Презентація на тему:
"Стилі архітектури"

Стилі архітектури Архітектура - мелодія душі творця, відображена на століття. Ф. Шеллінг

Архітектура – це одночасно наука і мистецтво проектування будівель, а також власне система будівель та споруд, які формують просторове середовище для життя і діяльності людей відповідно до законів краси.

Архітектурний стиль — сукупність основних рис та ознак архітектури певного історичного часу і місця, яка проявляється у функціональних, конструктивних, мистецьких особливостях будов.

Антична архітектура Термін “античний” (від лат. аntiquus, давній), було введено італійськими діячами культури епохи Відродження для означення давньої греко-римської культури з XII ст. до н.е. до V ст. н.е. АКРОПОЛЬ ПАНТЕОН

КОЛІЗЕЙ ТРІУМФАЛЬНА КУРІОН АПАМЕЯ АРКА

Рома нський стиль (від лат. romanus — римський) — художній стиль, що панував у Європі (переважно західній) в X—XII ст. (у деяких місцях — і в XIII ст.), один із найважливіших етапів розвитку середньовічного європейського мистецтва. Найповніше виявив себе в архітектурі. Термін «романський стиль» увів на поч. XIX ст. Арсісс де Комон, який встановив зв’язок архітектури XI—XII ст. із давньоримською.

ІТАЛІЯ НІМЕЧЧИНА НІМЕЧЧИНА НІМЕЧЧИНА ФРАНЦІЯ

Готика — це художній стиль, що виявився завершальним етапом у розвитку середніх століть культури країн Західної Європи. Термін «Готика» введений в епоху Відродження як зневажливе позначення всього середньовічного мистецтва. Готика зародилася в Північній частині Франції (Ільде-Франс) у середині 12 ст. і досягла розквіту в першій половині 13 ст. Для готики характерний символіко-алегоричний тип відображення. Костел Св. Анни (Вільнюс)

ПРАГА ФРАНЦІЯ ФРАНЦІЯ БАВАРІЯ БРИТАНІЯ

Класици зм (англ. classicism, від лат. classicus — зразковий) — напрям в європейському мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі XVI—го ст. Найбільшого розквіту досягає у Франції (XVII ст.). Певною мірою притаманний мистецтву усіх країн Європи, у деяких зберігав свої позиції аж до першої чверті XIX ст. Для класицизму характерна орієнтація на античну літературу, яка проголошувалася ідеальною, класичною, гідною наслідування.  Церква Валь де Грас у Парижі

Церква La Madeleine у Парижі Східний фасад Лувру Костел Св. ОлександраКиїв Палаццо К'єрікаті у Віченці

Баро ко  — стиль у європейському мистецтві та архітектурі початку 16 — кінця 18 ст. ронологічно бароко слідує за Ренесансом, за ним слідує Класицизм. За естетичним визначенням, бароко — стиль, що виникає на хвилі кризи гуманізму і народженняманьєризму. Він висловлює бажання насолоджуватись дарунками життя, мистецтва і природи Растреллі Берніні Борроміні

Київ Італія

Модерні зм (фр. modernisme) - загальний термін, що використовується для виниклих на початку 20 століття спроб порвати з художніми традиціями 19 століття; заснований на концепції домінування форми на противагу змісту.

Неокласици зм — загальна назва ряду художніх течій 2-ї половини 19—20 ст., які зверталися до традицій античності, відродження та класицизму, як до норми й ідеального зразка.

Рококо  — реверсований стиль щодо бароко, що в другій половині 18 століття дійшов (з Франції і Австрії) вУкраїну — до Києва, Львова, а звідси у 1760 — 1770-их pp. Творчим рушієм доби рококо у всіх ділянках культури було еспрі («esprit») на противагу чуттєвості («sensibilité») бароко чи рації («raison») класицизму.

Неоготика або Псевдоготика — (тобто нова або ж псевдо готика) — напрямок в архітектурі, що сполучає елементи готики з ясними композиціями, що йдуть від класицизму. Частка «нео» - вказівка, що стиль виник на новому етапі розвитку архітектури кінця 18-середини 19 ст. і є складовою частиною так званих історичних стилів.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!!! Презентацію підготувала учениця 11_го класу Масляк Марічка.