Презентація на тему:
"Основні закони динаміки. Сила. Рівнодійна сила"

Виконала: учениця 10 – Б класу ЗОШ № 26 м. Житомира Бондар Вікторія Вчитель:

Приклади взаємодії сил

Сила, що діє на тіло, може змінити не тільки швидкість всього тіла, але і його окремих частин

Сила - міра взаємодії тіл: в результаті впливу сили тіла можуть змінити швидкість або деформуватися; Сила - фізична величина: її можна виміряти; Сила - векторна величина: вона характеризується напрямком

Види сил Відповідно до взаємодії тіл сили поділяють на три основні види: 1. Сили тяжіння. 2. Сили пружності. 3. Сили тертя.

Основна задача динаміки полягає у визначенні положення тіла в довільний момент часу за відомим початковим положенням тіла, його початковій швидкості та силам, що діють на нього. В основі динаміки лежать три закони, сформульовані I. Ньютоном у 1687 р. Закони динаміки

існують такі системи відліку, по відношенню до яких тіло, що рухається поступально, не має прискорення, якщо на нього не діють інші тіла (або якщо дії на нього інших тіл скомпенсовані). Такі системи називають інерціальними. Принцип відносності у класичній механиці (прнцип Галілея): ніякими механічними дослідами всередині інерціальної системи відліку (ІСВ) не можна визначити, чи знаходиться вона у спокої, чи рухається з V = const; перехід від однієї ІСВ до іншої не впливає на жодний механічний процес (математичний опис будь-якого закону механіки однаковий в усіх ІСВ). Отже, всі ІСВ рівноправні. Перший закон Ньютона:

числове значення прискорення, одержуваного тілом масою т під дією сили F, прямо пропорційне числовому значенню сили і обернено пропорційне масі тіла, а напрям вектора а збігається з напрямом вектора F. Другий закон Ньютона: Наслідок з другого закону Ньютона: F=m*a

сили, з якими будь-які два тіла діють одне на одне, чисельно рівні, протилежно направлені F12 = F21 і діють вздовж однієї прямої. Третій закон Ньютона:

Гравітаційна взаємодія

Луна Марс Юпитер При розтягу або стисканні тіла у ньому виникають електричні за своєю природою сили, які намагаються повернути тіло до початкового стану. Такі сили називають силами пружності. Вони виникають при деформаціях тіла. Сила пружності

Види деформації: Пружна – при припиненні дії на тіло виникає повне відновлення його початкових форм і об`єму. Відновлення відбувається під дією сили пружності. Пластична – при припиненні дії на тіло зберігаються деякі зміни порівняно з початковим станом (залишається початкова деформація) Способи створення пружних деформацій: a) шляхом одновісного ростягу чи стиску; b) шляхом всебічного стиску; c) шляхом зсуву. Fпр.=-kx де k - коефіцієнт пропорційності, що характеризує жорсткість пружини, Н/м.

Сила тертя З явищем тертя людина зустрічається щоденно в процесі трудової діяльності: в одних випадках вона зменшує його, в інших — збільшує. Сила тертя супроводжує будь-який рух тіла чи стан спокою. Вона виникає при безпосередньому стиканні тіл і завжди напрямлена вздовж поверхні стикання. Є такі види тертя: 1)спокою; 2)ковзання; 3)кочення. Також тертя буває сухим і рідким. Сила тертя спокою напрямлена протилежно — силі, що прикладена до нерухомого тіла і паралельна до поверхні стикання його з іншим тілом.

Схема дії сил при терті ковзання: W — сила ваги, N — нормальна сила реакції опори, F — прикладена сила, що заставляє тіло ковзати по поверхні, Ff — сила тертя ковзання.

Тертя ковзання — зовнішнє тертя руху, під час якого швидкості тіл в точках дотику відрізняються за величиною і (чи) напрямком і діє на тіло у напрямку, протилежному до напрямку проковзування; Тертя кочення — тертя руху, під час якого швидкості тіл однакові за величиною і напрямком, принаймні, в одній точці зони контакту і виникає при коченні одного з двох контактуючих тіл одне відносно одного; Тертя спокою — тертя між двома твердими тілами за відсутності їх руху одне відносно одного. Це вид тертя виникає між двома тілами, котрі перебувають у взаємному контакті, і перешкоджає виникненню відносного руху. Його слід подолати для того, щоб привести у рух одне відносно одного два контактуючих тіла. Сила тертя спокою діє протилежно до напрямку ймовірного руху.