Презентація на тему:
Непровнолітні

ТЕМА № 9. Прокурорський нагляд за додержанням законів при виконанні покарань призначених неповнолітнім

1. Правові засади та завдання нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та застосуванні інших примусових заходів щодо неповнолітніх 2. Повноваження прокурора за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та застосуванні інших примусових заходів стосовно неповнолітніх 3. Особливості перевірок додержання законів при виконанні покарань щодо неповнолітніх 4. Заходи реагування прокурора на виявлені порушення закону. Оформлення результатів перевірок

1. Правові засади та завдання нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та застосуванні інших примусових заходів щодо неповнолітніх

Правові засади та завдання прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших примусових заходів щодо дітей визначені главою 4 Закону України «Про прокуратуру», ст. 22 Кримінально-виконавчого кодексу України, ст. 17 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», іншими законодавчими актами, а також галузевими наказами Генерального прокурора України «Про організацію діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод дітей» від 01.11.2012 № 16гн, «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян» від 12.04.2013 № 7гн.

При здійсненні наглядової діяльності за дотриманням прав дітей пріоритетними напрямами вважати додержання: - конституційних прав і свобод людини, громадянина, іноземців та осіб без громадянства у місцях тримання затриманих, установах попереднього ув’язнення, виконання покарань та інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи, насамперед їх матеріально-побутового та медико-санітарного забезпечення відповідно до міжнародних норм і стандартів, ратифікованих Україною; - законодавства, спрямованого на запобігання катуванням та іншому жорстокому поводженню із затриманими, взятими під варту та засудженими; - режимних вимог, порядку та умов тримання затриманих і взятих під варту осіб, відбування покарань засудженими; - законів під час провадження оперативно-розшукової діяльності в установах Державної пенітенціарної служби України; - законів у сфері запобігання і протидії корупції у піднаглядних органах та установах; - законів при виконанні покарань, не пов’язаних з позбавленням волі; - законодавства про звернення громадян, забезпечення гарантій належного розгляду та вирішення заяв, клопотань, скарг та пропозицій ув’язнених і засуджених.

2. Повноваження прокурора за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та застосуванні інших примусових заходів стосовно неповнолітніх

Прокурор, який здійснює нагляд, має право: 1) у будь-який час відвідувати місця тримання затриманих, попереднього ув’язнення, установи, у яких засуджені відбувають покарання, установи для примусового лікування і перевиховання, опитувати осіб, які там перебувають, знайомитись з документами, на підставі яких ці особи затримані, заарештовані, засуджені або до них застосовано заходи примусового характеру; 2) перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих установ та в разі їх невідповідності законодавству зупиняти виконання таких актів або скасовувати їх, вимагати від посадових чи службових осіб усунення порушень або надання пояснень з приводу допущених порушень; 3) прокурор зобов’язаний негайно звільнити особу, яка незаконно перебуває в місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, обмеження чи позбавлення волі або в установі для виконання заходів примусового характеру.

Відповідно до п. 11 наказу Генерального прокурора України «Про організацію діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод дітей» від 01.11.2012 № 16гн прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя необхідно розмежувати повноваження між галузевими підрозділами апаратів та прокурорами районного рівня при організації діяльності щодо захисту прав дітей, які виховуються в спеціальних дитячих закладах та утримуються у спеціальних установах для дітей та організовувати перевірки з урахуванням підпорядкованості та місцезнаходження таких закладів і установ.

Таке розмежування доцільно здійснювати наказами, у яких слід закріплювати за прокурорами районного рівня та галузевими підрозділами обласних апаратів нагляд за додержанням законів у виховних колоніях, ІТТ, приймальниках-розподільниках для дітей органів внутрішніх справ та інших установах залежно від їх розташування та підпорядкованості.

Перевіряти додержання прав дітей у спеціальних установах, де вони перебувають, а також в органах, які здійснюють громадський контроль, беруть участь у виконанні кримінальних покарань та застосуванні інших примусових заходів щодо неповнолітніх: - у приймальниках-розподільниках для дітей – щомісяця; - у притулках для дітей – щоквартально; - у будинках дитини при виправних колоніях – не рідше одного разу на півріччя; - у загальноосвітніх школах і професійних училищах соціальної реабілітації, центрах медико-соціальної та соціально-психологічної реабілітації, соціально-реабілітаційних центрах – не рідше одного разу на півріччя; - в ізоляторах тимчасового тримання, кімнатах для затриманих та доставлених чергових частин органів внутрішніх справ, у тому числі лінійних підрозділів органів внутрішніх справ на транспорті, – щодекадно;

- у слідчих ізоляторах, арештних домах, виховних колоніях Державної пенітенціарної служби України, пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, – щомісяця; - у підрозділах кримінально-виконавчої інспекції, органах внутрішніх справ, що проводять індивідуально-профілактичну роботу з неповнолітніми, які відбувають покарання, не пов’язані з позбавленням волі, та звільненими від виконання покарань, в Українській психіатричній лікарні з суворим наглядом, відділеннях психіатричних лікарень із звичайним та посиленим наглядом, спостережних комісіях місцевих органів виконавчої влади, службах у справах дітей – щоквартально.

Комплексні перевірки в установах попереднього ув’язнення і виховних колоніях Державної пенітенціарної служби України та у спеціальних установах Міністерства внутрішніх справ України проводити за обов’язкової участі працівників галузевих підрозділів прокуратур обласного рівня, прокурорів міст, районів, районів у містах та міжрайонних прокурорів із залученням відповідних спеціалістів – один раз на півріччя.

3. Особливості перевірок додержання законів при виконанні покарань щодо неповнолітніх

Перед початком перевірки стану додержання прав неповнолітніх органами виконання покарань, у спеціальних установах для дітей, навчальних закладах та установах пенітенціарної служби прокурор складає план її проведення, який затверджується керівником відповідної прокуратури. При цьому вивчає матеріали попередніх перевірок, внесені документи прокурорського реагування та інформації про усунення виявлених порушень закону, а також інші матеріали, що надійшли до прокуратури щодо окремої установи або закладу (звернення громадян та посадових осіб, інформації державних органів, статистичні дані тощо).

При підготовці до перевірки залежно від виду установи або закладу, що буде перевірятися, прокурор має визначитися з колом спеціалістів, яких необхідно залучити (органів охорони здоров’я, освіти, Державної служби надзвичайних ситуацій, Держгірпромнагляду України, Держфінінспекції, Державної санітарно-епідеміологічної служби, захисту прав споживачів та ін.) та за необхідності – представників державних чи громадських правозахисних інституцій. Спеціалістам необхідно завчасно довести тематику перевірки та актуальні питання, на які має бути звернута особлива увага. Після проведення попередніх консультацій з ними при підготовці плану перевірки прокурор остаточно визначається з переліком питань, які підлягають включенню до нього.

Перевірку доцільно розпочати з попередньої розмови з керівництвом закладу або установи, у ході якої слід з’ясувати загальні питання щодо кількості неповнолітніх, які тримаються в установі або закладі, їх категорій та соціального статусу, умов утримання та медичного забезпечення, проблемних питань щодо їх належного забезпечення, фінансування, додержання встановлених норм житлової площі, режимних вимог тощо (відомості про надзвичайні події).

Після цього прокурор здійснює обхід усіх житлових, комунально-побутових, медичних, навчальних і виробничих приміщень установи за участю залучених до перевірки спеціалістів. Обхід території може проводиться у присутності керівника закладу чи особи, яка тимчасово виконує його обов’язки, медичного працівника, керівників інших служб, від яких прокурор отримує пояснення з приводу питань, що виникають під час перевірки, та надає доручення з приводу підготовки для вивчення необхідних документів. Крім того, після обходу приміщень дисциплінарного ізолятора та карцеру (які є в наявності у виховних колоніях, слідчих ізоляторах та ІТТ) прокурор з’ясовує обґрунтованість та дотримання порядку застосування до неповнолітніх стягнень, санітарний стан приміщень та їх обладнання.

Під час обходу житлових та інших приміщень звертає увагу на забезпеченість неповнолітніх встановленою законодавством нормою житлової площі, індивідуальними спальними місцями, постільними речами, одягом, взуттям, наявність достатнього освітлення, вентиляції, водопостачання та необхідного обладнання (холодильників, телевізорів, радіо та ін.). Також слід вивчити питання щодо санітарного стану приміщень та наявності в достатній кількості миючих засобів.

Обов’язковим є проведення з неповнолітніми бесід, за необхідності надання на місці роз’яснень на їх запитання. У випадку, якщо діти заявили про факти порушення їх прав, що потребують спеціальної перевірки, має бути запропоновано написати заяву, яку приймає до свого провадження або доручає її перевірку компетентним особам. За необхідності її вирішення береться на контроль. У необхідних випадках неповнолітні опитуються на особистому прийомі без присутності працівників установи.

У приміщені для готування їжі установи або закладу необхідно з’ясувати, чи додержуються норми харчування неповнолітніх, передбачені постановами Кабінету Міністрів України. Зокрема необхідно встановити, чи проводиться працівниками медчастини із залученням фахівців визначення калорійності приготовлених страв, яким чином забезпечується різноманітність асортименту харчування, технологія приготування страв та дотримання санітарного стану.

У медчастині (медичному кабінеті) за участю фахівців регіонального управління або інших органів охорони здоров’я прокурору слід перевірити питання додержання законодавства при наданні хворим неповнолітнім медичної допомоги, її якості та своєчасності, дотримання порядку обліку, зберігання та списання медпрепаратів, ведення медичної документації тощо. Зокрема під час перевірки вивчаються документи, що підтверджують наявність та витрату медичних препаратів, а також термін їх придатності. Прокурору також слід з’ясовувати порядок використання та обліку ліків, переданих до установи родичами та іншими законними представниками дітей.

Під час перевірки спеціальних установ для дітей та пенітенціарних установ прокурор насамперед має перевіряти наступні питання: - законність поміщення (затримання), підстав тримання неповнолітніх у закладах, дотримання встановлених законом строків перебування в установі, додержання порядку та своєчасність звільнення; - стан фінансування, матеріально-побутового забезпечення та медичного обслуговування, харчування дітей; - виконання вимог законодавства з питань забезпечення режиму та роздільного тримання дітей та дорослих, а також різних категорій неповнолітніх (ці вимоги стосуються до СІЗО та ІТТ);

- організація належної соціально-виховної та психологічної роботи з вихованцями, реалізації їх прав на отримання освіти, соціального захисту дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, інвалідів та інших незахищених і вразливих категорій неповнолітніх; - забезпеченість предметами першої необхідності, додатковими продуктами харчування, навчальною та художньою літературою; - додержання вимог законодавства щодо розгляду звернень та іншого листування, надання неповнолітнім побачень, отримання ними передач; - законність застосування заходів заохочення та дисциплінарного стягнення.

До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань: 1) штраф; 2) громадські роботи; 3) виправні роботи; 4) арешт; 5) позбавлення волі на певний строк. До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення. Розмір штрафу, в тому числі за вчинення злочину, за який передбачено основне покарання лише у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах до п'ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. До неповнолітнього, що не має самостійного доходу, власних коштів або майна, на яке може бути звернене стягнення, засудженого за вчинення злочину, за який передбачено основне покарання лише у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосовано покарання у виді громадських робіт або виправних робіт

Громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день. Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року. Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в доход держави в розмірі, встановленому вироком суду, в межах від п'яти до десяти відсотків.

Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг шістнадцяти років, в умовах ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від п'ятнадцяти до сорока п'яти діб.

Покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, може бути призначене на строк від шести місяців до десяти років. Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах. Позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.

Покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому: 1) за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості - на строк не більше одного року шести місяців; 2) за злочин середньої тяжкості - на строк не більше чотирьох років; 3) за тяжкий злочин - на строк не більше семи років; 4) за особливо тяжкий злочин - на строк не більше десяти років; 5) за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, - на строк до п'ятнадцяти років.

Виховні колонії виконують покарання у виді позбавлення волі на певний строк стосовно засуджених неповнолітніх. У виховних колоніях засуджені мають право: витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші, зароблені в колонії, в сумі до ста відсотків мінімального розміру заробітної плати; одержувати короткострокові побачення без обмежень і щомісяця одне тривале побачення.

При сумлінній поведінці і ставленні до праці та навчання після відбуття не менше однієї четвертої частини строку покарання засуджені мають право на поліпшення умов тримання і їм може бути дозволено: додатково витрачати на місяць гроші в сумі шістдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати; за постановою начальника колонії одержувати один раз на три місяці короткострокове побачення за межами виховної колонії.

За сумлінну поведінку і ставлення до праці та навчання, активну участь у роботі самодіяльних організацій і виховних заходах до засуджених неповнолітніх можуть застосовуватися, такі заходи заохочення: надання права відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів за межами виховної колонії в супроводі працівників колонії; надання права виходу за межі виховної колонії в супроводі батьків чи інших близьких родичів. Тривалість виходу за межі колонії встановлюється начальником колонії, але не може перевищувати восьми годин. Забороняється відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів за межами колонії, які проводяться після двадцятої години.

За порушення встановленого порядку і умов відбування покарання до засуджених неповнолітніх можуть застосовуватися такі заходи стягнення: попередження; догана; сувора догана; скасування поліпшених умов тримання; поміщення в дисциплінарний ізолятор на строк до десяти діб з виведенням чи без виведення на навчання або роботу.

Засуджені, які досягли вісімнадцятирічного віку, переводяться із виховної колонії для дальшого відбування покарання до виправної колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання. Питання про переведення засудженого, який досяг вісімнадцятирічного віку, з виховної колонії до виправної колонії вирішується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань за рішенням педагогічної ради і поданням начальника виховної колонії, погодженим із службою у справах дітей.

З метою закріплення результатів виправлення, завершення загальноосвітнього або професійно-технічного навчання засуджені, які досягли вісімнадцятирічного віку, можуть бути залишені у виховній колонії до закінчення строку покарання, але не довше ніж до досягнення ними двадцяти двох років. Залишення засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку, у виховній колонії проводиться за рішенням педагогічної ради постановою начальника колонії, погодженою із службою у справах дітей. На засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку і залишені у виховній колонії, поширюються умови відбування покарання, норми харчування і матеріально-побутового забезпечення, встановлені для неповнолітніх засуджених.

4. Заходи реагування прокурора на виявлені порушення закону. Оформлення результатів перевірок

За наслідками проведених перевірок у разі виявлення порушень законодавства вносяться подання, що є найбільш поширеним документом прокурорського реагування. Подання – це акт реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами) щодо: 1) усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли; 2) притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності; 3) відшкодування шкоди; 4) скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у відповідність із законом; 5) припинення незаконних дій чи бездіяльності посадових і службових осіб. Обов’язково в поданні має бути зазначено особу, яка допустила порушення закону, його зміст та порушену норму, а також необхідність та строки вжиття посадовою особою або органом відповідних заходів.

У разі виявлення під час перевірки в діянні посадової особи ознак адміністративного правопорушення прокурор, його перший заступник, заступник у порядку ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» виносить мотивовану постанову про ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Особливою формою прокурорського реагування щодо додержання встановлених законодавством порядку і умов тримання осіб є вказівка, яка вноситься на підставі ст. 45 Закону України «Про прокуратуру» та підлягає негайному виконанню. Вказівка може бути письмовою або усною. Письмові вказівки, як правило, викладаються окремим документом. Усні вказівки спрямовані на усунення, переважно поодиноких, незначних порушень закону.

За результатами перевірки складається довідка. У довідці відповідно до плану перевірки необхідно відображати всі питання, що необхідно було з’ясувати. При цьому особливу увагу слід зосередити на сутності та характеру виявлених порушень закону, причинах та посадових осіб, які їх допустили. Крім того, слід надати оцінку ефективності відомчого контролю службових осіб регіональних управлінь та інших підрозділів міністерств та відомств, до відання яких належать органи та установи виконання покарань та застосування інших примусових заходів. Особливу увагу слід звернути на відображення в довідці висновку про стан додержання законодавства та прав дітей з наданням пропозицій щодо усунення порушень законодавства та поновлення прав неповнолітніх.

Довідка підписується особою (особами), які брали участь у перевірці, її зміст доводиться до керівника установи чи закладу. Її не слід перенасичувати описанням вимог законодавства, статистичними даними, а зазначати лише ті відомості, що свідчать про ступінь поширення порушень законів. Прокурор вирішує питання про внесення документів прокурорського реагування, а також висловлює пропозиції щодо реалізації та використання результатів перевірок для розгляду на оперативних, міжвідомчих та координаційних нарадах. У подальшому здійснюється контроль за фактичним усуненням порушень законів та виконанням передбачених заходів.