Презентація на тему:
ІГОР КАЛИНЕЦЬ: Біографія

ІГОР КАЛИНЕЦЬ – ПОЕТ КУПАЛЬСЬКОГО ВОГНЮ І СИМВОЛ НЕЗЛАМНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО ДУХУ КОЗАК ЛАРИСА ВОЛОДИМИРІВНА ВЧИТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ БРОВАРКІВСЬКОГО НВК

Біографічні дані Народився 9 липня 1939 р. в Ходорові на Львівщині

“Ходорів – це не тільки мої дитячі враження й спогади, не тільки джерело натхнення – там були люди, що дали мені життя й виховали у здоровому національному дусі”.

1956 р. закінчив середню школу Навчався у Львівському університеті ім. І. Франка

1962 р. закінчив українське відділення філологічного факультету Львівського університету Працював у Львівському обласному архіві : спочатку архіваріусом, а згодом — старшим науковим співробітником.

У серпні 1965 р. Україною прокотилася хвиля арештів

За громадянську позицію та участь у правозахисних акціях Ігор Калинець разом з дружиною Іриною Калинець був заарештований

каже наша донечка після обшуку і мої віршики забрали один про сонечко що як золота криничка другий про сонечко яке заходить коли заберуть мене як мам*

“Мучився, але не каявся – і радий з того, бо чую, що лишився людиною. Поезія допомогла вистояти… Зумів зберегти все написане…”

На волю вийшов у 1981 році. А реабілітували Ігоря Калинця, як і багатьох інших, лише 1990-го...

що то за реалії світе ренегати при регаліях покійники реабілітовані і мрійники ізольовані

«Після 1981 року я замовк як поет, і тепер я – імпресаріо колишнього Ігоря Калинця»

Після заслання працює бібліотекарем районної бібліотеки м. Львова, а згодом Львівської наукової бібліотеки імені В. Стефаника Академії наук України

Нині живе у Львові. Працює редактором журналу “Євшан - зілля”

Творчість 17 поетичних збірок згруповані у двох циклах: "Пробуджена муза" (9 збірок) і "Невольнича муза" (8 збірок)

Цикл "Пробуджена муза" (1966-1972) Львів Зб. ”Вогонь Купала” (1966) Зб. “Відчинення вертепу” (1967) Зб. “Коронування опудала” (1968-1969) Зб. “Спогад про світ” (1970) Зб. “Підсумовуючи мовчання” (1970) Зб. “Віно для княжни” (1971) Зб. “Верлібровий вирок” (1971) Зб. “Реалії” (1972) Зб. “Додатки до біографії” (1973)

Цикл “Невольнича муза" (1973-1981) Урал, Забайкалля Зб. “Світогляд Святовида” (1973) Зб. “Дванадцята сумна книжка” (1974-1978) Зб. “Дзвениславині купави” (1973-1978) Зб. “Тринадцять алогій” (1975) Зб. “Міт про козака Мамая” (1976) Зб. “Карпат, або Посельська книжка” (1980-1981) Зб. “Ладі і Марені” (1977-1980)

Сучасний період творчості 1995 р. - зб. "Шлюб з полином" 1997 р. - зб. "Слово триваюче" 1998 р. - зб. "Терновий колір любові" 2000 р. - зб. "Ці квіти нестерпні"

Збірки для дітей “Книжечка для Дзвінки”, “Данка і Крак” “Дурні казки” «Тут ангели чудяться”

Премії ім. І. Франка (Чикаго, 1977 р); ім. В. Стуса (1992 р); Національна премія ім. Т.Шевченка (1992 р); Міжнародна премія родини Антоничів (1997 р); Міжнародна поетична премія "Кальвір-и-Квір" (Франція, 2003 р).

Нагороди почесний член Міжнародного ПЕН-клубу з 1970 року почесний громадянин Львова з 2005 року нагороджений орденом Свободи

Із книжки «ВОГОНЬ КУПАЛА» (1966) "Писанки" Виводить мама дивним писачком, по білому яйці воскові взори. Мандрує писанка по мисочках, із цибулиним золотим узваром, з настоями на травах і корі, на веснянім і на осіннім зіллі – і писанка оранжево горить у філіграннім сплеті ліній. То вже вона, як дивовижний світ, то вже дзвенить, як згусток сонця, буяють буйно квіти у росі, олені бродять в березневім соці. І стилізовані сплітаються сади у маєві густих обрамлень, мереживом найтоншим мерехтить геометричний космацький орнамент. І я поплив у світ дитячих мрій на білі колискові оболоні... Котились писанками ізгори ясні сонця у мамині долоні.

Ігор Калинець «Дивосвіт» (фрагменти) Стежечка ходім зі мною стежечко   обережно не зачепися за камінець переступи соломку і під спориш не ховайся все одно бачу а там за городом ого як ти виросла сама біжиш через струмок перескакуєш батіжком по пилюці цвяхуєш за суницею збочуєш топчеш горох при дорозі   коли б глянути стежко он з тої гори на всенький світ   тільки не поспішай така верчена ти як дзиґа але ж світ красний голова крутиться

Блискавка пливе собі королева королева темряви   у дзеркало а темно   зблисне на мить світлом   зазирне   хто на світі найгарніший ви ваша темність відкаже дзеркало похапцем   заспокоїться королева на часину   сказано писана красуня

Веселка надягла веселка стрічок стрічок як у свято взяла коромисло і пішла до річки   дорогою перестрів її князенко Соняшник із золотим черевичком в руці   поміряла веселка якраз на ніжку   от вони й побралися

СЕЛО Село біжить за Ундою та де йому до змагу хати і сіножаті за плечима мусить загосподарити корінь по берегах урочищах горбах на туземних покладках слов'янська квочка що таке Кицекен або Зудир вгадай хто з варнаків а хто з повстанців Королівства Польского з бурятськими очима із диканським соняхом давно відмерзло старе коріння під немилостиво сліпучим сонцем навіть кладовище з короткою пам'яттю як виїденим яйцем на могилах новий морозо-посухостійкий цупкий гібрид-гуран через дефіс Ундіно-Посельє Із книжки «КАРПАТ, АБО ПОСЕЛЬСЬКА КНИЖКА» (1980-1981)

Із циклу "КАЛИНОВА СОПІЛКА" ЯРИЛО Яринко, Що у ярім вінку, а хто на білому конику? - А це мій батенько - Ярило. Він золотим ключиком небо відчиняє, вирій повертає. КАЛИНА По дорозі із варяг у греки спинилося моє ім'я біля Калини. - Як називаєшся? - Калина. - А чия будеш? - Дніпрова. - Давай обоє князювати. ХРЕЩАТИК - А ти, Дніпре, хрещений? - Хрещений, князю. -А чим? -Хрещатим барвінком. -Так мало хрещений! - взяв Дніпро на руки, поніс до водиці. РОСЬ І русин - довговусий, і коса - русалка поливали Рось, аж поки не ви-рос-ла.

Осінь Така самотність у білій пустелі постелі, де понад нами стелою стеляться міражі. Господи, які в тебе очі стали пастельні і пальці ласкаві - такі неживі. Звідки взялись ми. в якій оселі осіли - оструб, ослони під стінами, сіті і сак. У міжвіконні осінь, осонь і сіно, на острів осоту сонце воском стіка. Поезіє, спазми екстазу твого зіслабли, дивний сей світ, остали самі слова. У пустині світлиці живуть тільки сіті і лави, а я неживий і ти вже також нежива.

ТРИ КАЗКИ Дві казки про тебе недавно я вигадав: казку про ніч і казку про перстень. Купальської ночі за жеврієм вигону спорснули з рук мені непещені перса. А друга казка хіба найсумніша, голосить в мені як перезва осені: ти стала до шлюбу негадано з іншим, а перстень мій кинула в море із поспіху. А третю казку для тебе зоставлю, одвічну казку про поетову пісню: як сонце, засліпило мене до нестями лляного волосся духмяне повісмо.

Я радо йду у твій полон Я радо йду у твій полон, в зіниці звабливі і темні. Із човників твоїх долонь стікає сонця мед на мене. І виростає маєво густе, ростуть над нами дивні трави. І пахнеш ти, як синій степ, омитий свіжими вітрами… А потім понесеш в очах, в зіницях радість невгасиму, що в травах травень нас звінчав, що дав нам сподівання сина. 1966

Література Ігор Калинець. Вогонь Купала. –К.:Молодь, 1966. Ігор Калинець. Книжечка для Дзвінки.-К.:1991. Ігор Калинець. Невольнича муза. Вірші 1973-1981 років. – Балтимор-Торонто: Смолоскип,1991. Ігор Калинець. Пробуджена муза. Поезії.-Варшава:1991. Ігор Калинець. Слово триваюче. Поезії. Харків:Фоліо,1997. Ігор Калинець. Тринадцять алогій.- К.:Рад. письменник,1991. Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ століття. Книга четверта.- К.:Аконіт, 2003.