркестанський військовий округ в обмеженому контингенті радянських військ у Республіці Афганістан. Службу проходив у окремій гвардійській десантно-штурмовій бригаді ордена Б. Хмельницького в м. Гардез на півдні країни, в 60 км від кордону з Пакистаном. Спочатку був заступником командира, а потім командиром автомобільної роти. На роту було покладене завдання підвезення зброї, боєприпасів, продовольства, пального, речового та іншого майна з баз та складів (м. Кабул, м. Пулі-Хутрі, м. Хайратон на кордоні з СРСР) у пункт дислокації бригади, а також забезпечення бойових операцій, які проводила військова частина. Під час служби брав участь у супроводженні понад 60 колон по перевезенню вантажів та забезпеченні 15 бойових операцій. За службу в Афганістані був нагороджений медаллю «За відвагу» та представлений до нагородження орденом «Червоної Зірки». Указ про нагородження орденом «Червоної Зірки» був підписаний Президентом СРСР М. Горбачевим 28 жовтня 1991 року. В зв’язку з розпадом СРСР нагорода була вручена 17 грудня 2010 року в посольстві Росії в Україні.

Ця війна - вже історія. Навічно застигла вона в тисячах обелісків по сільських і міських кладовищах. І кожна смерть на війні - не просто смерть, а замах на майбутнє. За нею - ненароджені покоління. Ми маємо знати про страшні події безглуздої афганської війни і пам'ятати, що серед нас живуть люди, які в 20 років стали учасниками воєнних дій. Серед них був і наш земляк Олександр Коханюк. В мирний час Олександр разом зі своєю дружиною Тетяною вчителюють в рідному Великовеселому. І нині вони користуються авторитетом серед односельчан

Віктор Гаврушов також прийняв бойове «хрещення» в Афгані. Сотні бойових побратимів полягли в боях з ворогом, про них досі з сердечним болем згадує воїн-афганець

Кушніренко Олександр Іванович Народився 14 .09.1964 р. смт Врадіївка.Призваний 27.09 .1982 Врадіївським РВК. У Афганістані прослужив два роки і шість місяців. Відзначений нагородами СРСР та Афганістану. Брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.