Презентація на тему:
Євген Шморгун

“Вічністю володіють митці, священики і філософи”

Євген Іванович народився 15 квітня 1940 року в селі Новожукові, що на Рівненщині, в сім’ї простого селянина. Навчався в Новожуківській початковій школі. А оскільки село лежить поблизу давньоруського пересопницького городища, то з дитячих літ таємничі перекази, пов’язані з ним, будили уяву письменника, викликали бажання більше знати про минувшину свого краю. Семирічку закінчив у сусідньому селі Пересопниці - древній столиці удільного князівства ХІІ століття, в селі, де в ХVІ столітті творилася українська першокнига - Пересопницьке Євангеліє, на якому присягають на вірність народові України її президенти. Середню освіту майбутній письменник здобув у селі Білеві, потім навчався в Дубенському медичному училищі, де отримав диплом фельдшера..

Невдовзі після закінчення медучилища надійшла пора призову в армію. Розпочинав майбутній письменник своє творче становлення як журналіст: працював у Рівному, в Березному. Етапним у житті ще початкуючого письменника став 1978 рік: у київському видавництві "Веселка" були випущені відразу дві його книжки оповідань для дітей - "Що шукала білочка" і "Зелені сусіди". З 1984 року Є.Шморгун - член Спілки письменників України, керівник літоб’єднання при редакції газети "Зміна". З 1989 до 2000 року Євген Шморгун очолював Рівненську обласну організацію Національної спілки письменників України.

Є. Шморгун був ініціатором встановлення пам’ятного знаку у с. Пересопниці та написав книги про Пересопницьке Євангеліє – “Пересопниця”, “Твердь”, “…І пітьма не здолала його”.

Друкуватися почав у 1958 році. Ще в студентські роки він зі своїми публікаціями вийшов на сторінки літературно-художнього журналу "Вітчизна", щорічника "День поезії". Автор роману „Сніги непочаті”, оповідань та віршів про природу і рослинний світ Рівненщини. Літературну діяльність розпочав на початку сімдесятих років, коли в журналі "Барвінок" з'явилося його оповідання "Грім". Невдовзі виходять книжки для дітей: "Дивосил-зілля" (1980), "Що сказав би той хлопчик" (1981), "Де ночує туман" (1984).

Етапним у житті ще початкуючого письменника став 1978 рік: випущені відразу дві його книжки оповідань для дітей - "Що шукала білочка" і "Зелені сусіди". Вибравши одного разу своєю основною темою природознавство, Євген Шморгун розширює діапазон зацікавлень від книжки до книжки. Важливою віхою в його творчій біографії стала чудово видана книжка "Дивосил-зілля" (1980)

У 1989 р. львівське видавництво "Каменяр" випустило збірку "Вогник-цвіт", а видавництво "Веселка" – повість про Гомера "Дорога до Іліона". З подорожніх нотаток складалися книги, серед яких –„Мова зела” де, за свідченням самого автора, зібрано "оповідання про рослинну символіку українського народу". Повість "Плач перепела" (1998) - одна серед більш масштабних творів прозаїка.

Світ постає в його творах у своїй первозданності, світ високий і чистий, до якого людина владна хіба що торкнутися щемливим спогадом дитинства, чистим і незатьмареним. Запал цього немолодого, однак геніального чоловіка опановує кожного, хто з ним знайомий.

Інтерв'ю з письменником - Як відомо, окрім власної літературної діяльності, Ви ще досліджуєте творчість інших відомих письменників, що жили та працювали на теренах Рівненщини – Валер’яна Поліщука, Бориса Тена, Уласа Самчука та інших. Які успіхи в цьому напрямку? - Успіхи скромні. Але якщо нині виходять книги згаданих вами авторів, то в цьому є і моя заслуга. Я радий, що у цьому напрямку щось зрушилося.

- Наразі ви є редактором видавництва «Азалія». Чому вирішили зайнятися книговидавництвом? - Книговидавництвом мене змусили зайнятися, адже вельми важко раніше було видати книгу. Доводилося чекати роками. Тому я створив власне видавництво, як тільки з’явилася така нагода. Я пишаюся тим, що видавництво «Азалія», приміром, вперше в Україні видало книги Олени Теліги, Олекси Степановича, Леоніда Мосенса, Ніла Хасевича. Таких авторів – цілий ряд. Таким чином, ми наблизили до України її вигнанців, на яких трималася вся література, культура, мистецтво.

- На Рівненщині давно була потреба у власному літературно-краєзнавчому журналі. І от, нарешті, такий журнал з’явився. Він носить назву «Погорина». Знаю, що велика заслуга у заснуванні цього журналу належить Вам...? - Журнал «Погорина» видавався спочатку як альманах. Я радий, що нарешті він став більш-менш систематичним журналом. Адже літературно-краєзнавче видання робить дуже важливу просвітянську справу. Одне видання такого журналу заміняє тисячу лекторів. В ньому іде пропаганда нашого краю, української України та волинської Волині.

До Дня української писемності та мови в бібліотеці нагороджували переможців обласного літературного конкурсу «Перло многоцінне». У конкурсі взяли участь учні 6-11 класів м. Рівне та Рівненської області. Переможці були відзначені Грамотами та Подяками  Євген Шморгун, голова журі.

Рівненщина – край багатий на талановитих авторів. Вони прагнули донести істину до читача і створили в Рівному видавництво, яке має екзотичну назву «Азалія»..  Основний напрямок для діяльності видавництва «Азалії» - це художня література

Це визначна для Рівненщини людина, справжній патріот. Це людина, яка не позер, яка не боїться сказати правду. Це справжній майстер слова – Євген Іванович Шморгун.

Перемогу в премії ім. Уласа Самчука Євгену Шморгуну принесла книга "Твердь і пітьма не здолала його". За свій літературний талант письменник отримав диплом та спеціальний нагрудний знак "Лауреат премії імені Уласа Самчука".

Євген Шморгун отримав літературну премію за книги про Пересопницьке Євангеліє.

Лауреат премій імені Лесі Українки (2000),Володимира Кобилянского (1997) та Валер’яна Поліщука  (1984).