Презентація на тему:
рух

Періодизація розвитку молодіжного руху

Молодіжний рух - боротьба молоді за задоволення її соціально-економічних і політичних вимог, а також її участь у загальнополітичній боротьбі. У молодіжному русі існують різні напрямки, що відбивають соціальну структуру суспільства; кожний з напрямків пов'язаниЙ з інтересами визначених класів і соціальних груп.

Молодіжний рух в Україні існує доволі давно, однак досліджень з проблеми молодіжного руху є на даний час доволі мало. Це пояснюється тим, що в радянський час молодіжний рух на Україні не існував. Пізніше у 80 роках починаються розвиватися тенденції описового характеру, що до діяльності молодіжного руху в основному неформальних.

У 90 роках спостерігається поширення вивчення молодіжного руху, воно стає більш багатоплановим. В Україні молодіжний рух почав інтенсивно розвиватися і досліджуватися після 1991 року. Вагомий внесок щодо розвитку знань з проблем молодіжного руху в Україні внесли: А. Булавін, В. Головенько, А. Корнієвський, М. Пашко, В Прилуцький, Н. Головатий. Поряд з цими головними дослідниками здійснюється дослідження різноманітних аспектів молодіжного руху на місцевому рівні. Серед тернопільських дослідників проблеми молодіжного руху можна назвати: М. Окаринського, Ю. Поліщука.

На сучасному етапі розвитку молодіжного руху є докладною праця А. Корнієвського і В. Головенька: "Український молодіжний рух: історія і сьогодення". У цьому посібнику автори визначають місце та роль молодіжного руху в житті суспільства, розглядається його історія та генезис в Україні. Велике місце приділяють автори проблемі діяльності молодіжних організацій в умовах тоталітарного режиму, аналізуючи при цьому особливості розвитку молодіжного руху в діаспорі та сучасний стан.

Періодизація – це умовний поділ будь-якого процесу на хронологічні періоди. В цілому розрізняють чотири етапи у молодіжному русі. А саме:

І етап – зародження . Умовно цей період починається із ХVІ ст і триває до ХVІІІ століття. Від моменту існування при церковних братствах "молодечих" чи "младенческих" організацій; пізніше з’явилися (ХVІІ ст) гуртки або кружки на базі вищих навчальних закладів у великих повітових містах пізніше виникли різного роду "земляцтва", які займалися самодопомогою, культурним збагаченням.

ІІ етап – становлення . (ХІХ – ХХ ст.) він тривав до середини 20-х років ХХ ст. для Радянської України (Східної України) і до 30-х років для Західної України. для цього етапу характерне існування чотирьох типів молодіжних організацій: політичних, національних, релігійних, та неполітичних.

ІІІ етап – комсомольсько-піонерський (тривав до 1990 року) і характерний існуванням лише однієї молодіжної організації – ВЛКСМ. (Всесоюзний ленінский комуністичний союз молоді) ІV етап – відродження. (Він триває до сьогоднішнього дня). Саме він є найцікавішим. Тому його роозглядають більш докладно. Вчені юнологи визначають наступну структуру цього етапу

І підетап (1980-1989 рр.).  Його характеризують як неформальний рух, тоді було закладено необхідні умови для створення широко організованого молодіжного руху. Організована молодіжна ініціатива виникла саме в середовищі "неформалітету". В цей час виникли Український культурологічний клуб, Товариство Лева, студентське об’єднання "Громада". Значна частина молодіжних об’єднань того часу утворена на основі спільних інтересів у галузі мистецтва, культури, науки, екологічних, релігійних та суспільно-політичних проблем.

ІІ підетап. (1989 – 1990 рр.) В першу чергу характеризується поширенням масових молодіжних та студентських громадсько-політичних рухів та виникненням масових молодіжних громадсько-політичних організацій. У цей час утворюється кількатисячна організація Сою українського студентства (СУС), Спілка української молоді (СУМ), спілка незалежної української молоді. Кульмінацією цього етапу стало голодування студентів у жовтні 1990 року на площі Жовтневої революції в Києві. Акція була активно підтримана – застрайкував увесь Київ. Голодування студентів стало переломним етапом у свідомості цілого покоління та в розвитку організованого молодіжного руху.

ІІІ підетап  (1991 – 1992 рр.) Характеризується ідеологічною, політичною та організаційною кризою організованого молодіжного руху. після проведення акції голодування молодіжні об’єднання постали перед вибором нових форм роботи в молодіжному середовищі. Досягнення державної незалежності викликало масовий вихід частини молоді із молодіжних об’єднань. Спробою реанімації масової молодіжної ініціативи стало ініційоване Союзом українського студентства друге голодування студентів у м. Києві. Проте ця акція не стала визначальною подією в молодіжному середовищі. Вона лише стала першопричиною такого явища як "припартизації" молодіжних структур та масового розпаду молодіжних громадсько-політичних рухів.

ІV підетап (1993 – 1996 рр.) Умовно можна означити як період пошуку та становлення організаційних форм роботи в молодіжному середовищі та налагодження механізмів діалогу між молоддю і державною владою. У цей час набувають значного поширення молодіжні філії при політичних партіях. Молодь шукає самореалізації через участь у партійній роботі. Набуває поширення у студентському середовищі ідея створення незалежних студентських профспілок. У цілому, даний період є своєрідною школою організаційної роботи сучасних молодих політиків.

V підетап (1996 – 1999 рр.) Означений активними спробами очолити загальноукраїнський молодіжний рух, та забезпечення інтересів молоді в освітній та політичній сферах. Значної популярності набула ідея створення єдиного представника інтересів молодіжного руху перед державою та міжнародними організаціями (УНКМО). У цей період спостерігається активізація участі активістів різних молодіжних організацій у виборчих кампаніях. Молоді люди почали самі висуватися в органи місцевого самоуправління, а також виступали в ролі ініціаторів створення широкої громадської підтримки в молодіжному середовищі тієї чи іншої партії чи окремого політика.

VІ підетап (1999 р. – та триває по сьогоднішній день) Розпочався в наслідок усвідомлення частиною молодіжних активістів необхідності політичного оформлення своїх інтересів у вигляді політичної партії та боротьби за владу задля реалізації цих інтересів.

ВИСНОВОК Таким чином, організований молодіжний рух, пройшовши ряд певних періодів свого розвитку сьогодні перебуває на новому етапі свого існування, який передовсім характеризується активною участю молоді як окремої соціально-демографічної групи з власними економічними, соціальними та політичними інтересами, оформленими у вигляді політичних структур у "великій політиці".

Дякуємо за увагу