Презентація на тему:
"Юрист"

Професія Юрист

Юри ст (правник)  — фізична особа, яка має професійні правові знання у галузі юридичних наук, законодавства й практики його застосування.

Юриспруденція Юриспруденція, юридична наука, правознавство (лат. Jurisprudencia — праворозсудливість, лат. juris-prudentia — правознавство, від лат. Jus — право і лат. Prudentia — передбачення, розумність, мудрість) — комплексна суспільна наука, система знань про об'єктивні закономірності (необхідності) і випадковості виникнення, розвитку і функціонування права і держави в їхній структурній єдності, їхнє місце і роль у суспільному житті. Історично як самостійна галузь суспільствознавства юриспруденція виникла в Стародавньому Римі: наприкінці IV — початку III ст. до н. е. з'явився термін «юриспруденція», а до початку I століття до н. е. відбулося її оформлення як системи володіння навичками професійно-юридичної майстерності. Наприкінці середніх віків юриспруденція розвивається вже в якості зведеної наукової дисципліни.

Система дисциплін юриспруденції синтезуючі дисципліни — філософія права, теорія держави і права, соціологія права, порівняльне правознавство, історія держави і права, історія вчень про державу і право; галузеві дисципліни — конституційне право, цивільне право, кримінальне право, господарське право, цивільно-процесуальне право тощо; комплексні дисципліни — банківське право, податкове право, митне право, екологічне право тощо; прикладні дисципліни — криміналістика, кримінологія, юридична психологія, судова психіатрія, судова медицина; організаційні дисципліни — судоустрій, прокуратура, адвокатура, нотаріат; міжнародно-правові дисципліни — міжнародне приватне право, міжнародне публічне право; регіональні дисципліни — право Ради Європи, право Європейського Союзу, право СОТ.

Юриспруденція у Стародавньому світі Не дивлячись на те, що часом і місцем зародження юриспруденції по праву прийнято вважати Стародавню Грецію, перші сліди права можна знайти ще в культурі прадавніх єгиптян, що говорить про те, як сильно людство оцінило значення права. Неможливо уявити собі сучасний світ без хоч трохи чіткої і продуманої правової системи. Перші датовані згадки про «право і рівність» ми можемо знайти в роботах Піфагора (VI ст до н.е.).   У V-VI ст до н.е. про закони, справедливості правах жителів поліса говорить і Геракліт.   Далі у витоків юриспруденції стоять і такі відомі діячі Стародавньої  Греції, як Демокріт, Горгий, Гиппій і так далі.   Не варто випускати з уваги і праць Сократа, продовжених його учнем Платоном, – їх спільна робота стала першим трактатом раціоналіста про право і закон в  державі. Наприкінці IV – початку III століття до н.е. у формі окремої самостійної науки юриспруденція з'явилася в Стародавньому Римі. Це сталося завдяки синові римського патриція Аппія Клавдія Цека Гнею Флавію, що викрав і опублікував складену батьком збірку процесуально-правових формул (на сьогоднішній день даний документ названий на честь знатного викрадача – «цивіяльноє право Флавія»). Викладати юриспруденцію почали так само в Стародавньому Римі – в 253 році до н.е. понтифік Тіберій Корунканій першим почав розбирати правові питання держави і висловлювати свою думку про ситуацію у присутності своїх учнів. На цьому етапі юридична наука була трактуванням проблем і юридичною інформацією про державу. Діяльність мислителів Стародавнього Риму має насправді велике значення в історії формування юриспруденції. Наукові праці різних часів від перших робіт і аж до кодифікування Юстініана (VI ст н.е.) сформували міцну базу для подальшого розвитку правової науки.

Юриспруденція в середні віки Правових діячів Середньовіччя можна розділити на тлумачів (глосатори) і коментаторів (постглосатори). Що сформувалося в XI-XIII століттях перебіг глосаторів прагнув переоцінити і проаналізувати джерела римського права, що прийшли їм на зміну в XIII-XV століттях постглосатори більшу увагу приділяли самому коментуванню законодавчих актів. У теоретичному плані обидва напрями внесли до юридичної науки величезний вклад.

Юриспруденція в Новий час Новий час так само вніс до науки про право нові течії. Найзнаменнішими роботами того часу можна без сумніву вважати праці І. Канта, Н. Маккиавеллі, Же. Ж. Руссо, Р. В. Ф. Гегеля і багато інших.

Грецька богиня Феміда — Богиня правосуддя і законного порядку Феміда (за грецькою міфологією) — старогрецька Богиня правосуддя і законного порядку, Титаніда, упорядниця і охоронниця етичних основ і всіх форм життя, донька Урану і Геї. Після Богині Метіс друга законна дружина Зевса, мати ор і Мойр (Гесіод). Давні греки називали Богиню різними іменами, наприклад Теміда, Теміс. Богиня Феміда була матір’ю численного потомства. Її доньками були Богині долі — Мойри і Богині пір року — ори або гори. За однією із версій міфу, Феміда є матір’ю Прометея. Володіючи даром пророцтва, Феміда відкриває Прометею таємницю, що одруження Зевса на Океаніді Фетіді приведе до народження сина, який повалить верховного Бога-громовержця. Її передбачення розладнало шлюб Фетіди із Зевсом. У міфі про Прометея розповідається, що Герой відкрив цю таємницю лише після тисячолітніх мук, на які прирік його Зевс (Есхіл). Від матері Геї Феміда отримала Дельфійського оракула, якого передала своїй сестрі Фебі, та віддала це прорицалище своєму онукові Аполлону (Есхіл). За повідомленням Овідія вона ж попередила атланта, що одного дня син Зевса викраде яблука у його доньок Гесперід. За Гомером вона виконує обов’язки глашатая верховного Бога Зевса на Олімпі, скликає Богів на збори, головує на бенкетах небожителів. У значенні радника верховного олімпійського Бога, що сидить біля його трону, вона виступає у післягесіодівських поетичних творах. Завдяки турботам Феміди підтримується зовнішній порядок як в житті Богів на Олімпі, так і серед людей на землі, причому саме ім’я Богині вживається також для позначення відвернутого поняття правових норм, регулюючих людське життя. Під її ж заступництвом перебувають усі, хто шукає гостинності, пригнічені, постраждалі від несправедливості. У витворах мистецтва Феміда зображувалася із пов’язкою (символом неупередженості) на очах, з мечем, інколи з рогом достатку і вагами в руках. У Олімпії мешканці Давньої Греції ставили жертовники Зевсу, Геї і Феміді поруч, що вказує, наскільки шанували вони цю Богиню правопорядку.

Девкаліон і Пірра моляться перед статуєю богині Феміди

Вся історична дорога юриспруденції показує, що кожна нова думка йде лише на користь неї, про що говорить і сам Кант: «...пока юристи шукають своє поняття права і сперечаються про це, юриспруденція жива і розвивається».