Презентація на тему:
Дерев'яна та мурована архітектура України ХІХ століття

Вчитель художньої культури Фрунзенської ЗОШ І-ІІІ ступенів Доманівського району Миколаївської області Курій В.М. 10 клас

На південь від Сухолісів, на лівому березі Росі лежить городище ХІ–ХІІ століть, а в самому селі, що притулилося на краю великого лісу, збереглася дерев’яна церква. Цей невеликий одноглавий храм має цікаву композицію та прекрасні пропорції, тому вважається пам’яткою архітектури національного значення. В інтер’єрах церкви Преображення Господнього збереглися розписи ХІХ століття,а спорудили її у 1849 році. Сухоліси, Білоцерківський р-н, Київська область. До початку ХІХст. пам’яток дерев’яного зодчества було в Україні дуже багато. З дерева споруджували житло, господарські будівлі, оборонні системи замків і фортець, церкви. Але із середини ХІХ ст. було заборонено будувати церкви з дерева в українських народних традиціях давні храми почали перебудовувати у стилі класицизму. Продовжувалось і будівництво культових споруд. Великі міські собори мали прості прямокутні форми, один одноярусний верх увінчувався сферичним куполом. Колонні портики стали обов’язковими елементами. Домінувало хрестово – купольні або круглі храми. При них почали будувати дзвіниці.

Своєрідність українського класицизму 1. Збереження кольорової гами споруд (блакитний з білим і золотим). 2.Використання античних ордерних форм. Яскравими зразком дерев’яної архітектури XIX ст. є Іосафівська церква (с. Бірки Волинської обл.).  У другій половині ХІХ століття в архітектурі виник так званий «російський стиль». За основу цього стилю прийнята рубана хата з дерев'яними різьбленими прикрасами або середньовічні дерев'яні хороми з їх багатоплановістю, складністю силуету, конусністью даху, наявністю башт. Головні особливості російського стилю – його живописність, природність і різноманіття. Як крайній прояв ідеї російського стилю – будинок купця Бартенєва на Таврійській вулиці між Рождественською і Соборною (нині вул. Шевченка між вулицями Лягіна та Радянською). М.Миколаїв

Своєрідність українського класицизму виявилась у збереженні кольорової гами споруд типової для бароко ( блакитний з білим і золотим), використання античних ордерних форм. Превалюючого значення у цей період набуває забудова міст, особливо їх центральної частини, де зводили будівлі адміністративного та культурного значення. Для архітектурного обличчя міських центрів характерна симетрична композиція ансамблів з однаковим ритмом фасадів адміністративних будівель..  Контрактовий будинок у Києві (арх. В. Гесте) «Новий» Контрактовий будинок. Споруджений 1815-1817 рр. за проектом англійського архітектора В.Гесте за участю українського архітектора А.Меленського на Контрактовій площі як центр київських контрактових ярмарків. Збудований у формі класицизму, фасади оформлені портиками. На другому поверсі знаходився зал для концертів. 

Франс (Франческо) Карлович Боффо Здійснював проектування й будівництво парадних і представницьких ансамблів і будинків у центральній частині Одеси, що стали візитною карткою міста: Воронцовський палац, будинок колишніх присутніх місць на напівкруглій площі, Приморський бульвар (проект арх. А. И. Мельникова, 1826); уславлені Потьомкінські сходи (1841); будинок старої біржі — нині міськвиконкому (1828–1834 разом з Г. І. Торічеллі); чудові палаци: колишнього генерал-губернатора (1826) — нині Палац піонерів і по Приморському бульварі, 9 (1829–1830). Одним з перших почав забудовувати місто дохідними, багатоповерховими будинками. Будинок по вул. Пушкінської, 6 (1835) — найстарший «висотний» будинок міста. Дотепер збереглося більше 30 будинків, створених зодчим Боффо. Серед них: Пушкінська, 3 (1830-ті), Садова, 1 (1847), Жуковського, 39 (1836), Грецька, 35 (1832), провулок Чайковського, 8 (1844) — власний будинок Ф. Боффо. (1796,— 1867,Україна,Одеса) — італійський архітектор, що будував в містах Росії і України в складі Російської імперії. Представник пізнього стилю класицизм

Воронцовський палац Стара біржа (арх. Ф. Боффо Одеса Палац колись Губернатор Новоросійського краю повинен був мати шикарну резиденцію. З думкою про це і будували. Колись споруда славилася розкішними інтер’єрами, виконаними з художнім смаком, мармуровими камінами, кришталевими люстрами, англійськими меблями, вишуканою паркетною підлогою. Спочатку (1826) виріс сам двоповерховий палац в стилі класицизму, флігелі для гостей та інші споруди комплексу з'явилися з 1826 по 1829 роки. Від Бульвару палац захищала металічна огорожа, з інших боків спокій графа охороняла кам'яна стіна. Дотепер збереглися палац, конюшня, бельведер та флігель. Місце для резиденції губернатора обирали непросте. Саме тут колись стояла турецька фортеця Єні Дунья (за іншими джерелами - Хаджибей), а ще за століття до ттого розміщувався давньогрецький поліс Борисфен (середина VI - початок V ст. д.н.е.).   В пам'ять про турецькі кампанії губернатора в стіни палацу було вмуровано кахлі з арабською в'язью. Фасади споруди прикрашали колонади в тосканському та римсько-іонічному ордері. На даху влаштована галерея для прогулянок.

Дерибасівська - найвідоміша вулиця Одеси, названа на честь засновника міста адмірала Хосе де Рібаса (у народі - Йосип Дерибас). Це вулиця зі старовинними будинками, ресторанами та магазинами, разом з Грецькою площею є улюбленим місцем прогулянок жителів Одеси і гостей міста. По вулиці Деребасівська знаходяться цікаві скульптури: пам'ятник Леоніду Утьосову, пам'ятник Уточніку, скульптури Лев і Левиця, пам'ятник Дванадцять стільців. Життя тут вирує і вночі. Не менш відомі Потьомкінські сходи були побудовані в 1841 році графом Воронцовим для своєї дружини. Цей оригінальний подарунок обійшовся графу в 800 тисяч рублів. За радянських часів сходи назвали Потьомкінськими на честь повстання на броненосці «Потьомкін», так вони називається і до цих пір. На вершині сходів стоїть пам'ятник першому одеському «меру» - герцогу Ришельє (в народі - Дюк). Поруч розташовується знаменитий Приморський бульвар, звідки відкривається чудовий краєвид на порт. У кінці бульвару - Воронцовський палац. Якщо ж спуститися сходами з 192-м ступенями, і перейти вулицю, потрапляєш на морський вокзал, де поряд з маленькими яхтами і катерами стоять гігантські пасажирські лайнери, а вдалині видніються вантажні судна. Посеред порту стоїть розкішний готель «Одеса». А вздовж узбережжя Чорного моря тягнуться пляжі.

Будівля Академічного художнього російського драматичного театру

   1799 року церква була закладена, а 1800 року роботи завершилися, і церква була освячена з найменуванням Старокупецької Різдва Пресвятої Богородиці, яке вона утримувала за собою до 1861 року.     Споруда вийшла двоповерховою. Перший поверх кам'яний, другий — дерев'яний. 1818 року другий, дерев'яний, поверх церкви, з причини крайньої ветхості, був розібраний до кам'яних стін першого поверху.     Будівлю церкви спорудили заввишки 38 метрів, з могутніми стінами з тесаного каменя-черепашника, і витримали його в стилі класицизму. Колони в храмі спочатку були позолочені. 1828 року до нього прибудували ще дві будівлі. Ліва — в ім'я святих рівноапостольних царів Костянтина і Олени, а права — в ім'я святителя Митрофана Воронезького. Ініціатором і будівником храму був протоієрей Карпо Павловський. 1828 року храм був затверджений міським єпархіальним собором. Кафедральний собор Свято-Різдва Богородиці Адреса: вул. Лягіна, 10

Свято-Нікольський собор   Адреса: вул. Фалєєвська, 4

Будівельні роботи почалися 1891 року. 1893 року будівля була зведена, а 1895 – остаточно завершена. Нова Миколаївська церква була урочисто освячена у вересні 1896 року.     Церква була побудована в еклектичному стилі, з характерними елементами неороманських і неоготичних будов, за проектом Одеського архітектора Владислава Домбровського. Вона споруджена з червоної цегли в плані хреста, розміром 45х28 метрів. Фасад був прикрашений кам'яними архітектурними деталями. Дві башти, висотою 49 метрів, увінчані конусними дахами, були збудовані в такому ж еклектичному стилі. Вікна, прикрашені вітражами, були виготовлені в Німеччині: три – в Мюнхені, а два – у Фрейбурзі. Бічні каплиці і вівтарну частину прикрашали фрески Антонія Стшалецького. По обидва боки головного нефа були встановлені статуї Серця Ісуса і Марії, а між головним і бічними нефами – святий Антоній Падуанський, який подає хліб жебраку, що сидить біля його стоп. Всі скульптури були виготовлені в майстерні Шпетковського у Варшаві. У церкві був встановлений новий орган, німецького виробництва, вартістю 100 тисяч рублів. Римсько-католицький костьол Святого Йосипа Адреса: вул. Декабристів, 32. Грає орган

За клопотанням військового губернатора Миколаєва адмірала М. П. Лазарева імператор Росії Микола І затвердив 18 серпня 1848 року проект споруди храму, план розміщення і повелів виділити для його будівництва 12000 рублів. Архітектором було призначено англійця Чарльза Акройда.     За проектом архітектора, фасад церкви передбачався у бік Німецької вулиці (нині Фалєєвської). Але під час свого перебування в Миколаєві імператор Микола I, зацікавившись спорудою лютеранської церкви, особисто вніс корективи в проект Чарльза Акройда і переніс фасад церкви з Німецької на Адміральську вулицю.  Лютеранська церква споруджувалася в період з 1849 до 1852 року. Освятив будівлю у жовтні 1852 року пастор Е. Кібер з Феодосії. Євангелістсько-лютеранська церква Христа Спасителя (кірха) Адреса: вул. Адміральська, 12

Будівля Миколаївської обсерваторії Миколаївську обсерваторію засновано 1821 року для навігаційних потреб флоту. Проект будівлі у стилі модного на той час класицизму виконав головний архітектор Чорноморського адміралтейства Ф. І. Вунш. Проект головного будинку Миколаївської обсерваторії став останньою і найзначнішою роботою будівничого. Керівництво спорудженням обсерваторії було доручено інженеру Б. В. Фон-дер-Флісу, а закінчив будівництво 1829 року архітектор Л. Опацький.  Адреса: вул. Обсерваторна, 1. У Сонячній системі обертається мала планета за номером 8141, названа NIKOLAEV

Будівля Першої української гімназії імені Миколи Аркаса (Будівля Маріїнської жіночої гімназії) 1863 року було засновано Маріїнську жіночу гімназію, яка спочатку була в пристосованих приміщеннях морського відомства-колишнього будинку Штаба флоту.

З розвитком світського мистецтва почалося будівництво спеціальних театральних приміщень. Першими стали театри у Києві та Львові. Львівський театр опери та балету імені Соломії Крушельницької Львівський театр опери та балету імені Соломії Крушельницької - унікальну пам'ятку архітектури кінця. ХІХ ст. Серед таємниць цієї величної будівлі є і такі: театр будувався довше, ніж триває одне людське життя; ця споруда входить до переліку найгарніших театрів Європи; будівля стоїть над підземною рікою… Будівництво театру розпочалось у червні 1897 року за проектом архітектора Зигмунта Горголевського— автора багатьох монументальних споруд Польщі і Німеччини. Відкрився театр для глядача 4жовтня 1900 р

Розвинулося будівництво різних навчальних закладів. Ці споруди відзначалися певною архітектурною своєрідністю – монуметальні фасади підкреслювалися колонадами античних ордерів, а нова планувальна система передбачала розташування приміщень уздовж широких коридорів. Інститут шляхетних дівиць у Києві (1844р.)