Презентація на тему:
Поетичний світ

Поетичний світ Василя Симоненка “Хай серце дивиться! Хай тільки правду слуха!” В.Симоненко

“Я ВОСКРЕС , ЩОБ ІЗ ВАМИ ЖИТИ!” В.Симоненко

Слово,яким захоплювались. Слово, якому поклонялись. Слово , яке любили. Слово , якого боялися. Тож гляньмо в очі віршам Симоненка. В них – його біографія, його думка,переконання,погляди, пристрасті. В них все його життя.

Найогидніші очі порожні Найогидніші очі порожні, Найгрізніше мовчить гроза Найнікчемніші дурні вельможі, Найпідліша брехлива сльоза. Найпрекрасніша мати щаслива Найсолодші кохані вуста, Найчистіша душа незрадлива, Найскладніша людина проста, Але правди в брехні не розміщуй, Не ганьби все підряд без пуття, Бо на світі той наймудріший, Хто найдужче любить життя. Саме за таким принципом жив В.Симоненко , жив – бо любив життя.

Феномен Симоненка зумовили насамперед чотири взаємопов'язані риси його духовного світу - щирість талант патріотизм мужність Духовний ґрунт , на якому Симоненко став собою

Скромний( аж надміру); Самоіронічний; Дотепний; Добросердний життєлюб. щирий талановитий Вмів скрізь призму художнього слова , побачити вічну істину, непроминальну суть буття патріот По - шевченківськи палко, бездоглядно , самозречно любив Україну і так само затято ненавидів її ворогів.

Художня палітра Василя Симоненка багата. Він сміливо випробував себе в різних жанрах

Зболений ранніми болями, одержаними жагою любові до матері – України, він виповів цю любов і цей біль у слові пекучому й шаленому: Дай мені в думку динаміту, Дай мені любові , дай добра…

Із творів Симоненка постає образ сучасної молодої людини, цільної і благородної у своїх пориваннях, у гуманістичнім устремлінні до високих ідеалів, заповіданих нам ще Т.Шевченком. Випоєний соками рідної землі, духовно багатий,сповнений почуттям національної гідності,Симоненко вважає себе повністю відповідальним за долю України , і тому беззастережно віриш кожному слову його натхненних поетичних присяг: Я ЖИВУ ТОБОЮ І ДЛЯ ТЕБЕ…

І збірка “ Тиша і грім ”(1962 рік) “Піч” “Дума про щастя ” “ Дід умер” Вся збірка пронизана тягарем провини В.Симоненка перед трудящою людиною.

ІІ збірка “ Земне тяжіння” ( 1964 рік) “Задивляюсь у твої зіниці” “Є тисячі доріг, мільйон вузьких” “Лебеді материнства”

“Ти знаєш, що ти людина” Писавши цей вірш , Василь Симоненко задумувався про велику любов до власного життя, передчуття невблаганної долі, що вміряла йому такий короткий шлях у житті, адже 28 років – це мало…

Поезія Симоненка витримала випробування впродовж майже півстоліття. Автор бере за живе простотою,щирістю,глибоким проникненням в душу людини,в її зачарований світ, патріотичним звучанням своєї музи. Він – майстер слова високого класу,великий патріот,поборник співучої мови України, її культури.

Д.Павличко сказав: “ Він мало жив. Немов літак , що ховається за обрієм швидше, ніж доб'ється до нашого слуху шум його двигунів. Василь Симоненко зник із життя скоріше , ніж долинув до нас могутній гук його серця, заряджений тривогою двадцятого віку і любов'ю до української землі. Це порівняння неточне, бо звук моторів неодмінно гине , а звук поетового серця, хитаючи серцями мільйонів, відроджується в душі народу!