Презентація на тему:
Героями не народжуються.

Пам’яті Жагалі Віктору Макаровичу присвячується.

Плин років не порушить… Хоча знову поменшало срібних сивин, В серці пам’ять живе, зігріваючи души.

Залпи гармат розітнули мирне небо, свинцеві кулі прорізали тишу, спалахи снарядів окотили нашу землю.

Німецькі фашисти кованими чобітьми ввірвалися в нашу країну, порушили спокій людей праці.

Маючи вагому перевагу в чисельності військ і озброєнні, загарбники просувалися все далі на схід, залишаючи попелища міст і сіл, трупи чоловіків, жінок, дітей.

Жагала Віктор Макарович, герой Радянського Союзу, уроженець с. Драбово – Барятинське.

Початок Великої Вітчизняної війни застав Віктора Макаровича у військовій артилерійській академії ім. Дзержинського, коли він був слухачем другого курсу.

В кінці липня 1941 р. Жагала В. М. направляється в діючу армію в 881 – й корпусний артилерійський полк на посаду командира дивізіону і їде на Ленінградський фронт, де в ті часи розгортались жорстокі бої.

За особисту хоробрість та уміле керівництво дивізіоном в боях під містом Синявиним Жагала В. М. був нагороджений першим орденом – орденом Червоного Прапора.

Влітку 1942р. Жагалу В. М. призначають командиром 1107 гарматного артилерійського полку РВГК ( резерву Верховного Головнокомандування ) і направляють на найвідповідальнішу ділянку того часу – під м. Сталінград.

1107 – й гарматний артполк було перейменовано на 201 артилерійський полк РВГК, який влився до складу Центрального фронту і був направлений на Орловсько – Курський виступ, де брав активну участь в жорстоких боях.

Коли велися активні бої на Орловсько – Курській дузі Віктора Макаровича призначають командиром 3- ї гвардійської легкоартилерійської бригади РВГК, якою командував до закінчення війни. До складу бригади входили 167 – й, 200- й і 206 – й гвардійські легкоартилерійські полки.

На початку вересня 1943 р. частини 60-ї армії, якою командував Іван Данилович Черняховський , разом з артилеристами 3-ї бригади в запеклих боях звільнили від ворога міста України – Конотоп і Бахмач. Після Бахмача були звільнені міста Носівка, Ніжин. І лавина наступаючих покотилась до річки Десна, яку з ходу успішно форсували 19 вересня.

Радянські воїни, сповнені ненависті до фашистів, рвалися вперед. Бригада Жагали впритул підійшла до берега. Німці скаженіли і обсипали сміливців шаленим вогнем. Посунули чорні танки- пантери. Наші воїни билися не на життя,а на смерть. До останної краплі крові були в строю солдати. Зразки безстрашності і героїзму показали наші воїни. Плацдарм ворогові не вдалося зайняти. З нього наші війська потім вели основний удар по загарбникам, які ще були в Києві. А 6 листопада місто Київ звільнили.

За форсування Дніпра, утримання і розширення плацдарму 24 воїни бригади Указом Президії Верховної ради СРСР від 17 жовтня 1943 р. присвоєно звання Героя Радянського Союзу, в тому числі і її командиру, нашому земляку Жагалі Віктору Макаровичу, за вміле керівництво та особливу відвагу.

Тобі властиво відновлювати події минулого. Минають роки, ідуть із життя люди, але пам’ять живе.

В музейній кімнаті Драбово – Пристанційній школі є куточок, присвячений Жагалі В. М. У 2008 році в приміщенні школи встановлено бюст Герою Радянського Союзу Віктору Макаровичу Жагалі, куди часто заходять учні, де проводяться виховні години, уроки мужності, загальношкільні заходи.

Життєвий шлях Віктора Макаровича – приклад мужності, стійкості і відваги, відданості справі рідної Вітчизни.

Бушин М. І., Лисенко А. І. Черкаський край в особах (1941-2001). Драбівщина, Черкаси 2003 Щерба В. З туману віків і днів учорашніх, історико-географічне дослідження, 2007 Старіков І. Розчищаючи шлях піхоті //Драбівщина, 13 серпня 1988р.