Презентація на тему:
АДИКЦІЇ

Характеристика проміжних видів адикції

До групи проміжних форм адиктивноі поведінки належать невротична анорексія і булімія. У соціально-педагогічніи роботі, класичні анорексія і булімія є характерними адикціями для жіночоі статі. Здебільшого такі адиктивні прояви починаються саме у підлітковому віці.

Анорексія – визначається як невротичнии синдром, що спостерігається, як правило, у дівчат-підлітків і молодих жінок і характеризується відмовою від і жі, відсутністю апетиту та супроводжується втратою ваги, зміною звичок, постіи ною гіперактивністю Анорексія може виникати внаслідок різних причин, наприклад, при паразитарних інвазіях та інфекційних хворобах, захворюваннях травної системи. Окремо прийнято розглядати нервову анорексію.

Нервова анорексія являє собою розлад прийому їжі, при якому людина навмисно відмовляється від їжі з метою зниження ваги. Найчастіше дане захворювання зустрічається у дівчат. Тим не менше, воно може спостерігатися не тільки в молодому, але й у зрілому віці, як серед жінок, так і серед чоловіків.

Нервова анорексія характеризується виникненням патологічного бажання схуднення, яке супроводжується розвитком сильного страху ожиріння. У людей, які страждають на анорексію, спостерігається спотворення сприйняття власного тіла, присутня стурбованість з приводу збільшення ваги, навіть якщо насправді цього не відзначається.

Причини виникнення анорексії поділяють на: психологічні (внутрішні конфлікти, вплив сім’ї), біологічні (генетична схильність) соціальні (вплив суспільства – популярність дієт, наслідування кумирам).

Анорексія має етапність течії – виділяють дисморфоманічну, аноректичну і кахектичну стадії Перша стадія – дисморфоманічна – характеризується виникненням думок про власну неповноцінность через уявну повноту. При цьому у людини виникає тривога, пригнічений настрій, вона довго розглядає себе в дзеркалі. Також на цій стадії відзначаються перші спроби обмеження в їжі.

На другій стадії людина вдається до жорстких дієт і виснажливих фізичних навантажень. При цьому вона значно втрачає вагу, але голодування не припиняє, так як не може об’єктивно оцінити ступінь схуднення. Внаслідок постійного недостатнього харчування, в організмі відбуваються патологічні реакції. З’являються такі ознаки, як випадання волосся, сухість шкіри, зниження статевого потягу, непритомність, аритмія, болі в шлунку, запори, нудота, депресія. Виникає безпліддя: у жінок у зв’язку з аменореєю (припинення менструацій), у чоловіків – внаслідок придушення сперматогенезу.

Маса тіла неухильно знижується, в організмі відбуваються дистрофічні зміни, і настає кахектичний період. Ця стадія анорексії зазвичай розвивається через два роки від початку захворювання. Патологічні зміни в організмі призводять до необоротного придушення функцій всіх органів і систем і закінчуються смертю. У зв’язку з таким безперервним перебігом і важкими наслідками, анорексія є серйозною хворобою, яка вимагає обов’язкового лікування.

Ще одним частим порушенням харчової поведінки є булімія. Виникає булімія внаслідок психічних розладів, захворювань ендокринної та центральної нервової систем. Дана патологія часто призводить до ожиріння.

Нервова булімія характеризується різким значним підвищенням апетиту, почуттям сильного голоду. Як правило, булімія протікає у вигляді нападів або тривати постійно. Напади характеризуються поглинанням величезної кількості їжі. Вони можуть виникати раптово або розвиватися в певний час (наприклад, вночі).

Люди, що страждають булімією, часто вдаються до використання проносних засобів і викликанню блювоти з метою контролю ваги. Разом з тим, вживання великої кількості їжі і подальше примусове очищення шлунка викликають важкі ускладнення.

Погляд на адиктивне переі дання як стандартнии шлях вирішення проблем, подолання життєвих труднощів, невдач, особливо жінками, є поширеними у літературі Для фази депресіі було притаманним переі дати або «заі дати» депресію.

Висновок Булімія і анорексія є небезпечними для життя станами, тому людина, що страждає даними захворюваннями, потребує адекватного лікування. На жаль, хворих на анорексію часто госпіталізують в стані різкого виснаження, в той час як на початку захворювання лікування може проводитися амбулаторно. Необхідно пам’ятати, що чим раніше будуть проведені терапевтичні заходи, тим менше ризик розвитку необоротних змін.