Презентація на тему:
р12345679-

«Консультування за кордоном»

Характеризуючи сучасного педагога західні вчені виділяють його здатність бути “порадником, консультантом”. Німецькі вчені К. Клеппін і В. Тюнсхофф зазначають, що: “Найбільш значимою компетенцією професійно автономного викладача є його здатність виступати як консультант”

Новим напрямом консультаційної діяльності, яке активно використовується за кордоном, є супервізорство. Супервізор - це консультант-психолог, надає допомогу фахівцям соціальної сфери (лікарям, вчителям та ін), взаємодіючи з ними.

Консультування не є одномоментною акцією, це процес. Воно має протяжність в часі, тому і цьому процесі можна виділити декілька етапів.

Основні з них: - виявлення причин, що спонукали клієнта до звернення за консультацією; - аналіз, оцінка і діагностика проблеми; - формулювання проблеми і визначення цілей консультації; - встановлення стратегії і плану дій; - здійснення відповідних дій; - оцінка результатів консультації і висновки.

Процес консультування являє собою сумісну роботу консультанта й клієнта з метою вирішення певної проблеми, здійснення бажаних змін у житті клієнта Цей процес складається з таких фаз: підготовки, діагнозу, планування дій, впровадження та завершення.

Перша фаза — підготовка — передбачає такі моменти: перший контакт; обговорення того, що клієнт бажав би змінити і як консультант може допомогти йому в цьому; пояснення ролей консультанта й клієнта; розробка плану завдання й т. п. Друга фаза — діагноз — являє собою поглиблений діагноз проблем, що вирішуються, і ґрунтується на детальному вивченні та аналізі фактів, пов'язаних із зазначеною проблемою.

Третя фаза — планування дій — передбачає з'ясування й вирішення проблем, включаючи розробку стратегії й тактики реалізації змін. Впровадження як четверта фаза консультування передбачає перевірку правильності та виконання пропозицій, підготовлених консультантом у співпраці з клієнтом. На завершальному етапі процесу консультування проводиться оцінка результативності, обговорюються й приймаються, якщо це необхідно, завершальні звіти, планується можливе продовження співпраці.

Оригінальний підхід до вирішення проблем соціалізації дітей та підлітків у США демонструє широковідома в країні та за її межами психолого-педагогічна служба "Гайденс", яка була організована Френком Парсонсом у1908 році. Слово "гайденс" походить від англійського дієслова "гайд", що означає "вести, керувати, скеровувати".

Спеціальні відділи "Гайденс" є не тільки в Міністерстві освіти США, але і в кожному штаті. Вони координують діяльність подібних служб шкільних округів і проводять консультації з питань, що виникають. У кожній школі розробляють власні програми "гайденс", спрямовуючи їх на сприяння найповнішому розвитку потенційних можливостей кожного школяра. Практично це виглядає так. У школах організовуються спеціальні комітети, куди входять адміністрація, головний спеціаліст служби - каунслер (порадник-консультант) і кілька авторитетних педагогів. Завдання комітету-вивчення проблем школярів, виявлення тих, для вирішення яких необхідна допомога дорослих. Згодом на цій основі розробляється програма діяльності служби з врахуванням залучення до її виконання різновікових груп дітей.

У сфері діяльності служби "Гайденс" задіяне велике коло осіб: соціальний педагог, психолог, учителі-консультанти, учитель "домашньої кімнати", аташе для зв'язків з органами юстиції, лікар, медсестра, керівники гуртків та клубів, асистенти-секретарі. Забезпечує взаємодію всіх працівників служби каунслер. Як правило, цю посаду обіймає людина з вищою педагогічною освітою, яка пройшла додаткову підготовку на однорічних чи дворічних курсах зі спеціальності "гайденс".

вони проводять індивідуальні бесіди з учнями відповідно до певного плану; отримують і фіксують інформацію психолого-педагогічних спостережень; підбирають для учнів літературу з тем, що їх цікавить; налагоджують неформальні контакти із сором'язливими чи, навпаки, агресивно налаштованими дітьми; проводять тестування, збирають інформацію про професійні уподобання школярів, з метою їх часткової реалізації встановлюють відповідні ділові контакти в середовищі. До сфери "гайденс" відносять будь-яку діяльність, яка сприяє доцільному розвитку дитини. Аналогічні служби діють в сусідній Канаді та інших країнах.

Важливою соціальною послугою для дітей та молоді країни є діяльність телефонних психологічних служб, які створюються в основному при провідних дитячих психотерапевтичних центрах. Подібні "телефони довіри" існують і для дорослого населення. Американські дослідники дійшли до висновку, що участь соціального працівника в роботі цієї служби, орієнтованої на співпрацю з молодшими віковими групами населення, обов'язкова.

На відміну від України у США, окрім шкільного психолога та соціального працівника, є шкільний радник/консультант - “school-counsellor”. Крім освітніх установ діяльність консультантів також широко представлена в літніх американських таборах: “all-round / general counsellor” - консультант із загальних питань, “arts and crafts counsellor” - консультант по ремеслам, “land sports counsellor” - консультант по наземному спорті, “outdoor skіlls counsellor” - консультант по заходах на відкритому повітрі та інші.

О. В. Бєляєва підкреслює, що на заході дитина виховується в культурі звернення за допомогою в складній життєвій ситуації. Діти інформовані про те, де і яку допомогу вони можуть отримати, і вони постійно звертаються до різних фахівців як у школі, так і поза її межами. У нас, як показує практика, не дивлячись на наявність різноманітних служб підтримки дітей, за допомогою звертаються переважно батьки, а не діти, і частіше за порадою вчителя чи класного керівника.

Висновок: В більшості країн консультування стало професією, окремим заняттям, суть якого полягає в наданні допомоги людям при виборі дій чи способу поведінки щодо вирішення певних проблем. Педагог-консультант формулює питання, а відповіді на них шукає і знаходить клієнт на основі власних цінностей. Консультант, орієнтуючись на власну систему цінностей, допомагає споживачу консультативних послуг краще зрозуміти причини виникнення професійних проблем, знайти альтернативні рішення для їх подолання, проаналізувати можливі наслідки деяких рішень, вчинків для його професійної діяльності.