Презентація на тему:
Пенітенціарні конгреси ООН

Пенітенціарні конгреси ООН

1.Вступ 2.Пенітенціарні конгреси ООН 1955-1970 рр. 3.Пенітенціарні конгреси ООН 1975-1985 рр. 4.Пенітенціарні конгреси ООН 1990-2005 рр. 5.Висновки ПЛАН

Третій етап міжнародного співробітництва у сфері виконання покарань пов'язаний з виникненням і діяльністю Організації Об'єднаних Націй. Понад півстоліття Організація Об'єднаних Націй у рамках Економічної і Соціальної Ради постійно приділяє пильну увагу проблемам попередження злочинності і поводження з правопорушниками. В інтересах розробки цих проблем ООН, починаючи з 1955 р., регулярно, раз на п'ять років, проводить конгреси з питань попередження злочинності і поводження з правопорушниками. Вступ

Перший конгрес ООН(22 серпня по 3 вересня 1955 р.) 512 делегатів з 61-ї країни, спостерігачі та представники численних міжурядових і неурядових організацій, 235 приватних осіб Основні питання стандартні мінімальні правила поводження з ув'язненими відкриті виправні установи пенітенціарна праця набір, навчання і статус тюремного персоналу попередження злочинності неповнолітніх Пенітенціарні конгреси ООН 1955-1970 рр.

Історичне значення першого конгресу ООН полягає в тому, що він прийняв Стандартні мінімальні правила поводження з ув'язненими. У даний час ці правила можна назвати свого роду "великою хартією" прав ув'язнених. Були вироблені принципи добору і розміщення кадрів у пенітенціарних установах, визначена потреба створення спеціальних навчальних закладів для професійної підготовки співробітників.

Другий конгрес ООН(8-19 серпня 1960 р. м. Лондон ) 900 осіб з 84-х країн світу в тому числі і з СРСР Основні питання нові форми злочинності неповнолітніх, їхнє походження, попередження і поводження з неповнолітніми злочинцями спеціальні поліцейсі служби для попередження злочинності серед неповнолітніх попередження тих видів злочинів, що є результатом соціальних змін і пов'язані з економічним розвитком менш розвинутих країн короткострокове позбавлення волі підготовка засуджених до звільнення і постпенітенціарна допомога, а також допомога утриманцям ув'язнених використання тюремної праці в рамках національного господарства, включаючи питання про винагороду ув'язнених

Третій конгрес ООН(9-18 серпня 1965 р. м. Стокгольм) 1200 делегатів з 78 держав, у тому числі й з УРСР. Основні питання соціальні зміни і попередження злочинності соціальні факти і попередження злочинності суспільні превентивні заходи заходи щодо попередження рецидиву іспитовий строк та інші заходи поза виправними установами спеціальні превентивні й виправні заходи для молоді

На конгресі констатувалося, що роль пенітенціарних установ у попередженні рецидиву набагато скромніша, коли йдеться про тривалі строки позбавлення волі і рецидивістів. Тут виправлення і перевиховання правопорушників істотно ускладнюється в силу тривалого негативного впливу середовища правопорушників. Делегатами зазначалося, що антисоціальні норми цієї субкультури може перебороти далеко не кожен засуджений, а тим більше — рецидивіст, в якого, як правило, відсутні міцні зв'язки із суспільством і родиною, сформувалося стійке негативне ставлення до системи юстиції взагалі, і установ, що виконують поліцейські і пенітенціарні функції

Четвертий конгрес ООН(17 - 26 серпня 1970 р. м. Кіото ) Робота конгресу протікала в чотирьох секціях Основні питання політика в галузі соціального захисту щодо планування розвитку участь громадськості в попередженні злочинності і боротьбі з нею, включаючи злочинність неповнолітніх стандартні мінімальні правила поводження з ув'язненими у світлі останніх досягнень у виправній практиці організація наукових досліджень для розробки політики в галузі соціального захисту

На конгресі констатувалося, що хоча Стандартні мінімальні правила і мають універсальний характер, проте застосовувати їх слід гнучко, з урахуванням національно-історичних, соціально-економічних і духовних особливостей кожної країни, яка бере ці правила за зразок поводження з ув'язненими. Тому вказувалося, що в даний момент переводити Стандартні мінімальні правила поводження з ув'язненими в ранг міжнародної конвенції передчасно.

П'ятий конгрес (вереснь 1975 р. м. Женева) Делегати конгресу на секційних засіданнях розглянули, переважною мірою, питання кримінально-правового і кримінологічного характеру Основні питання зміни у формах і масштабах злочинності — міжнародної і внутрішньодержавної роль кримінального законодавства, відправлення правосуддя й інших форм суспільного контролю у попередженні злочинності нова роль поліції й інших органів забезпечення правопорядку з особливим наголосом на обстановку, що змінюється, і мінімальні норми ефективності поводження із засудженими економічні та соціальні наслідки злочинності, нові завдання в галузі дослідження і планування Пенітенціарні конгреси ООН 1975-1985 рр.

Були прийняті Процедури для ефективного виконання Мінімальних стандартних правил поводження із в’язнями. В цьому документі регламентовані основні положення, застосування Правил, що стосуються, системи збору інформації про їх застосування, обов'язкового ознайомлення з ними ув'язнених, способів їх розповсюдження; рекомендації про включення Мінімальних стандартних правил в учбові програми для підготовки працівників пенітенціарних установ.

Шостий конгрес ООН (листопад 1980 р. м. Каракас) На конгресі були обговорені питання, схвалені Економічною і Соціальною Радою за рекомендацією Комітету з питань попередження злочинності і боротьби з нею Основні питання тенденція в галузі злочинності і стратегія її подолання судове переслідування неповнолітніх правопорушників злочинність і перевищення влади реорганізація в галузі виправних заходів і її вплив на ув'язнених Норми і принципи ООН при здійсненні правосуддя нові перспективи в попередженні злочинності

На конгресі багато уваги приділялося вищій мірі покарання — страті. Делегати Швеції й Австрії запропонували виключити її з кримінального законодавства як негуманну й аморальну. Однак більшість делегатів відхилила цю пропозицію. У документах конгресу зазначається, що збереження страти як тимчасової міри доцільно за найтяжчі злочини, особливо за злочини проти миру, військові злочини і злочини проти людства.

Сьомий конгрес ООН (26 серпня - 6 вересня 1985 р. м. Мілан) делегати 123 держав, представники 10 міждержавних і понад 50 неурядових організацій, 13 органів і інститутів ООН Основні питання нові форми злочинності й попередження злочинності в контексті розвитку майбутні завдання процеси та перспективи кримінального правосуддя у світі, що змінюється жертви злочинів молодь, злочинність і правосуддя розробка і застосування стандартів і норм Організації Об'єднаних Націй в галузі кримінального правосуддя

Серед документів, прийнятих на конгресі, були Мінімальні стандартні правила ООН, щодо здійснення правосуддя відносно неповнолітніх. Вони отримали назву Пекінських правил у зв'язку з тим, що їх розробка була завершена в Пекіні. В Правилах у найзагальнішій формі містяться рекомендації щодо здійснення судочинства стосовно неповнолітніх, особливостей розслідування вчинених ними злочинів, призначення заходів впливу і покарання, правил поведінки з неповнолітніми засудженими у виправних установах.

Восьмий когрес ООН(з 27 серпня по 7 вересня 1990 р., м. Гавана) основною темою конгресу було обговорення міжнародної співпраці в області запобігання злочинності і кримінального судочинства Основні питання запобігання злочинності і кримінальне судочинство в контексті розвитку: реальність і перспективи міжнародної співпраці політика в галузі кримінального судочинства: проблеми тюремного ув’язнення і застосування альтернативних санкцій діяльність на національному і міжнародному рівні по боротьбі з організованою злочинністю і терористичними актами судочинство стосовно неповнолітніх і захист молоді норми і керівні принципи ООН щодо попередження злочинності і кримінального судочинства Пенітенціарні конгреси ООН 1990-2005 рр.

Одним з важливих питань з погляду пенітенціарії було питання про застосування заходів альтернативних позбавленню волі. З'ясувалося, що ці заходи є основною формою покарання в багатьох країнах, оскільки ще на попередніх конгресах було визнано, що тримання засуджених місцях позбавлення волі є неефективним, особливо осіб, що вчинили злочин невеликої або середньої тяжкості. У зв'язку з цим конгрес запропонував більш широко використовувати систему штрафів і матеріальних компенсацій. З даного питання були прийняті Стандартні мінімальні правила ООН щодо заходів, не пов'язаних з позбавленням волі

IX Конгрес ООН (1995 р м.Каїр) Конгресом вирішувались проблеми діяльності виправних установ, удосконалення підбору і професійної підготовки їх персоналу Основні проблеми міжнародна співпраця і практична допомога у зміцненні законності заходи боротьби з національною і транснаціональною економічною і організованою злочинністю і роль кримінального права в охороні навколишнього середовища: національний досвід і міжнародна співпраця системи кримінального судочинства і юстиції: управління і вдосконалення роботи поліції, прокуратури, судів і виправних установ стратегії щодо запобігання злочинності, зокрема, відносно злочинів в міських районах, злочинності серед неповнолітніх

Обговорення проблем застосування покарань, не пов'язаних з ізоляцією від суспільства. Констатувалося, що ці покарання є доцільними, і в деяких країнах у 2/3 випадків призначення покарань, призначаються покарання не пов’язані із позбавленням волі. Це дозволяє скоротити чисельність персоналу виправних установ, знизити витрати на їх утримання, створити більш сприятливі умови відбування позбавлення волі в пенітенціарних установах.

Х Конгрес ООН (квітень 2000 р. м. Відень) Проблеми, пов'язані з виконанням покарань, на конгресі не розглядалися Основні питання зміцнення законності удосконалення системи кримінального судочинства удосконалення міжнародної співпраці у боротьбі з транснаціональною злочинністю нових викликів XXI століття ефективного запобігання злочинності відповідно до новітніх досягнень

Крім того, на семінарах-практикумах конгресу обговорювалися і такі теми, як боротьба з корупцією, участь громадськості у запобіганні злочинності, злочини, пов'язані з використанням комп'ютерних мереж, жінки в системі судочинства.

XІ конгрес ООН (25 лютого 2005 р. м.Лондон) розглядався стан злочинності і кримінального судочинства у світі для оптимізації засобів боротьби зі злочинністю та застосування відповідних покарань Наслідком конгресу є прийняття міжнародно-правових актів Загальної декларації з прав людини Міжнародний пакт про громадянські і політичні права Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями Європейські пенітенціарні правила Міжнародні стандарти поводження з неповнолітніми «Пекінські правила» Конвенція проти катувань та інших жорстоких нелюдських або принижуючих гідність видів поводження та покарання Звід принципів захисту всіх осіб, які підлягають затриманню чи ув’язненню, в якій би то не було формі Основні принципи поводження з в’язнями

Міжнародне співтовариство постійно розробляє і вдосконалює нові методи роботи із засудженими, щоб особа, піддана кримінальному покаранню у вигляді позбавлення волі, не відчувала себе відірваною від суспільства. Період, який розпочався наприкінці XVIII століття і затвердився на початку XIX століття, ознаменував появу та розвиток нової, виправної в'язниці. Об'єктом контролю став внутрішній світ людини, її «душа». Межі контролю й покарання стали ясними. Людина стала розумніти, коли саме «її карають». Девіантна поведінка стала піддаватися класифікації та розподілятися на категорії, що обумовило бурхливий розвиток науки. Кримінологія, пенітенціарна педагогіка, психологія та психіатрія стали розвиватися як окремі наукові дисципліни. І головне - появилася професійна державна влада основна задача, якої - карати та лікувати злочинців. Висновки

Дякую за увагу!