Презентація на тему:
Анімалістичний жанр

Жанри образотворчого мистецтва: Портрет. Натюрморт. Пейзаж. Баталії. Побутовий. Історичний. Міфологічний. Анімалістичний. Маріністичний. Види образотворчого мистецтва Архітектура Живопис Скульптура Графіка: Декоративно-ужиткове мистецтво

Якщо бачиш - на картині Намальована ріка, Чи то іній на ялинці,  Чи хмаринка здалека, Чи засніжена рівнина, Чи вузький провулок наш, То, звичайно, ця картина Називається … (пейзаж).

Якщо бачиш, що з картини Ніби дивиться на нас Принц в одежі старовинній, Чи сучасний верхолаз, Льотчик, вчений балерина,  Чи художник, чи поет, Так і знай, що ця картина Називається … (портрет).

Якщо художник зобразив Лицарів, що у поході, Або війни чи стихію, Що колись була в природі, Чи принцес і королів, Воїнів з мечем незвичним, Жанр цей зветься …  (історичним)

Смуток, радість і любов – Художник все відображає, І красу людей у праці Він чудово розкриває. Все, що діється навкіл, Відтворить завжди готовий. Ці роботи потрапляють в жанр, Що зветься … (побутовий).

Ось ти бачиш на картині: Вовк з вовчицею сидять, Лев – цар звірів – у савані З левенятами лежать. Бачиш іншого ти звіра, Що зовсім нам є незвичний, Як назвати жанр робіт цих? Жанр цей -…(анімалістичний). 

Анімалістичний жанр — це різновид образотворчого мистецтва, що зображує тварин. Митців, які спеціалізуються в цьому жанрі, називають анімалістами.

Зображення тварин -- одна з головних тем в мистецтві первісної людини. З часом виділився особливий жанр зображення тварин -- анімалістичний. Це вид мистецтва, в якому провідним мотивом є зображення тварин. "Анімалізм є особливою, самостійною спеціальністю, вибраною художником за схильностями та інтересами, пристрастю до зображення тварин. Тварина є головною темою, «героєм» твору, його зображення є основною метою художника...".

Анімалістичний жанр - зображення тварин в живописі, скульптурі і графіці - є, мабуть, найдавнішим. Саме із зображення тварини в палеоліті (цей період продовжувався з часу виникнення людини до X тисячоліття до н. е.), по суті, і починається історія образотворчого мистецтва. І вже тоді виникла якщо не головна суперечність, то принаймні головна особливість цього жанру - поєднання природничо-наукового і художнього начал.

У різних культур ця межа виявляється по-різному. Досить пригадати магічне декоративне мистецтво скіфів (I тис. до н.е.), що отримало назву «Звіриного стилю» із-за великої кількості образів тварин; мистецтво Стародавнього Китаю, де кожна тварина ніби живе і рухається, немов схоплена легкими штрихами або мазками пензля. Відомі чудові перуанські керамічні судини, як, наприклад, судина у вигляді ягуара, що нагадує малюнок тигра Євгенія Чарушина.

Зображення тварин можна зустріти в живопису, скульптурі, графіці, декоративно-прикладному мистецтві, ілюстраціях до книг. Відомі імена багатьох художників і скульпторів-анімалістів: О. Барщ, О.Лаптєв, П. Чистяков, Н. Кардовський, П. Клодт, Є. Лан-сере, В.Ватагін, Є. Чарушин. В ілюстраціях до казок, байок тварин часто «олюднюють», тобто наділяють людськими рисами, зображують у костюмах.

Художники-анімалісти завжди намагалися не тільки зобразити тварину реалістично (для цього вивчали її анатомію), а й передати її внутрішній світ. Один із найвідоміших художників-анімалістів Василь Олексійович Ватагін вважав, що недостатньо передати зовнішню схожість зображуваної тварини з натурою, необхідно пізнати всю складність характеру тварини. Спостережлива людина помітить «пихатість» гордовитого лева, «благородність» вірного собаки.

Художники-анімалісти вивчають тварин із записником і олівцем у руках, роблять дуже багато начерків. Це розвиває спостережливість і гостроту зору, уважність, швидкість рук, уміння точно схоплювати головне і відкидати свідомо другорядне. Починати робити начерки краще всього з нерухомої натури — опудала. Це дає змогу вивчити натуру і не поспішаючи, конструктивно виконати малюнок: дотримуючись анатомії скелета, передати рухи, пропорції фігури, забарвлення, добре закомпонувати зображення.